Справа № 420/28613/24
25 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, починаючи з 01.03.2024 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 6294 грн, встановленому Розпорядженням цього пенсійного органу від 08.05.2024; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у найближчий виплатний період, після набуття законної сили рішення суду по цієї справі, виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2024 року, різницю між фактично отриманою пенсією та її розміром, встановленим Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.05.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що пенсійний орган своїм Розпорядженням від 28.05.2024р. протиправно виключив зі страхового стажу позивача період роботи в AT "Промтовари- експорт - імпорт л.т.д" з 01.08.1995 по 09.01.1998 , а також неправомірно визначив час навчання в стаціонарі Одеського інституту народного господарства з 01.09.1983-27.06.1987 , замість дати зарахування до числа студентів 1 курсу - 23.08.1982 , що підтверджується записами належним чином оформленої трудової книжки.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕС/48555/24 від 03.10.2024 р.), зазначаючи, зокрема, що за результатами додаткової перевірки наявних в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 документів встановлено, що до страхового стажу неправомірно було зараховано період роботи з 01.08.1995 по 09.01.1998, який не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, чим порушено пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Згідно трудової книжки від 01.03.1979 НОМЕР_2 зазначений запис завірено печаткою для договорів. Також відповідач зазначив, що період навчання ОСОБА_1 в Одеському інституті народного господарства з 01.09.1983 по 27.06.1987 правомірно зарахований до страхового стажу на підставі диплому від 27.06.1987.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/28613/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у березні 2024 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, до якої було додано копії наступних документів: трудової книжки НОМЕР_3 (дата заповнення 01.03.1979) , довідки ПрАТ "Одеський завод поршневих кілець" (надалі -ОЗПК) №101/03 від 25.12.2023 про нарахування зарплати, з якої сплачено страхові внески, диплому про вищу освіту НОМЕР_4 від 27.06.1987р. тощо.
Пенсію обчислено при страховому стажі 39 років 3 місяці (враховано по 31.12.2023), середньомісячній заробітній платі 15968,51 грн (коефіцієнт заробітку 1,17767 х 13559,41 грн- середня заробітна плата за 2021-2023 роки), визначеній за періоди з 01.08.1990 по 31.07.1995 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2023 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 27.03.2024 становив 6362,08 грн, де розмір пенсії за віком - 6267,64 грн; доплата за 4 роки понаднормативного стажу - 94,44 грн.
Після надходження сплати страхових внесків за період роботи з 01.01.2024 по 29.02.2024 рішенням від 08.05.2024 пенсію Позивачу перераховано при страховому стажі 39 років 5 місяців (враховано по 29.02.2024), середньомісячній заробітній платі 15968,51 грн, визначеній за періоди з 01.08.1990 по 31.07.1995 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 29.02.2024 за даними персоніфікованого обліку та її розмір з 01.03.2024 становить 6451,69 грн, де розмір пенсії за віком - 6294,31 грн; доплата за 4 роки понаднормативного стажу - 94,44 грн; підвищення згідно ч. 1 ст. 29 Закону - 62,94 грн. До Головних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій області та в м. Києві направлено лист від 01.05.2024 щодо правильності розрахунку страхового стажу.
За результатами додаткової перевірки наявних в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 документів встановлено, що до страхового стажу неправомірно було зараховано період роботи з 01.08.1995 по 09.01.1998, який не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, чим порушено пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Згідно трудової книжки від 01.03.1979 НОМЕР_2 зазначений запис завірено печаткою для договорів.
28.05.2024 на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.05.2024 № 0800-0302-9/44252 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 9 днів (стаж враховано по 29.02.2024), середньомісячної заробітної плати 15914.41 (коефіцієнт заробітної плати - 1,17368), визначеної за період з 01.08.1990 по 31.07.1995 та з 01.07.2000 по 29.02.2024. Розмір пенсії з 01.03.2024 склав 5957,48 грн.
При цьому із здійсненого відповідачем розрахунку вбачається, що останнім було вилучено із страхового стажу позивача частину періоду навчання в Одеському інституті народного господарства з 23.08.1982 року та період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 року.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Стаття 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюється Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Згідно з частинами 1-2 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менше як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню на випадок безробіття, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Зокрема, судом встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом при обрахунку страхового стажу позивача не взято до уваги період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998, оскільки зазначений запис завірено печаткою для договорів.
Суд погоджується із посиланням відповідача на те, що трудова книжка позивача містить певні недоліки, зокрема, однак, суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного, та зважаючи, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, адже вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так, з досліджених матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 судом встановлено, що роботодавцем вчинено записи періоду роботи з 01.08.1995 по 09.01.1998 в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д».
З огляду на викладене, суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині записів, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивача, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.
Щодо періоду навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства за період 23.08.1982 по 27.06.1987, суд вважає, що він підлягає зарахуванню до страхового стажу з аналогічних підстав, оскільки як вже зазначалося вище, пунктом першим Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) в редакції від 29.01.2022 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведеного вбачається, що вимоги пенсійного фонду щодо необхідності подання уточнюючої довідки щодо періоду навчання є протиправними.
Тим більш, така довідка Одеського національного економічного університету від 17.06.2024 року №01-08/674 також наявна у матеріалах справи.
Стосовно частини позовних вимог щодо зобов'язання відповідача, починаючи з 01.03.2024 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6294 грн, встановленому Розпорядженням цього пенсійного органу від 08.05.2024 та зобов'язання у найближчий виплатний період, після набуття законної сили рішення суду по цієй справі, виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 року, різницю між фактично отриманою пенсією та її розміром, встановленим Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.05.2024, суд зазначає, що згідно норм чинного законодавства, розмір пенсії позивача залежить безпосередньо від обсягу страхового стажу пенсіонера.
Оскільки пенсійним органом спірні періоди страхового стажу на даний момент ще не зараховані, то суд позбавлений можливості визначити розмір пенсії, який підлягає призначенню позивачу, оскільки такі дії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
Отже, оскільки відповідний обов'язок виникне одночасно з зарахуванням спірних періодів до страхового стажу та вчинення відповідного перерахунку пенсії, тобто у майбутньому, то відповідні позовні вимоги є передчасними, та відповідно задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 і як наслідок, зобов'язання Головного управління пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982 по 27.06.1987 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Адже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982 по 27.06.1987 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 .
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління пенсійного фонду в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення складено 25.12.2024 p., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 03.10.2024 р. по 01.11.2024 р., а також з 09.12.2024 р. по 13.12.2004 р., включно.
Суддя Харченко Ю.В.