26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №560/9063/24
адміністративне провадження № К/990/50050/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №560/9063/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі №560/9063/24.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строків на апеляційне оскарження, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2024.
Скаржнику запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
24.12.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №560/9063/24.
Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024, констатує таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції вказав, що апелянтом не було виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а вказані скаржником причини поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, оскільки вперше апеляційна скарга відповідачем подана 13.08.2024, однак в подальшому ухвалою від 20.08.2024 залишена без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.
Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 01.11.2024, тобто в понад півторамісячний строк з моменту повернення первинної апеляційної скарги.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначив, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Верховний Суд наголошує, що відповідач, діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, та які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в межах розумного строку, скаржником не зазначені.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №560/9063/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Н.В. Коваленко
Судді:
С.Г. Стеценко