24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 521/8409/20
провадження № 61-1308св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., від 21 листопада 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 .
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
2. Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідно до договору дарування від 02 серпня 2007 року ОСОБА_1 на праві власності належить
1/6 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 987 кв. м, за фактичним користуванням.
3. ОСОБА_2 відповідно до рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 29 грудня 2006 року у справі № 2-7970/06 належить 5/6 частин вказаного домоволодіння.
4. Згідно зі свідоцтвом про право власності від 23 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, площею 0,1 га, за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:53:013:0014.
5. ОСОБА_1 , як і попередній власник 1/6 частини домоволодіння, користується житловим будинком літ. «Б», сараями літ. «Д, М», вбиральнею літ. «Л», теплицею ІV. ОСОБА_2 користується житловим будинком
літ. «А» та рештою господарчих будівель.
6. Водночас ОСОБА_2 заявляє про свої претензії на 5/6 частин спільної земельної ділянки, вважаючи, що земельну ділянку необхідно виділити відповідно до часток співвласників у житловому будинку та господарчих спорудах.
7. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- провести поділ земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з відступом від рівності часток співвласників, з урахуванням існуючої забудови та фактично складеного порядку користування житловими будинками з господарськими будівлями та спорудами, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку
площею 0,0458 га (межі описані у графічному відображенні експертизи, малюнок № НОМЕР_1 - червоним кольором), виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0542 га (межі описані у графічному відображенні експертизи, малюнок № НОМЕР_1 - зеленим кольором);
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ринкової вартості 0,042 га вказаної земельної ділянки у
розмірі 107 636 грн.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
8. У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини земельної ділянки, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку.
9. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, тим що у користуванні сторін, які є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала та перебуває земельна ділянка, площею 0,1 га, виходячи з розміру частин у праві спільної часткової власності на будинок, а саме 5/6 та
1/6 частин.
10. Співвласниками будинку було вирішено приватизувати земельну ділянку на праві спільної сумісної власності, що відповідно до статті 89 ЗК України є єдиним можливим способом реалізації права на приватизацію земельної ділянки у випадку множинності осіб-співвласників житлового будинку.
11. При цьому вказувала, що встановлена законом презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності не є абсолютною, а передбачає виключення, передбачені законом. Виконання вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки не може бути підставою для зменшення належної ОСОБА_2 частки у разі виділу/поділу земельної ділянки.
12. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд:
- визначити, що розмір належної ОСОБА_2 частки у праві власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, становить 5/6 частин;
- виділити в натурі ОСОБА_2 75/100 частин спірної земельної ділянки, що становить 0,0753 га, відповідно до висновку експерта № 017/2021 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року, згідно з першим варіанту розподілу земельної ділянки запропонованого у відповіді експерта на третє питання;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір грошової компенсації ринкової вартості за 0,0080 га (80 кв. м) земельної ділянки у сумі 205 022 грн;
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Гуревського В. К., від 02 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено, що розмір належної ОСОБА_2 частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 5/6 частин. Виділено в натурі ОСОБА_2 75/100 частин вказаної земельної ділянки, що становить 0,0753 га, відповідно до висновку експерта № 017/2021 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року, згідно з першим варіантом розподілу земельної ділянки, запропонованого
у відповіді експерта на третє питання.
Визначено, що розмір належної ОСОБА_1 частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/6 частина. Виділено в натурі ОСОБА_1 25/100 частин вказаної земельної ділянки, що становить 0,0247 га, відповідно до висновку експерта.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір грошової компенсації ринкової вартості за 0,0080 га (або 80 кв. м) земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, у розмірі 205 022 грн.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
14. Суд першої інстанції вказав, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками домоволодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток. Тому на час отримання сторонами у власність своєї частки вказаного домоволодіння до сторін перейшла частина земельної ділянки, яка належала попереднім власникам будинку і на якій розташована належна кожному частина домоволодіння та земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, що пропорційна її частці у домоволодінні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
15. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено, що розмір належної ОСОБА_2 частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 54/100 частин. Виділено в натурі ОСОБА_2 54/100 частин вказаної земельної ділянки, що становить 0,0542 га, відповідно до висновку експерта № 017/2021 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року, згідно з варіантом розподілу земельної ділянки, запропонованого у відповіді експерта на перше питання (із наведенням опису меж земельної ділянки та способу входу на територію).
Визначено, що розмір належної ОСОБА_1 частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 46/100 частин. Виділено в натурі ОСОБА_1 46/100 частин вказаної земельної ділянки, що становить 0,0458 га, відповідно до висновку експерта № 017/2021 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року, згідно з варіантом розподілу земельної ділянки, запропонованого у відповіді експерта на перше питання (із наведенням опису меж земельної ділянки та способу входу на територію).
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір грошової компенсації ринкової вартості за 0,0040 га (або 40 кв. м) земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, у розмірі 107 636 грн.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:53:013:0014, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
16. Колегія суддів, встановивши, що сторони є співвласниками житлового будинку на праві спільної часткової власності і між ними не визначався порядок користування земельною ділянкою, а право власності на земельну ділянку набуто сторонами в подальшому на підставі свідоцтва про право спільної сумісної власності, дійшла висновку, що до спірних правовідносин щодо поділу земельної ділянки між сторонами підлягали застосуванню положення статті 89 ЗК України, виходячи з рівності часток.
17. Враховуючи вказане, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про поділ земельної ділянки за варіантом, який найбільше наближений до рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. 13 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 521/8409/20.
20. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Малиновського районного суду м. Одеси матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суд.
21. У травні 2024 року адвокат Чорнуцький В. П., який представляв інтереси ОСОБА_1 , повідомив про смерть останнього.
22. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року зупинено провадження у справі № 521/8409/20 до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23. У червні 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Чорнуцький В. П. подав до Верховного Суду заяву, в якій просив залучити до участі у справі ОСОБА_4 в якості правонаступника ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_4 є падчеркою померлого та спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
24. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката
Чорнуцького В. П. про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості правонаступника відповідача - ОСОБА_1 . Поновлено провадження у справі № 521/8409/20.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 676/2269/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 89, 120 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Наголошує, що приватизація земельної ділянки кількома співвласниками будинку можлива лише шляхом приватизації її у спільну сумісну власність. Проте виконання вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки не може бути підставою для зменшення належної їй частки у разі виділу/поділу земельної ділянки.
28. Вказує, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договору відчуження будівлі та споруди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
29. У квітні 2024 року адвокат Чорнуцький В. П., який представляв інтереси ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
30. Відзив обґрунтований тим, що сторони не були позбавлені можливості, зокрема укласти договір або звернутись до суду з приводу визначення порядку користування спільною земельною ділянку, проте спірна земельна ділянка була приватизована ними саме у спільну сумісну власність. До приватизації земельної ділянки між сторонами не визначався будь-який порядок користування нею, а тому відсутні підстави для відступу від принципу рівності частин у спільній сумісній власності. Приписи статті 120 ЗК України регулюють правовідносини між співвласниками домоволодіння щодо реалізації права користування спільною земельною ділянкою, а не правовідносини між співвласниками приватизованої земельної ділянки. Норми статті 120 ЗК України підлягали застосуванню до правовідносин, що існували між сторонами до приватизації земельної ділянки у спільну сумісну власність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. Відповідно до договору дарування від 02 серпня 2007 року ОСОБА_1 на праві власності належить 1/6 частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Домоволодіння складається в цілому з двох кам'яних житлових будинків під літ. «А, Б», загальною житловою площею 95,5 кв. м, та надвірних споруд: літ. «В, П» - дві літні кухні, літ. «Д, Ж, З, М, Н» - п'ять сараїв, «И» - гараж, літ. «К, Р» - два душі, літ. «О, Л» - дві вбиральні, № 1, 3-5 - огорожа, І-ІІ - мостіння, III-ІV - теплиця, розташованого на земельній ділянці, площею 987 кв. м, за фактичним користуванням.
32. ОСОБА_2 відповідно до рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 29 грудня 2006 року у справі № 2-7970/06 належить 5/6 частин вказаного домоволодіння.
33. Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:53:013:0014, цільове призначення: для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд.
34. У висновку експерта № 017/2021 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року запропоновано варіанти розподілу земельної ділянки між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , зокрема: з урахуванням існуючої забудови та виходячи з рівності часток учасників спільної сумісної власності на земельну ділянку; відповідно до розміру часток співвласників в спільній частковій власності на будинок, тобто виходячи з того, що ОСОБА_2 належить 5/6 частин домоволодіння, а ОСОБА_1 1/6 частина домоволодіння, з врахуванням встановленого порядку користування домоволодінням.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Відповідно до статі 120 ЗК України в редакції, чинній на момент набуття сторонами права власності на домоволодіння, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
39. Згідно з частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
40. За змістом частин другої-п'ятої статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників житлового будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
41. У розглядуваній справі апеляційний суд, встановивши, що сторони є співвласниками житлового будинку на праві спільної часткової власності і між ними не визначався порядок користування земельною ділянкою, а у подальшому право власності на земельну ділянку набуто ними у спільну сумісну власність, дійшов правильного висновку, що при поділу земельної ділянки підлягають застосуванню положення статті 89 ЗК України, виходячи з рівності часток співвласників.
42. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки після набуття сторонами у справі житлового будинку у спільну часткову власність право на земельну ділянку (у даному випадку право користування) визначалось пропорційно часткам у домоволодінні.
43. Проте у подальшому сторони за взаємною згодою набули спірну земельну ділянку у спільну сумісну власності, частки в якій є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
44. Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що на момент набуття земельної ділянки в спільну сумісну власність сторонами було визначено чи ними було досягнуто угоди про певний порядок користування нею, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про поділ земельної ділянки між співвласниками з врахуванням рівності часток кожного, зважаючи на відсутністю між сторонами домовленості про інше.
45. Визначений апеляційним судом варіант розподілу земельної ділянки є найбільш наближеним, із запропонованих експертом, до рівності часток сторін у праві власності на земельну ділянку.
46. При цьому в результаті поділу кожна із сторін отримала у власність земельну ділянку не меншу ніж та, на якій розташоване її нерухоме майно та яка необхідна для його обслуговування.
47. Доводи касаційної скарги про те, що суд повинен був застосувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України, є безпідставними, оскільки вказана норма підлягає застосуванню у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, тоді як спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності від 23 червня 2015 року, а отже у разі виділення частки співвласника такі частки, за відсутності обставин, визначених частиною п'ятою статті 89 ЗК України, є рівними.
48. Відповідно до наданої проєктної документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок, було передбачено відвести земельні ділянки по АДРЕСА_1 , загальної площею 0,1026 га, з яких:
- 0,1 га в спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- 0,0026 га у власність ОСОБА_2 для будівництва індивідуальних гаражів.
49. Тобто, спірна земельна ділянка, площею 0,1 га, відводилась саме в спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки співвласників в якій є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
50. ОСОБА_2 , набувши ще в 2006 році право власності на 5/6 частин вказаного домоволодіння, за наявності спору щодо користування земельною ділянкою, не була позбавлена можливості порушити питання щодо виділення її частки домоволодіння або присвоєння їй окремої поштової адреси, а потім набути земельну ділянку в приватну власність пропорційно до частки, що їй належала у будинку.
51. За встановлених обставин висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для поділу спірної земельної ділянки, виходячи з рівності часток у спільній сумісній власності, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 554/5861/18-ц,
та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові
від 09 квітня 2019 року у справі № 676/2269/19, на які посилається заявниця.
52. При цьому колегія суддів зауважує, що у справі № 676/2269/19, на відміну від розглядуваної справи, між співвласники будинку було встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою.
53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
54. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,
а постанови апеляційного суду - без змін.
55. Відповідно до частини першої, третьої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
56. З огляду на те, що апеляційний суд ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час касаційного перегляду справи, спірні правовідносини допускають правонаступництво, проте інформація про прийняття в установлені строки та порядку спадщини після смерті ОСОБА_1 відсутня, колегією суддів не встановлено підстав для скасування судових рішень та закриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников