. 26 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14602/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
. 05.12.2024 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.08.2024 № 916040812484 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, з дати звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". У зв'язку з досягненням пенсійного віку набув право на призначення пенсії за віком в порядку Закону України № 1058-IV, а тому ініціював перед відповідачем питання про призначення пенсії за віком в порядку Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Однак за результатами розгляду поданої заяви позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки позивач вже отримує такий вид пенсії (за віком на пільгових умовах за Списком № 1) відповідно до Закону № 1058-IV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому переконаний, що його права підлягають захисту в судовому порядку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.12.2024 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позов в якому зазначено, що підстав для перерахунку пенсії позивача з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, немає, оскільки інший вид пенсії позивачу не призначався - за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.07.2024 ГУ ПФУ в Черкаській області рішенням від 05.08.2024 № 916040812484 відмовлено. Зазначене рішення є чинним та підлягає безумовному виконанню. Тобто з дня призначення пенсії 18.11.2011 зміна її виду не мала місця, а відтак відсутні підстави для вирішення питання про перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески.
ГУ ПФУ в Черкаській області в установлений судом строк правом на подання відзиву на позов не скористалось.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену за Списком № 1.
Згідно з наявними в матеріалах справи документами, 18.11.2011 позивачу призначено пенсію в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шифр та вид пенсії 118 "Пенсія за віком".
У зв'язку з досягненням 60-річного віку 30.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Зазначене звернення з урахуванням принципу екстериторіальності розглядалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке прийняло рішення №від 05.08.2024 № 916040812484 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком, з тих підстав, що позивачу вже призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 в порядку Закону № 1058-IV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Позивач не погодився з таким рішенням, в зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка полягає у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком на загальних підставах, переведення з одного виду пенсії на інший не матиме місця, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах з урахуванням роботи за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наданими до суду доказами розрахунками пенсії позивача, розрахунками стажу, протоколу вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за умовами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шифр та вид пенсії 118 "Пенсія за віком".
Отже, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018 у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14.05.2019 у справі № 337/851/17(2а/337/81/2017).
Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як встановлено із матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, заява позивача від 30.07.2024 стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2011 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
При цьому, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані у цьому спорі, позаяк такі висновки суду сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, оскільки за обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а в подальшому при виявленні особами бажання їм призначалась пенсія за Законом № 1058-IV, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Натомість, у цьому спорі позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на пенсію за віком на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, - відсутні.
Інші доводи представників сторін не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин, суд прийшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова