23 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24925/23 пров. № А/857/8842/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Ільчишин Н.В.,
суддів Заверухи О.Б., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву представника позивача Дзісь Андрія Романовича про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України щодо постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №460/24925/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 25.10.2023 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні починаючи з 28.08.2023; про зобов'язання відповідача здійснити позивачу збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 28.08.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №460/24925/23 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 28.08.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням проведених платежів.
Представник позивача Дзісь Андрій Романович подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України. Вказує про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/24925/23, зокрема, на виконання рішення суду Головне управління позивача повідомлено, що розмір пенсії буде зменшено, тобто застосовано двоскладову формулу відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки інші зобов'язання в даній постанові відсутні, для проведення перерахунку пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років згідно положень частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ без застосування двоскладової формули.
Суд відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження.
23.12.2024 до апеляційного суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в яких просить відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши доводи заяви про встановлення судового контролю та пояснення відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється згідно з частинами 1, 2 статті 382 КАС України. Так, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приписами вказаних статей передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження».
В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Таким чином, процесуальні дії, визначені ст.382 КАС України, можуть використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №800/320/17 сформовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст.382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Отже, колегія суддів зазначає, що згідно статті 382 КАС України обов'язок для відповідача подати звіт про виконання судового рішення може встановити лише суд, який ухвалив відповідне рішення. Таке питання може бути вирішене цим судом як одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи.
Відповідно до матеріалів справи постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі №460/24925/23 набрала законної сили з моменту прийняття.
Як видно із заяви про встановлення судового контролю, позивач вважає, що на виконання рішення суду Головне управління позивача повідомлено, що розмір пенсії буде зменшено, тобто застосовано двоскладову формулу відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки інші зобов'язання в даній постанові відсутні, для проведення перерахунку пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років згідно положень частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ без застосування двоскладової формули Пенсійним фондом не враховано той факт, що судом було встановлено, що пенсія позивачу призначена до внесення змін до закону, які передбачили цю умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Як зазначалось вище, правовою підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Колегія суддів зазначає, що на відповідача покладено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 обов'язок здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в частині доплати за понаднормовий стаж, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 28.08.2023, з урахуванням проведених виплат.
У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №460/24925/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ще не здійснило ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в частині доплати за понаднормовий стаж, відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-XII, збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 28.08.2023, з урахуванням проведених виплат.
Доданий до заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.11.2024 за №1700-0202-8/67434 про надання інформації адвокату Андрію Дзісю щодо виконання судового рішення ще не є дією відповідача, спрямованою на виконання згаданої вище постанови суду.
Інші докази суду про невиконання відповідачем судового рішення у цій справі заявником не надано.
Тобто, заявник не інформував адміністративний суд про фактичні обставини щодо стану виконання відповідачем постанови суду від 18.11.2024.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що в силу положень ч.4 ст.372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами ч.1 ст.373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.
У свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заявник не вказує та як свідчать дані із КП ДСС позивач виконавчі листи для виконання рішення суду в примусовому порядку не отримував у цій справі, а суд апеляційної інстанції зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а.
Такий же підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а та від 13 вересня 2021 року у справі №9901/235/20.
Тобто, станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України відсутні дані про відкрите виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа на виконання судового рішення у цій справі.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 382 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Перевірка повноти і правильності виконання відповідачем цього судового рішення повинна бути здійснення насамперед в межах виконавчого провадження, про що апеляційний суд уже зазначав вище.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не являється обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов'язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець володіє достатнім обсягом повноважень впливу на боржника з метою забезпечення його виконання, в такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 18.11.2024 у справі №460/24925/23.
Керуючись статтями 241, 242, 248, 382 КАС України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача Дзісь Андрія Романовича про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України у справі №460/24925/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.В. Ільчишин
Судді О.Б. Заверуха
Р.Й. Коваль
повний текст ухвали складено 23.12.2024