26 грудня 2024 р. Справа № 520/7273/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/7273/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради № 1 від 25.01.2024р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги сім'ям з дітьми - допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , в розмірі, встановленому статтею 12 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради № 1 від 25.01.2024р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги сім'ям з дітьми - допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 .
Зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023р. про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , в розмірі, встановленому статтею 12 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605 60 коп. Решту судових витрат залишено за позивачем.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що допомога при народженні дитини призначається на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яким передбачено, що зазначена допомога призначається на підставі свідоцтва про народження та у разі, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини тоді, як позивачем цей строк пропущено. Продовження вказано строку чинним законодавством не передбачено. Як орган державної влади, відповідач повинен діяти виключно в межах закону, а тому, встановивши, що заява на отримання соціальної допомоги подана поза межами визначеного строку, відповідач не мав іншого способу дії, інакше як відмовити в призначенні допомоги.
Позивачем надано відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 , наданою до матеріалів справи, взята на облік як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 18.07.2023р. №6333-5002868422.
Згідно свідоцтва про народження, виданого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 листопада 2023 року серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Воронежі, Воронезької області, РФ позивачка народила дитину - ОСОБА_2 .
22 листопада 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 .
Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради від 25.01.2024р. №1 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини з підстав пропуску дванадцятимісячного строку звернення за такою допомогою з дня народження дитини.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його таким, що порушує її право на отримання допомоги при народженні дитини, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах дійшов помилкового висновку про відмову позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII та іншими законами України.
Приписами статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Згідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно із положеннями частини 7 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року.
Як слідує з матеріалів справи позивачем пропущено строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. У свою чергу, як установлено судом першої інстанції позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою.
Так, як зауважено окружним адміністративним судом, порушенням встановленого 12-місячного строку обумовлене об'єктивною неможливістю дотримання такого строку внаслідок введення в країні воєнного стану та повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, а також ту обставину, що в березні 2022 року була примусово переміщена з місця свого проживання до території РФ, вже будучи вагітною, де ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину. Після цього позивачка вживала заходів з повернення в Україну, отримавши 03.05.2023 посвідчення особи на повернення в Україну № НОМЕР_3 , відповідно до штемпеля на якому 21.06.2023 вона фактично повернулася в Україну. 10.07.2023 позивачка отримала паспорт громадянина України № НОМЕР_1 .
Також з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про народження дитини позивачка отримала 16.11.2023, з питання отримання спірної допомоги до відповідача звернулася 22.11.2023, тобто без зайвих зволікань з моменту отримання свідоцтва про народження.
Більше того, колегія суддів зазначає, що фактично позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
З цього приводу, слід зауважити, що соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.
У відповідності до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Згідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Колегія суддів наголошує, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.
Спеціальне законодавство гарантує кожній дитині, яка перебуває під юрисдикцією України право на створення їй матеріальних умов для виховання і розвитку. При цьому, діє Закон, який передбачає надання такої допомоги (Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»), відтак, отримання дитиною допомоги при народженні дитини є способом реалізації цього права.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 року у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 року у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 року у справі №223/859/16-а.
Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою за умови, що пропуск такого строку відбувся з об'єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не впливають на правильні по суті висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно Установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 520/7273/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва