. 26 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14044/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
. 25.11.2024 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2024 № 163850008442;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності: з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком з 22.10.2024 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідачем протиправно не зараховано до його загального страхового стажу періоди роботи в РФ, з тих підстав, що з 01.01.2023 припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні); до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
21 травня 2024 року судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Звертав увагу на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в РФ, а відтак констатував недостатність стажу для призначення пенсії за віком в порядку пункту 4 частини першої статті 115 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області правом на подання письмових пояснень не скористалось.
У силу вимог частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
22.10.2024 позивач звернувся до територіального органа Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком у порядку пункту 4 частини першої статті 115 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за поданою заявою за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийняло рішення від 29.10.2024 № 163850008442 про відмову у призначенні пенсії.
Зі змісту вказаного рішення встановлено, що позивач досяг 55 річного віку, а також має визнаний відповідачем стаж - 12 років 02 місяці 27 днів. При цьому відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача на території РФ з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погодившись з такою позицією суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у цій справі суду належить надати правову оцінку правомірності відмови територіального органа пенсійного фонду України у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи в РФ на меблевій фабриці "Дана".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом статті 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу положень статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом із тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частинами першою та другою статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини шостої цієї статті страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У силу положень частини десятої згаданої статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Приписами частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на підприємстві РФ.
Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.2087 підтверджено, що позивач з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 працював на різних підприємствах у РФ.
Викладені обставини відповідачем не заперечуються.
Разом із тим, дані системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містять відомостей про надходження сплачених за позивача страхових внесків за ці періоди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом положень Закону № 1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до загального стажу його роботи періодів його фактичної роботи на підприємствах Російської Федерації.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містять відомостей про надходження сплачених за позивача страхових внесків у період з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його фактичної роботи на зазначених підприємствах.
Що стосується відмови відповідача в зарахуванні до загального страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві Російської Федерації, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною другою статті 4 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.
Частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених норм судом встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ "Про страхові пенсії" при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
При обчисленні страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 зазначеного Федерального закону після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Отже, страховий стаж за період роботи позивача з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 на підприємствах у Російській Федерації відповідно до законодавства Російської Федерації має підтверджуватися відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що робота позивача у вказаному періоді підтверджена належним чином внесеними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.09.1987.
Дослідження трудової книжки позивача дає підстави вважати, що вона містить всю необхідну інформацію, яка підтверджує зайнятість позивача упродовж періодів з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 на підприємствах Російської Федерації.
За викладених обставин твердження відповідача про відсутність відомостей про сплату страхових внесків у спірних періодах не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідач безпідставно відмовляє в їх зарахуванні до страхового стажу позивача.
При цьому суд зважає, що у зв'язку з початком збройної агресії Російської Федерації проти України можливість проведення звірок, отримання додаткових відомостей та документів між цими країнами об'єктивно відсутня, проте зазначені обставини не можуть ставити у залежність право особи на реалізацію свого права на соціальний захист.
А відтак, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2024 № 163850008442, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності: з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 .
Вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити пенсію з 22.10.2024 задоволенню не підлягає, оскільки зазначене питання належить до дискреційних повноважень та виключної компетенції органа Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам орган Пенсійного фонду України та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, перебираючи на себе дискреційні функції органа Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.10.2024 з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2024 № 163850008442.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності: з 08.06.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1994, з 01.02.1995 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 04.10.2012 та з 07.12.2012 по 20.09.2013 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, ЄДРПОУ 13322403).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова