про відмову у відкритті касаційного провадження
25 грудня 2024 року
м. Київ
справа №380/138/24
адміністративне провадження № К/990/49396/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стрелець Т.Г. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року
у справі № 380/138/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачеві;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23 серпня 2023 року, підготувати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та подати його з документами, зазначеними в пунктах 10, 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), до Міністерства оборони України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №975.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 серпня 2023 року та направити головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати їй одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №975.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник 20 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
У поданій касаційній скарзі скаржник, покликаючись на те, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зазначає про відсутність єдиної практики при вирішенні подібних спорів.
Відповідач вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 (дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 ) з питання виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності її чоловікові як військовослужбовцю, він діяв правомірно, оскільки останній при житті самостійно за отриманням грошової допомог не звертався.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2018 року у справі №750/5060/17, від 22 серпня 2018 року у справі №802/1966/17-а, від 18 жовтня 2018 року у справі №825/454/18, від 20 травня 2019 року у справі №697/566/17, від 19 лютого 2020 року у справі №161/6668/17, від 27 лютого 2020 року у справі №212/6048/17 (2-а/212/191/17), від 20 квітня 2022 року у справі №760/11168/17 висловив позицію у подібних правовідносинах та вказав, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в цьому випадку - обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги). Тобто, на обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а вже до компетенції Міністерства оборони України віднесено питання щодо прийняття відповідного рішення.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відповідно до такої правової позиції Верховного Суду та виходив з того, що оскільки на ІНФОРМАЦІЯ_1 покладено обов'язок лише направити до Міністерства оборони України висновок та документи, перелік яких визначений Порядком №975 та Положенням №530, для прийняття відповідного рішення, а у разі відсутності документів необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відповідач зобов'язаний надати заявнику допомогу в їх розшуку. Однак, такі обов'язки останній не виконав, а тому правильним є твердження суду першої інстанції про наявність підстав для визнати протиправними дій щодо нескладання та ненаправлення висновку з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №975.
Між тим, скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав для відступу від сформованої наразі правової позиції Верховного Суду.
Таким чином, Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на підпункт "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що оскаржувані судові рішення не суперечать наведеній вище правовій позиції про відсутність в обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень на прийняття рішень за заявами про призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної вказаним підпунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вказівок же на існування інших обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.
Також, перевіркою змісту касаційної скарги Судом встановлено, що скарга не містить посилань та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, які визначені імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №380/138/24.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 02 червня 2023 року у справі №400/5501/22, від 29 червня 2023 року у справі №400/5680/22 та від 10 серпня 2023 року у справі №400/1262/23.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/138/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін