26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №460/7320/24
провадження № К/990/47882/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
11 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 12 грудня 2024 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року який складає 2102 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно;
- зобов'язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, який складає 2102 гривні з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача, щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року який складає 2270 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01 січня 2021 року по 11 січня 2021 року включно;
- зобов'язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01 січня 2021 року по 11 січня 2021 року включно, виходячи з прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2021 року який складає 2270 гривні з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити компенсацію на відповідний рахунок.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 25 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року який складає 2102 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, який складає 2102 гривні з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року який складає 2270 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 11 січня 2021 року включно.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 11 січня 2021 року включно, виходячи з прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2021 року який складає 2270 гривні з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз аргументів касаційної скарги в сукупності з відображеними у судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обставин, передбачених пунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, з матеріалів касаційної скарги не встановлено.
Військове звання позивача та посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням на якій виник цей спір, не відносяться до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №460/7320/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська