26 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/9180/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 №144 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позову вказує, що на момент подачі позову позивачу жодного разу не довели наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також не відомо, чи проводилося перед цим службове розслідування, хоча нормативні акти зобов'язують його призначати і проводити у відповідності до Порядку від 21.11.2017 №608, що є процесуальним порушенням і позбавляє позивача можливості захищатися. Єдине, що вдалося дізнатися від сторонніх військовослужбовців, що командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ про накладення суворої догани і зменшив щомісячну премію. З вказаним рішенням командира військової частини НОМЕР_1 позивач не згоден, вважає його неправомірним і прийнятим з процесуальними порушеннями чинних нормативних актів України. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 03.06.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 04.06.2024 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 №144, матеріали службового розслідування, за наявності.
До суду 08.08.2024 надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024 №2173 у якому відповідач повідомив суд, що наказ від 09.04.2024 №144 був виданий командиром військової частини НОМЕР_1 без проведення службового розслідування. До листа додано копію наказу від 09.04.2024 №144.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 21.08.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на підставі рапорту командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 та його пояснення від 25.04.2024, був виданий оскаржуваний наказ. При виданні наказу командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.04.2024 № 165 були враховані вимоги законодавства, на які йде посилання у самому наказі, зокрема: Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: ст. 11, 16, 49; Дисциплінарний статут Збройних Сил України: ст. 1-4. У відзиві також вказано, що при прийнятті оспорюваного наказу, в т.ч. при обранні виду дисциплінарного стягнення, було враховано та зазначено безпосередньо в оспорюваному наказі, зокрема: попередня поведінка старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 № 144 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «сувора догана» (про що зазначено у розпорядчій частини оспорюваного наказу); що саме внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності старший лейтенант ОСОБА_1 , заступник командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , своїми умисними діями, усвідомлюючи їх характер, порушуючи військову дисципліну, завідомо знаючи про відповідальність, порушив вимоги абзаців 2-5 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, чим вчинив порушення військової дисципліни; що допущене через особисту недисциплінованість та безвідповідальність старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ; невиконання наказу ним вчинено в умовах воєнного стану. Відповідач також зауважує, що відповідно до ч.1 статті 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира. Враховуючи зазначене, командир 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 правомірно (у межах наданих повноважень та в порядку, визначеному законом) звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому порушив клопотання про накладення стягнення на винну особу (старшого лейтенанта ОСОБА_1 ) владою старшого командира. Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Отже, при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця призначення службового розслідування не є обов'язковим. Представник відповідача також просить суд врахувати при розгляді справи, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.07.2024 у справі №740/3341/24 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., а саме вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах воєнного стану на території України. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії наказів: від 12.10.2023 №26, від 10.06.2024 №164, від 10.02.2024 №60, від 10.02.2024 №61, копію постанови Ніжинського міськрайонного суд Чернігівської області від 05.07.2024 у справі №740/3341/24.
Відповідь на відзив надійшла до суду 30.08.2024. Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, позивач зазначає, що дисциплінарне стягнення, за умови, що службове розслідування не проводилось, має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові стало відомо про правопорушення. Вказує, що з моменту правопорушення (як вважає сам командир), а саме 10.03.2024 до оскаржуваного наказу, який датовано 09.04.2024, пройшло більше ніж 10 діб, що свідчить про порушення строків, передбачених ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Позивач також зауважує, що йому не доведено наказ №144 від 09.04.2024, тобто має місце недотримання відповідачем вимог ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Окрім того, у відповіді на відзив позивач вказує, що у оскаржуваному наказі вказано про проведення службової перевірки, однак наказу на її проведення видано не було. Просить задовольнити позов. У відповіді на відзив позивач також зазначає на порушення відповідачем строку для подання відзиву та на відсутність повноважень у ОСОБА_3 на його підписання.
До суду 13.09.2024 надійшли пояснення позивача до яких додано копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 04.09.2024 у справі №740/3341/24.
У період із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.10.2023 №681, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2023 №26, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення із 12.10.2023.
Відповідачем надано до суду копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.02.2024 №60 "Про призначення службового розслідування" відносно старшого солдата ОСОБА_4 за фактом самовільного залишення ним місця розташування підрозділу військової частини. Проведення службового розслідування доручено ОСОБА_1 , термін для подачі Акта службового розслідування - до 09.03.2024.
Окрім того, до суду надано копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.02.2024 №60 "Про призначення службового розслідування" відносно солдата ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення ним місця розташування підрозділу військової частини. Проведення службового розслідування доручено ОСОБА_1 , термін для подачі Акта службового розслідування - до 09.03.2024.
Командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09 квітня 2024 року №144 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" наказано: "1. За порушення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2024 року №60, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2024 року №61, систематичне невиконання законних вимог заступника начальника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення та командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 на підставі проведеної службової перевірки за вказаними фактами порушенням вимог статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана".
У вказаному наказі зазначено, що його прийнято на виконання вимог ст. 5, 6, 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 №608.
Суд звертає увагу, що наказ №144 від 09.04.2024 не містить жодних посилань на рапорт командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.04.2024 та його пояснення від 25.04.2024, про які вказує у відзиві відповідач. Таких документів не надано і до суду.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що порушує його права.
Щодо строку на подання відзиву.
В ухвалі суду від 03.06.2024 постановлено встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали суду від 03.06.2024 Військова частина НОМЕР_1 отримала 27.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відзив направлено до суду 12.08.2024, що підтверджується відміткою на поштовому конверті.
Отже, відзив подано в межах строку, встановленого в ухвалі суду від 03.06.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).
Так, відповідно до ст.3 Статуту ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Статтею 5 Статуту ЗСУ визначено, що внутрішня служба це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба, відповідно до ст.ст. 6, 7 Статуту ЗСУ, здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту ЗСУ зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За статтею 26 Статуту ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84 та 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
З аналізу викладеного вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Отже, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає та зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що стосовно позивача було проведено саме службову перевірку, а не службове розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
У п. 2 розділу І Порядку №608 міститься визначення: службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу VІІ Порядку №608, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
У п. 2. розділу VІІ Порядку №608 вказано, що під час службової перевірки встановлюються:
особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки;
наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Відповідно до п. 3 розділу VІІ Порядку №608, службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення. Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається. Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення. Інші службові особи можуть звертатись за підпорядкованістю з клопотанням щодо призначення службової перевірки.
У п. 6 розділу VІІ Порядку №608 зазначено, що строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.
Днем початку службової перевірки вважається день прийняття рішення про її проведення або дата, визначена командиром (начальником), який приймає це рішення.
Завершення службової перевірки визначається днем подання результатів перевірки на розгляд для прийняття рішення.
Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами III та IV цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Суд зауважує, що розділ ІІІ Порядку №608 визначено "Порядок проведення службового розслідування", а розділ ІV - "Повноваження осіб під час службового розслідування".
Пунктом 1 розділу ІV Порядку №608, закріплено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування;
бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
У п. 8 та 9 розділу VІІ Порядку №608 вказано, що результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім'я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії. У доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.
За приписами. ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, відповідачем до суду не надано жодного документу, визначеного у п. 3 та 8 розділу VІІ Порядку №608, а саме:
- копії письмового рішення командира (начальника), яке оформлене шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення щодо ОСОБА_1 ;
- доповідної записки на ім'я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку щодо ОСОБА_1 , за підписом посадової (службової) особи, яка провела її одноособово, або голови комісії із зазначенням підстави та мети проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.
Окрім того, як стверджує позивач та не спростовано під час розгляду адміністративної справи відповідачем, під час проведення службової перевірки не було дотримано прав позивача, які закріплені у п. 3 розділу ІV Порядку №608, зокрема, не повідомлено про підстави проведення службової перевірки; не ознайомлено ОСОБА_1 з його правами та обов'язками під час проведення службової перевірки; не забезпечено право ОСОБА_1 на надання ним усних, письмових або за допомогою технічних засобів пояснень, подання ним документів, які стосуються службової перевірки, тощо
Відповідно до ст. 97 та 98 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Однак, відповідачем не надано до суду доказів, що позивача було ознайомлено з оскаржуваним наказом у порядку та спосіб, визначений статтями 97 та 98 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи по суті встановлено не відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службової перевірки, яка не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В даному випадку, на переконання суду, відповідачем не дотримано вимоги частини 2 статті 2 КАС України, у взаємозв'язку із положеннями частини 2 статті 19 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 2024 року №144.
Суд також зауважує, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (реєстраційний номер рішення 121394410) постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.09.2024 у справі №740/3341/24 вирішено: "Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172 - 15 КУпАП, скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення."
Отже, твердження відповідача про наявність судового рішення, яким ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі, є помилковим.
Окрім того, суд зауважує, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу, Постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 липня 2024 року не існувало, оскільки наказ датовано 09.04.2024.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, суд вважає, що належними доказами підтверджується наявність порушень процедури проведення службової перевірки та прийняття оспорюваного наказу, які вплинули на результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак вказаний наказ не відповідає критеріям правомірності, а тому наявні підстави для його скасування.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 09.04.2024 №144 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
26.12.24