26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №320/22148/24
адміністративне провадження № К/990/50063/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:
- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки»;
- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві з єдиного рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 1296000,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 з єдиного рахунку Державного бюджету України 1296000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про самовідвід судді у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків 7 (сім) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бєлової Л.В. у справі №320/22148/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, постановлену за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, постановлену за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
24 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22148/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції в іншому складі колегії суддів.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали Третього окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, Суд виходить з такого.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, серед переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, відсутня ухвала суду апеляційної інстанції про повернення заяви без розгляду.
Таким чином, враховуючи те, що у частині третій статті 328 КАС України наведений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення заяви без розгляду, касаційному оскарженню не підлягає.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, слід відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скаржник також оскаржує ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України. Апелянту надано строк 7 (сім) днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду: оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору або відомостей про доходи з Державної податкової служби України, чи з Пенсійного фонду України.
Шостий апеляційний адміністративний суд листом від 28 жовтня 2024 року №02.3-07/320/22148/24/101198/2024 надіслав рекомендованою поштовою кореспонденцією (0600978148198) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) завірену копію ухвали суду від 28 жовтня 2024 року у справі №320/22148/24.
Згідно з відомостями Укрпошти станом на 13 листопада 2024 року (11:53) рекомендована поштова кореспонденція за 0600978148198 позивачу 05 листопада 2024 року не вручена з причин «Невдала спроба вручення».
12 листопада 2024 року за вх. №44493 (16:49) ОСОБА_1 подав до суду заяву про виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, до якої додав, зокрема, ксерокопію відомостей (від 02 вересня 2024 року №799/1008-24-03902) з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02 вересня 2024 року за період з 01 кварталу 2023 року по 02 квартал 2024 року, як доказ про відсутність прибутку у фізичної особи у 2023 році.
Додатково у заяві вказує, що копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року не отримував та дізнався про неї випадково.
Також позивач зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 13 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надана до суду апеляційної інстанції ксерокопія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб (від 02 вересня 2024 року №799/1008-24-03902) не є належним, достовірним та достатнім доказом, підтверджуючим доводи апелянта про його дохід за 2023 рік, оскільки вона не засвідчена та не підтверджує відповідність копії такого доказу оригіналу, так як не містить підпису із зазначенням дати такого засвідчення.
З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не надано належним чином засвідчених доказів, які б свідчили про його скрутний матеріальний стан, а отже підстави для вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Щодо доводів апелянта про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 13 статті 3 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів апеляційної інстанції зазначила наступне.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тобто, положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI поширюються на конкретні правовідносини, які виникають при відшкодуванні шкоди органом державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронним органом, прокуратурою чи судом у зв'язку незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та лише у поєднанні з вимогами про вирішення публічно-правового спору (наприклад про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.
У цій справі, окрім вимоги про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві з єдиного рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 1296000,00 грн, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та нечинною постанову КМУ №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», подання якої не звільняє позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Отже, апелянт не є особою, який звільнений від сплати судового збору в розумінні пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі №990/311/24.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 19 листопада 2024 року вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року апелянтом не виконані.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до касаційної скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року.
Зважаючи на те, що скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку звернення до суду колегія суддів не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330 -333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
В.Е. Мацедонська