26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №140/483/24
провадження № К/990/47986/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,
06 грудня 2024 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
12 грудня 2024 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року.
- зобов'язав перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік» та «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку за 2020-2022 роки з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за відпустку за 2020-2022 роки, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки без індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки із врахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2022 роки без індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2022 роки із врахуванням в складі індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 01 листопада 2018 року по 18 листопада 2022 року відповідно до абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації з 01 листопада 2018 року по 18 лютого 2022 року, враховуючи вимоги абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами, чинними станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік» та «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнав протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку за 2020-2022 роки з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за відпустку за 2020-2022 роки, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки без індексації грошового забезпечення.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки із врахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2022 роки без індексації грошового забезпечення.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2022 роки із врахуванням в складі індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 листопада 2018 року по 18 лютого 2022 року відповідно до абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01 листопада 2018 року по 18 лютого 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз аргументів касаційної скарги в сукупності з відображеними у судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обставин, передбачених пунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, з матеріалів касаційної скарги не встановлено.
Військове звання позивача та посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням на якій виник цей спір, не відносяться до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 140/483/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська