26 грудня 2024 року Справа № 480/2206/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2206/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області №183450028017 від 06.12.2023 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 07.03.1989 по 01.11.1996 року 7 років 7 місяців та 26 днів, та за період з 02.03.1998 по 02.01.2001 року 2 роки 10 місяців та 1 день;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 04.12.2023 (з дати звернення із заявою про призначення пенсії).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.12.2023 році ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Станом, на день звернення з заявою до Відповідача, як зазначив сам Відповідач, Позивач досягнула віку 53 роки, а також мала загальний страховий стаж 35 років 06 місяців 17 днів. При цьому, Позивач мав достатній пільговий стаж, що дає право для призначення пенсії за Списком №2, а саме 10 років 5 місяців та 27 дні.
Проте, Рішенням №183450028017 від 06.12.2023, Позивачці відмовлено у призначенні пенсій за Списком №2 з посиланням на те, що - на пільгових умовах пенсія за віком призначається за Списком №2 - після досягнення 55 років, а по друге у зв'язку з тим, що у Позивачки відсутній необхідний пільговий стаж у розмірі 10 років.
Позивачка вважає таке рішення протиправним та зазначає, що з огляду на визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо умов та порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах вона набула право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У зв'язку з цим відмова відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та законі інтереси. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія даної ухвали була направлена відповідачу через систему "Електронний суд" та отримана ним 22.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідачем до суду не надало.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного :
Судом встановлено, що 04.12.2023 році позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Станом, на день звернення з заявою до Відповідача, ОСОБА_1 досягнула віку 53 роки, а також мала загальний страховий стаж 35 років 06 місяців 17 днів.
При цьому, Позивач мав пільговий стаж, що дає право для призначення пенсії за Списком №2, а саме - 10 років 5 місяців та 27 дні.
Довідки №367 від 11.09.2023 та №424 від 07.11.2023, видані Позивачу ПАТ "Сумихімпром" , підтверджують наявний стаж роботи для призначення пенсії за Списком №2 та складає саме -10 років 5 місяців та 27 дні.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Довідки №367 від 11.09.2023 та №424 від 07.11.2023, які є ідентичними, позивачка працювала повний робочий день на ПАТ "Сумихімпром" і за період з 07.03.1989 по 01.11.1996, а також з 02.03.1998 по 02.01.2001 виконувала вимірювання хімічних (пари, гази, аерозолі та фізичних (шум, вібрація, параметри) шкідливих та небезпечних факторів виробництва та виробничого середовища на робочих місцях; вимірювання вмісту забруднюючих речовин у технологічних викидах за професією, посадою лаборант хімічного аналізу (лабораторії цеха по виробництву знефторених фосфатів 31; суперфосфатних цехів; по виробництву амофосу; по виробництву фосфорної кислоти централізованого відділу технічного контролю), що передбачено Списком 2 розділ 10 підрозділ 3.
За період з 07.03.1989 по 01.11.1996 року - 7 років 7 місяців та 26 днів.
За період з 02,03.1998 по 02.01.2001 року - 2 роки 10 місяців та 1 день.
Загальний стаж за Списком№2 складає - 10 років 5 місяців та 27 дні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було проведено перевірку і складено Акт перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсії №1800-1002-1/8832 від 26.10.2023. за висновками якого «періоди роботи та посада зазначені в довідці від 11.09.2023 №367, яка видана ПАТ «Сумихімпром» для оформлення пенсії ОСОБА_1 підтверджені первинними документами наданими для перевірки».
При цьому, Відповідач у своєму листі №1800-0202-8/3428 від 19.01.2024, повідомив, що довідка від 07.11.2023 №424, видана Г1АТ «Сумихімпром», перебуває на перевірці на предмет її відповідності первинним документам.
Також, Відповідач у своєму листі №1800-0202-8/9423 від 22.02.2024, повідомив, що довідка від 07.11.2023 №424, видана ПАТ «Сумихімпром» не перевірялась, оскільки була проведена перевірка аналогічної довідки від 11.09.2023 №367, та складений акт перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсії від 26.10.2023 №1800-1002-1/8832.
Проте, Рішенням №183450028017 від 06.12.2023, Позивачці відмовлено у призначенні пенсій за Списком №2 з посиланням на те, що - на пільгових умовах пенсія за віком призначається за Списком №2 - після досягнення 55 років, а по друге у зв'язку з тим, що у Позивачки відсутній необхідний пільговий стаж у розмірі 10 років.
Позивач вважає, що рішення №183450028017 від 06.12,2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-УІІІ - на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зараховано пільговий стаж Позивача за Списком №2, який складає 6 років 6 місяців та 17 днів. Проте, відповідачем не зараховано пільговий стаж у повному розмірі, який складає 10 років 5 місяців та 27 днів.
На переконання позивачки та її представника , відповідач безпідставно не врахував весь період роботи за період роботи Позивача за Списком №2 з 07.03.1989 по 01.11.1996 року 7 років 7 місяців та 26 днів, та за період з 02.03.1998 по 02.01.2001 року 2 роки 10 місяців та 1 день.
Так, 7 років 7 місяців та 26 дні + 2 роки 10 місяців та 1 день - період роботи Позивача за Списком №2, складає = 10 років 5 місяців та 27 днів за Спиком №2.
При цьому, час простою та період відпусток без збереження заробітної плати , якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році, що узгоджується з судовою практикою а саме з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №295/8979/16-а.
Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, як вже вище зазначалося, трудовою книжкою та довідками №367 та №424 від підтверджується те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ПАТ «Сумихімпром» за професією та виконувала роботу, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Проте, Відповідачем не було враховано до пільгового стажу Позивача періоду праці, який дає право Позивачки на пільгову пенсію по Списку №2 на підставі Довідки №367 та №424.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, Відповідач, здійснював перевірку наданої до Пенсійного фонду Позивачем Довідки №367 від 11.09.2023 та підтвердив, своїм висновком, що - «період роботи та посади зазначені в довідці від 11.09.2023 №367, яка видана ПАТ «Сумихімпром» для призначення пільгової пенсії по Списку №2 ОСОБА_1 відповідають первинним документам наданим для перевірки», додатково Відповідач зазначив, що довідка №424 від 07.11.2023 є аналогічною до довідки №367.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Подібний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) та від 06 вересня 2018 року (справа №599/1425/16-а).
Отже, як вже вище зазначалось. Позивач надав до Пенсійного фонду, всі необхідні документи, які підтверджують його право на призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а саме, свою трудову книжку в якій зазначено період роботи на відповідній посаді, уточнюючі Довідки №367 та №424 про підтвердження періоду роботи у шкідливих умовах праці, накази про проведення атестації робочих місць, які дають право віднести професію/виконувану роботу Позивачем до шкідливих умов праці за Списком №2.
Отже, позивачем було надано Відповідачу достатньо документів, які містять належні докази, які підтверджують проведення атестації робочого місця Позивача та шкідливі умови праці Позивачки за Списком №2, якими підтверджено право на пенсію па пільгових умовах за Списком №2. Відповідачем не спростовано дану обставину. Відповідно, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що він має право на зарахування даних періодів роботи з 07.03.1989 по 01.11.1996 року - 7 років 7 місяців та 26 днів, та за період з 02,03.1998 по 02.01.2001 року - 2 роки 10 місяців та 1 день до пільгового стажу за Списком №2.
Стосовно віку виходу на пенсію Позивача, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № З-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (...) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне
забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-УІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-ХІІбуло передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Вважаємо, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».
Законом № 213-УІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
9 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІУ).
З жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УШ. яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон №213-УІІІ перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1- р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ (пункт 1 Рішення N 1 -р/2020).
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірною позицію позивача стосовно того, що за наявності необхідного стажу роботи 35 років і 6 місяців, з яких має бути зараховано 10 років 5 місяців - до пільгового стажу та у зв"язку з досягненням позивачкою 53 років на час звернення з заявою про призначення пенсії, вона має право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивачка, мала необхідний пільговий стаж у розмірі 10 років, ще до 01 квітня 2015 року.
Натомість відповідач керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-УІІІ), за яким пенсійний вік становить 55 років.
Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-УІІІ «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-УІІІ) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
У рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213- VIII (пункт 1 Рішення № 1 -р/2020).
За такого правового регулювання ключовими питаннями справи є:
а) можливість застосування юридичної позиції, що сформована в рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»;
б) визначення кола осіб при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яких поширюється дія суперечливих норм Законів України № 1788-ХІІ та № 1058-ІУ;
в) нормативне визначення величини показника вікового цензу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно із статтею 1512 Конституції У країни рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Конституційний Суд в Рішенні № 1 -р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-УІІІ.
Припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.
До категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1 -р/2020. і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Викладене вище узгоджується з типовою (зразковою справою), а саме з рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 №360/3611/20.
Щодо правомірності дій Відповідачів слід зазначити наступне.
Згідно із статтею 10 Закону № 1788-ХІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж роботи понад 35 років, як зазначено у самому оскаржуваному рішенні №183450028017, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 10 років 5 місяців, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Позивач звернувся до Відповідача з заявою про призначення пенсії за віком маючи достатній вік, страховий та пільговий стаж та у строки передбачені законодавством.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку і 5 оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовії книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеці; . ного трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, як вже вище зазначалося, трудовою книжкою та довідками, які видані ПАТ "Сумихімпром" , підтверджується те, що Позивачка працювала повний робочий день у ПАТ "Сумихімпром" за професією та виконувала роботу, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Отже, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовується, що Позивачка при зверненні призначенням пенсії мала необхідний пільговий стаж - 10 років та 6 місяців, страхових загальний стаж понад 35 роки та досягла необхідного пенсійного віку у 53 роки.
Таким чином, на час звернення позивача до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах як загальний страховий стаж позивача так і пільговий стаж на роботах за Списком № 2 становить понад необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, період роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні їй даного виду пенсії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії 04.12.2023 року, відповідно призначення пенсії має відбутися саме з 04.12.2023 року, з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 1211,20грн. в рахунок відшкодування судового збору (а.с. 13).
Крім цього, позивач у прохальній частині позову просила стягнути Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
За приписами положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Отже, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 13.01.2024р. Акт наданих послуг №1 від 15.03.2024р., Розрахунок суми наданих послуг від 15.03.2024р. (а.с.42-45) . Загальний розмір вартості наданих послуг становить 8000 грн. (7200грн. - за складання процесуальних документів), 800грн. - за складання адвокатського запиту. Доказів здійснення оплата наданих послуг адвокатом та позивачем не надано.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі "East/West Aliance Limited" проти України"), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірними до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для репутації позивача та обсягу наданих послуг, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000 грн.
Вказаний розмір витрат підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також значенням справи для сторони позивача, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області №183450028017 від 06.12.2023 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 07.03.1989 по 01.11.1996 року 7 років 7 місяців та 26 днів, та за період з 02.03.1998 по 02.01.2001 року 2 роки 10 місяців та 1 день.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 04.12.2023 (з дати звернення із заявою про призначення пенсії).
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець