26 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/10312/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №165 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позову вказує, що на момент подачі позову позивачу жодного разу не довели наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також не відомо, чи проводилося перед цим службове розслідування, хоча нормативні акти зобов'язують його призначати і проводити у відповідності до Порядку від 21.11.2017 №608, що є процесуальним порушенням і позбавляє позивача можливості захищатися. Єдине, що вдалося дізнатися від сторонніх військовослужбовців, що командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ про накладення на мене суворої догани і зменшив щомісячну премію. З вказаним рішенням командира військової частини НОМЕР_1 позивач не згоден, вважає його неправомірним і прийнятим з процесуальними порушеннями чинних нормативних актів України. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 06.06.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 06.06.2024 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №165 матеріали службового розслідування.
До суду 26.07.2024 надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 №2017 у якому відповідач повідомив суд, що наказ від 26.04.2024 №165 був виданий командиром військової частини НОМЕР_1 без проведення службового розслідування. До листа додано копію наказу від 26.04.2024 №165, копію рапорту командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 (вх. №1708 від 22.04.2024), копію бланка пояснень ОСОБА_2 від 25.04.2024.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 06.08.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на підставі рапорту командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 та його пояснення від 25.04.2024, був виданий оскаржуваний наказ. При виданні наказу командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.04.2024 № 165 були враховані вимоги законодавства, на які йде посилання у самому наказі, зокрема: Статут внутрішньої служби Збройних сил України: ст. 11, 16, 49; Дисциплінарний статут Збройних сил України: ст. 1-4. У відзиві також вказано, що при прийнятті оспорюваного наказу, в т.ч. при обранні виду дисциплінарного стягнення, було враховано та зазначено безпосередньо в оспорюваному наказі, зокрема: попередня поведінка старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 № 144 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «сувора догана» (про що зазначено у розпорядчій частини оспорюваного наказу); що саме внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності старший лейтенант ОСОБА_1 , заступник командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , своїми умисними діями, усвідомлюючи їх характер, порушуючи військову дисципліну, завідомо знаючи про відповідальність, порушив вимоги абзаців 2-5 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, чим вчинив порушення військової дисципліни; що допущене порушення військової дисципліни мало місце через особисту недисциплінованість та безвідповідальність старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ; невиконання наказу ним вчинено в умовах воєнного стану. Відповідач також зауважує, що відповідно до ч.1 статті 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира. Враховуючи зазначене, командир 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_3 правомірно (у межах наданих повноважень та в порядку, визначеному законом) звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому порушив клопотання про накладення стягнення на винну особу (старшого лейтенанта ОСОБА_1 ) владою старшого командира. Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Отже, при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця призначення службового розслідування не є обов'язковим. До відзиву додано копії наказів: від 12.10.2023 №26, від 10.06.2024 №164.
Ухвалою суду від 12.08.2024 постановлено Залишити без задоволення клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відмовити у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про виклик свідка.
У період із 19.08.2024 по 02.09.2024, із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.10.2023 №681, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2023 №26, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення із 12.10.2023.
Командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26 квітня 2024 року №165 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" наказано: "1. За порушення доручень та розпоряджень старших начальників та командирів, особисту недисциплінованість, а також порушення вимог абзацівм 2-5 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та відповідно до ст. 45, пункту "в" статті 48 та статті 54 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана".
У вказаному наказі, як на підставу для його прийняття, зазначено рапорт командира 1 зенітної кулеметної роти старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 та пояснення, які надані командиром 1 зенітної кулеметної роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 від 25.04.2024, а також враховано наказ від 09.04.2024 №144, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що порушує його права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут ЗСУ).
Так, відповідно до ст.3 Статуту ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Статтею 5 Статуту ЗСУ визначено, що внутрішня служба це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба, відповідно до ст.ст. 6, 7 Статуту ЗСУ, здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту ЗСУ зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За статтею 26 Статуту ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84 та 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
З аналізу викладеного вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Отже, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає та зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що стосовно позивача не було проведено службового розслідування. При цьому представник відповідача посилається на пункт 2 розділу ІІ Порядку, яким визначено, що службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Щодо вказаного пояснення представника відповідача, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
У п. 2 розділу І Порядку №608 міститься визначення:
службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
У п. 3 розділу ІІ Порядку №608 зазначено, що службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1 розділу VІІ Порядку №608, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
У п. 2. розділу VІІ Порядку №608 вказано, що під час службової перевірки встановлюються:
особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки;
наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу від 26.04.2024 №165, підставою для його прийняття вказано:
рапорт командира 1 зенітної кулеметної роти старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024
пояснення, які надані командиром 1 зенітної кулеметної роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 від 25.04.2024.
Судом досліджено вказані документи, які були надані відповідачем до суду та встановлено їх зміст.
Так у рапорті командира 1 зенітної кулеметної роти старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 (вх. №1708 від 22.04.2024) вказано: "Дійсним доповідаю, що внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності, будучи обізнаним про відповідальність, в порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. лейтенанту ОСОБА_1 , заступнику командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вчинив порушення військової дисципліни, а саме: невиконання наказу командира. У зв'язку з вище наведеним, прошу Вас вказаного військовослужбовця у відповідності до ст. 45, пункту "в" ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - "сувора догана".
У поясненнях від 25.04.2024, які відібрані заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_4 у командира 1 зенітної кулеметної роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 зазначено: "Я, ОСОБА_2 дійсним доповідаю, що 20.04.2024 року сарший лейтенант ОСОБА_1 вчинив порушення військової дисципліни, а саме невиконання мого наказу. В цей день я суворо заборонив йому залишати місце ПУ першої роти, на що останній не відреагував, зняв з поста ПУ солдата ОСОБА_5 і його ж автомобілем поїхав в невідомому мені напрямку".
Відповідач вважає, що наявність вказаної вище інформації, без проведення службової перевірки/службового розслідуванн, було достатнім для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що проведення службового розслідування/службової перевірки дійсно не є обов'язковим в силу приписів Дисциплінарного статуту, але його проведення дозволило б встановити всі істотні факти вчинення позивачем правопорушення, причини і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступень вини. Притягнення до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування/службової перевірки має місце тоді, коли всі елементи складу дисциплінарного проступку, такі як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, вважаються встановленими та підтвердженими належними засобами доказування.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Зі змісту наведених норм закону слідує, що законодавець наділив військовослужбовця правом "бути почутим" перед притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Невиконання державним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідачем не дотримано вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності встановлення обставин, що були підставою для притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, а під час розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження факту не виконання позивачем своїх функціональних обов'язків, вимог статутів та нормативно-правових актів.
В даному випадку, на переконання суду, відповідачем не дотримано вимоги частини 2 статті 2 КАС України, у взаємозв'язку із положеннями частини 2 статті 19 КАС України, а тому наявні ознаки протиправності спірного наказу.
Суд наголошує, що в межах даної адміністративної справи судом надана оцінка виключно процедурним аспектам прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та встановлено невідповідність останнього критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Окрім того, відповідно до ст. 97 та 98 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Однак, відповідачем не надано до суду доказів, що позивача було ознайомлено з оскаржуваним наказом у порядку та спосіб, визначений статтями 97 та 98 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи по суті встановлено не відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службової перевірки, яка не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В даному випадку, на переконання суду, відповідачем не дотримано вимоги частини 2 статті 2 КАС України, у взаємозв'язку із положеннями частини 2 статті 19 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року №165.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, суд вважає, що належними доказами підтверджується наявність порушень процедури прийняття оспорюваного наказу, які вплинули на результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак вказаний наказ не відповідає критеріям правомірності, а тому наявні підстави для його скасування.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 26 квітня 2024 року №165 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
26.12.24