26 грудня 2024 року м. Суми Справа № 480/12891/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. Клопотання сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' № 769-ХІІ, в розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону № 769-ХІІ, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 01.07.2023, в межах строку звернення до суду з позовом, відповідно до ст. 122 КАС України, і до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати позивачу пенсії, або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, яке є територією радіактивногно забруднення. Тому він має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Позивач звернувся до відповідача із заяою щодо отримання такої доплати, проте йому було відмовлено.
07.12.2023 судом було відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, правом подання відзиву не скористався. Тому суд, на підставі норми ч.6 ст.162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини.
Позивач є громадянином України, який потерпілий від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням від 01.06.1993 серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Позивач перебуває на обліку в Шосткинському об'єднаному управлінні ПФУ в Сумській області і отримує пенсію за віком, місячний розмір пенсії у період з 01.05.2023 до 31.10.2023 складає 3791,07 грн, що підтверджується довідкою відповідача про доходи від 17.11.2023 № 9882 7781 94536 1819/905 (а.с.15).
Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Богданівського старостинського округу Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області від 16.11.2023 № 576 та витягом з Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 02.10.2023 (а.с.9,18).
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 населений пункт с. Богданівка Шосткинського району Сумськлї області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Факт проживання позивача за адресою реєстрації, а також того, що він не працює не спростовано відповідачем.
05.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону № 769-ХІІ, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а саме з квітня 2023 року (а.с.16).
Відповідач відмовив у здійсненні такої доплати, про що повідомив листом від 06.11.2023 (а.с.17).
Позивач не погодився з такою відмовою, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Висновки суду та їх мотиви.
Відповідно до норм ч.ч.1-2 ст.39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, пп.7 п.4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», який набрав чинності з 01.01.2016, включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту: Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 положення п.п.7 п.4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнано неконституційними. Положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
КСУ у рішенні зазначив, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок, що з моменту ухвалення КСУ рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ.
06.12.2016 був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX).
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 № 2415-VIII).
Згідно з п.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII (що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).
Відтак з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.
Отже, норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Враховуючи те, що станом на 01.07.2023 позивач отримує пенсію за віком, не працює та проживає у зоні добровільного гарантованого добровільного відселення, то позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, а не двом заробітним платам.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21, яка, з урахуванням п. 5 ст. 242 КАС України, повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Тому, суд, з урахуванням прохальної частини позову та заявлених позивачем вимог і дати, з якої необхідно провести розрахунок, частково задовольняє позовні вимоги, а саме шляхом визнанння протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу з 01.07.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' № 769-ХІІ, що становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
В задоволенні вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.07.2023 підвищення до пенсії, до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати позивачу пенсії, або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати суд відмовляє, оскільки дані вимоги є передчасними.
Тому позовні вимоги задовольняються судом частково, проте з виходом за межі вимог.
Судові витрати.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд на підставі норми ч.8 ст.139 КАС України стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Cумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Cумській області щодо ненарахування та невиплати із 01.07.2023 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіактивного забруднення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Cумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.07.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), за рахунок бюджетних асигнувань, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано суддею 26.12.2024.
Суддя А.І. Сидорук