Справа № 420/27586/24
26 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди 27.03.2022, з 29.03.2022 по 31.03.2022, 02.04.2022, 09.04.2022, 11.04.2022, 13.04.2022, 16.04.2022, 18.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022, 26.04.2022, 30.04.2022, 02.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 09.05.2022, 12.05.2022, 21.05.2022, 22.05.2022, з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 04.06.2022 по 30.06.2022, з 04.07.2022 по 31.07.2022, з 03.08.2022 по 31.08.2022, з 08.09.2022 по 24.09.2022, з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 13.02.2023 по 20.02.2023, з 02.03.2023 по 19.03.2023, з 25.03.2023 по 30.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 06.05.2023, з 08.05.2023 по 31.05.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 02.07.2023, з 10.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 17.08.2023, з 02.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 13.10.2023, 31.10.2023, з 01.11.2023 по 19.11.2023, з 21.11.2023 по 30.11.2023, з 24.12.2023 по 30.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірними у справі є наступні документально підтверджені періоди виконання позивачем бойових завдань, які залишились неоплаченими додатковою винагородою, про що свідчить банківська довідка, яка не містить в собі жодних платежів за призначенням «додаткова винагорода» за відповідні періоди, а саме: 27.03.2022, з 29.03.2022 по 31.03.2022, 02.04.2022, 09.04.2022, 11.04.2022, 13.04.2022, 16.04.2022, 18.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022, 26.04.2022, 30.04.2022, 02.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 09.05.2022, 12.05.2022, 21.05.2022, 22.05.2022, з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 04.06.2022 по 30.06.2022, з 04.07.2022 по 31.07.2022, з 03.08.2022 по 31.08.2022, з 08.09.2022 по 24.09.2022, з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 13.02.2023 по 20.02.2023, з 02.03.2023 по 19.03.2023, з 25.03.2023 по 30.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 06.05.2023, з 08.05.2023 по 31.05.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 02.07.2023, з 10.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 17.08.2023, з 02.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 13.10.2023, 31.10.2023, з 01.11.2023 по 19.11.2023, з 21.11.2023 по 30.11.2023, з 24.12.2023 по 30.12.2023.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 24.09.2024 р. за вхід. № ЕС45594/24), зазначаючи, що за період з 24.03.2022 року до 01.02.2023 року додаткова грошова винагорода у розмірі 30 тис. позивачу нараховувалась та виплачувалась на підставі дії редакцій (№ 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 400 від 01.04.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1066 від 27.09.2022; № 1146 від 08.10.2022) постанови КМ України від 28 лютого 2022 р. № 168, а саме - за період з 24.02.2022 року до 01.02.2023 року. Також відповідач зазначив, що за періоди з 22.01.23 по 13.02.23; з 21.02.23 по 02.03.23, з 20.03.23 по 25.03.23, з 03.07.23 по 10.07.23, з 18.08.23 по 02.09.23, з 15.10.23 по 31.10.23 позивачу додаткова грошова винагорода не нараховувалась у зв'язку із перебуванням у відпустках та лікуванні та не залученням до виконання завдань. Відповідач окремо зауважив, що у період з 01.01.2023 року з урахуванням наказів Головнокомандувача ЗС України від 02.02.23 №25 та від 14.02.23 №35 - ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває в районі ведення воєнних (бойових) дій та не виконує завдання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/27586/24 за ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прозодить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.03.2022 по теперішній час, що вбачається з довідки відповідача.
У березні 2022 - жовтні 2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні до позивача видано наступні бойові розпорядження: 27.03.2022 №11/шт/ дск,29.03.2022 №13/шт/дск,30.03.2022 №14/шт/дск,31.03.2022 №15/шт/дск,02.04.2022 №18/шт/дск,09.04.2022 №28/шт/дск,11.04.2022 № 31/шт/дск,13.04.2022 №33/шт/ дск,16.04.2022 №38/шт/дск,18.04.2022 №40/шт/дск,20.04.2022 №46/шт/дск,23.04.2022 №52/шт/дск,26.04.2022 №61/шт/дск,30.04.2022 №74/шт/дск,02.05.2022 №80/шт/ дск,04.05.2022 №86/шт/дск,07.05.2022 №93/шт/дск,09.05.2022 №102/шт/дск,12.05.2022 №108/шт/дск,21.05.2022 №147/шт/дск,22.05.2022 №148/шт/дск,25.05.2022 №155/шт/ дск (з 25.05.2022 по 27.05.2022),28.05.2022 №173/шт/дск (з 28.05.2022 по 31.05.2022),03.06.2022 №192/шт/дск (з 04.06.2022 по 09.06.2022),09.06.2022 №207/шт/ дск (з 10.06.2022 по 15.06.2022),15.06.2022 №227/шт/дск (з 16.06.2022 по 21.06.2022),21.06.2022 №245/шт/дск (з 22.06.2022 по 27.06.2022),27.06.2022 №262/шт/ дск (з 28.06.2022 по 30.06.2022),03.07.2022 №279/шт/дск (з 04.07.2022 по 09.07.2022),09.07.2022 №292/шт/дск (з 10.07.2022 по 15.07.2022),15.07.2022 №317/шт/ дск (з 16.07.2022 по 21.07.2022),21.07.2022 №340/шт/дск (з 22.07.2022 по 27.07.2022),27.07.2022 №358/шт/дск (з 28.07.2022 по 31.07.2022),02.08.2022 №381/шт/ дск ( з 03.08.2022 по 08.08.2022),08.08.2022 №398/шт/дск (з 09.08.2022 по 14.08.2022),14.08.2022 №413/шт/дск (з 15.08.2022 по 20.08.2022),20.08.2022 №429/шт/ дск (з 21.08.2022 по 26.08.2022),26.08.2022 №450/шт/дск (з 27.08.2022 по 31.08.2022),07.09.2022 №491/шт/дск (з 08.09.2022 по 13.09.2022),13.09.2022 №506/шт/ дск (з14.09.2022 по 19.09.2022),19.09.2022 №525/шт/дск (з 20.09.2022 по 24.09.2022),24.09.2022 №543/шт/дск (з 26.09.2022 по 30.09.2022),01.10.2022 №570/шт/ дск (з 01.10.2022 по 08.10.2022),08.10.2022 №595/шт/дск ( з 09.10.2022 по 17.10.2022),17.10.2022 №621/шт/дск (з 18.10.2022 по 31.10.2022).
Позивачем зазначено, що у період 27.03.2022, з 29.03.2022 по 31.03.2022, 02.04.2022, 09.04.2022, 11.04.2022, 13.04.2022, 16.04.2022, 18.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022, 26.04.2022, 30.04.2022, 02.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 09.05.2022, 12.05.2022, 21.05.2022, 22.05.2022, з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 04.06.2022 по 30.06.2022, з 04.07.2022 по 31.07.2022, з 03.08.2022 по 31.08.2022, з 08.09.2022 по 24.09.2022, з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022 він виконував вищеназвані бойові розпорядження.
Також, у період з 2022 року по грудень 2023 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні до позивача видано наступні низку бойових розпоряджень, копії яких наявні у матеріалах справи.
Позивачем зазначено, що факт виконання бойових завдань з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 13.02.2023 по 20.02.2023, з 02.03.2023 по 19.03.2023, з 25.03.2023 по 30.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 06.05.2023, з 08.05.2023 по 31.05.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 02.07.2023, з 10.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 17.08.2023 підтверджено журналом бойових дій та рапортами на виплату додаткової винагороди.
Вважаючи, що вказані документально підтверджені періоди виконання позивачем бойових завдань, які залишились неоплаченими відповідачем додатковою винагородою, (згідно банківської довідки, яка не містить в собі жодних платежів за призначенням «додаткова винагорода» за відповідні періоди), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги З позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно з приписами ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).
Згідно п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно з ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.
Згідно п. 2 вищевказаного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
25.03.2022 Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, яке того ж дня телеграмою № 248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 2 цієї телеграми, яка застосовувалась до 01.06.2022, передбачено на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 грн. військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 грн. іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Відповідно до п.3 телеграми документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до п.4 телеграми командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини(установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.6 телеграми).
З 01.06.2022 застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні № 912/з/29 від 23.06.2022, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
За приписами п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Аналіз наведених норми дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. У свою чергу, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Визначальним питанням у цій справі є встановлення обставин, які б підтверджували або спростовували твердження позивача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності правовідносинах за спірні періоди.
Суд звертає увагу, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період.
При цьому, сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, оскільки виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, на які посилається позивач, як на підставу для виплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень є підставою виключно для складення довідки за відповідною формою, яка в свою чергу слугує підставою для виплати такої винагороди. Саме по собі документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, оскільки такою підставою є виключно довідка встановленого зразка.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази безпосередньої участі військовослужбовця саме у бойових діях на відповідних територіях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у періоди 27.03.2022, з 29.03.2022 по 31.03.2022, 02.04.2022, 09.04.2022, 11.04.2022, 13.04.2022, 16.04.2022, 18.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022, 26.04.2022, 30.04.2022, 02.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 09.05.2022, 12.05.2022, 21.05.2022, 22.05.2022, з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 04.06.2022 по 30.06.2022, з 04.07.2022 по 31.07.2022, з 03.08.2022 по 31.08.2022, з 08.09.2022 по 24.09.2022, з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 13.02.2023 по 20.02.2023, з 02.03.2023 по 19.03.2023, з 25.03.2023 по 30.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 06.05.2023, з 08.05.2023 по 31.05.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 02.07.2023, з 10.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 17.08.2023, з 02.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 13.10.2023, 31.10.2023, з 01.11.2023 по 19.11.2023, з 21.11.2023 по 30.11.2023, з 24.12.2023 по 30.12.2023.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12.05.2022 був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (з подальшими змінами).
При цьому, суд не ставить під сумнів перебування позивача у спірний період на території ведення бойових дій, однак сам факт перебування позивача на такій території без доведення здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах не є достатньою підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі саме 100000 грн. на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Крім того, суд враховує, що у період з 01.01.2023 року з урахуванням наказів Головнокомандувача ЗС України від 02.02.23 № 25 та від 14.02.23 № 35 ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває в районі ведення воєнних (бойових) дій та не виконує завдання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Таким чином, суд відмічає, що в інші періоди позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та безпосередньо за участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та окремого доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 року про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача за вказані вище періоди.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені судом.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 25.12.2024 p., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 03.10.2024 р. по 01.11.2024 р., а також з 09.12.2024 р. по 13.12.2004 р., включно.
Суддя Харченко Ю.В.
.