Справа № 640/23879/19 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
26 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформлене протоколом №13 від 01.11.2019, яким позивачу відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби повторно розглянути питання щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.03.2015 по 08.02.2016 позивач проходив військову службу за мобілізацією, а саме: з 12.03.2015 по 14.03.2015 - НОМЕР_4; з 15.03.2015 по 07.07.2015 - НОМЕР_1 , з 08.07.2015 в/ч НОМЕР_2 (діловод тилу).
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.12.2015 №362 позивач вважається таким, що вибув у шпиталь з військової частини польова пошта НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на лікування з 18.12.2015.
З виписного епікризу №20311 вбачається, що позивач перебував на лікуванні у м. Одеса з 16.12.2015 по 29.12.2015.
Відповідно до наявних у справі копій військового перевізного документу Б-08 №534763 від 23.12.2015 та проїзного документа НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , позивач 29.12.2015 прямував з м. Одеса до м. Константинівка Донецької області.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.02.2016 №45 позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом «з» (досягнення граничного віку) з 08.02.2016, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 09.02.2016.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту», оформленим протоколом №7/15 від 18.12.2017, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 0540/5753/18-а визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення, оформлене протоколом № 7/15 від 18.12.2017 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у встановлені статусу учасника бойових дій; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
За результатами повторного розгляду питання про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, згідно витягу із протоколу № 7/14 від 05.12.2018 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із встановленням статусу учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій позивачу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №200/1050/19-а визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення, оформлене протоколом № 7/14 від 05.12.2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із встановленням статусу учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленим протоколом №73 від 02.10.2019, на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №200/1050/19-а, повторно розглянувши питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, документи позивача направлено до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленим протоколом від 01.11.2019 №13 за результатами розгляду справи ОСОБА_1 , позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Не погоджуючись з рішенням комісії від 01.11.2019 №13, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. (далі - Порядок № 413).
Так, за приписами п. 2 Порядку № 413 надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - статус учасника бойових дій, окрім інших осіб, надається поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Як зазначено в абз.1 пункті 2-1 цього Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
За змістом абз.2 п.2-1 Порядку, особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи та висновків суду першої інстанції, позивач не належить до кола осіб, які наведені в абз.2 п.2-1 Порядку.
Відтак, обов'язковою складовою для визначення статусу учасника бойових дій є залучення позивача до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній у строк не менш ніж 30 календарних днів.
Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції».
Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ (пункт 3 Порядку № 413).
За приписами пункту 4 Порядку №413 в редакції постанови КМУ №425 від 04.06.2015 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
Відповідно до пункту 5 Порядку №413 в редакції, чинній на дату розгляду поданих позивачем документів, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінсоцполітики.
Пунктами 6 та 8 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
У разі, коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, відповідно до пункту 9 якого на Комісії командувань видів Збройних Сил України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа: військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у видах Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, підпорядкованих видам Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Згідно пункту 11 означеного Положення комісії зобов'язані:
- приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії;
- розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;
- робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;
- заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів,
- досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін);
- доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження;
- розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання.
За змістом абзацу 1 пункту 12 Положення комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака «За розмінування»; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).
Підпунктом 4 пункту 12 Положення в редакції, чинній на період проходження позивачем військової служби, визначено, що, крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій є такі документи для військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції:
- довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
- витяги із наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, оперативних завдань, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень;
- посвідчення про відрядження;
- матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень та інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
За відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником (пункт 12 Положення).
Пунктом 4 Змін до Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затверджених наказом Міністра оборони України 22.01.2018 № 22 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.02.2018 за № 170/31622, пункт 12 після слів «разом із заявником» доповнено словами «в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, інвалідами війни за цей період».
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку про наявність підстав для надання статусу учасника бойових дій у разі підтвердження документами, перелік яких визначено у Положенні, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і прийняття безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на засідання комісії були представлені наступні документи:
- супровідний аркуш ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.09.2019 №11/983;
- копія супровідного аркуша Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 №200/1050/19-а з додатками на 4 аркушах;
- копія паспорта громадянина України (позивача);
- копія РНОКПП;
- копії довідок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.04.2017 №57/1 та від 25.04.2017 №57/2;
- копія довідки ВЧ польової пошти НОМЕР_2 від 25.08.2015 №819Д;
- копія витягу з наказу командира ВЧ польової пошти НОМЕР_2 від 18.12.2018 №362;
- копія наказу командира ВЧ польової пошти НОМЕР_2 від 08.02.2016 №45;
- копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.12.2015 №1638;
- копія довідки ВЛК від 15.12.2016 №3704;
- копія листа командира ВЧ польової пошти НОМЕР_2 від 23.11.2016 №3357;
- копії нотаріально завірених заяв громадянина ОСОБА_2 , зареєстрованої в реєстрі 26.10.2016 за №3544 та громадянина ОСОБА_3 , зареєстрованої в реєстрі 04.11.2016 за №2793 з копіями їх пільгових посвідчень серії УБД.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом першої інстанції встановлено, що означеними особами повідомлено та підтверджено, що службу в зоні АТО в смт. Очеретино та у м.Авдіївка Донецької області у період з 10.12.2015 по 08.02.2016 та у період з 20.01.2016 по 08.02.2016 вони проходили разом з головним сержантом роти матеріального забезпечення ОСОБА_1 .
Зі спірного рішення вбачається, що означені покази свідків були прийняті до уваги під час його прийняття, проте, такими поясненнями не підтверджено безпосередню участь позивача в АТО.
Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи зі змісту наданих свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснень, вони підтвердили перебування позивача у період з 10.12.2015 по 08.02.2016 в зоні АТО в смт. Очеретино та у м. Авдіївка Донецької області.
Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до вищевказаних обставин, адже жодних доказів про те, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення не було надано, а ні відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції.
Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань відсутності через незалежні від нього причини можливості надання необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій як обов'язкової передумови для прийняття до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.
Водночас, на противагу доводам апелянта, з наданого командиром військової частини польова пошта НОМЕР_2 листа від 23.11.2016 №3357 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_1 участі в АТО, забезпеченні її проведення не приймав.
За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, як вірно було зазначено судом першої інстанції, не приймається в якості належного, достатнього та допустимого доказу копія накладної від 28.01.2016 №1655, підписана, у тому числі позивачем, на отримання матеріальних засобів як така, що не підтверджує його безпосередню участь в АТО чи забезпеченні її проведення.
Таким чином, той факт, що позивач перебував в районах проведення антитерористичної операції, за відсутності підтверджуючих документів його безпосередньої участі в АТО чи забезпеченні її проведення, не надає підстав визнання за ним статусу учасника бойових дій.
Відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо відсутності підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій за наслідками розгляду поданих ним документів.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
При цьому, інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.