26 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/9483/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці Держмитслужби у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення №UA101000/2024/000103/2 від 03.04.2024 про коригування митної вартості товарів, винесене Житомирською митницею.
В обґрунтування позову вказує, що перелік підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є вичерпним. Всупереч вимогам Митного кодексу України в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що таке рішення зумовлено саме не підтвердженням митної вартості товару та ненаданням додаткових документів. Позивачем у позові вказує, що ним надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України. Вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товару. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 20.05.2024 прийняла позовну заяву до розгляд та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 05.06.2024. Заперечуючи позовні вимоги вказує, що під час перевірки інформації вказаної в наданих документах АСМО «Інспектор» згенеровано митні формальності за кодом 117-2 з наступним повідомленням: «Можливе заниження митної вартості товару. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено» При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" за період 01.01.2023 по 30.05.2024. Різниця між вартістю товару транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель - EKONIC 1829, календарний рік випуску 2012, задекларованого декларантом та вартістю товарів, що розмитнювались у попередніх періодах 2023-2024 свідчить про митну вартість схожого товару, яка є більшою ніж вартість оцінюваного товару та коливається від 3100, 00 євро до 12878,80 євро. Відповідач зауважує, що відомості про вартість товару вказані у рахунку №24-08 від 21.03.2024, виданому продавцем - компанією «KFZ HANDER SAFI» покупцю - ОСОБА_2 , для здійснення оплати за автомобіль MERCEDES-BENZ, номер кузова № НОМЕР_1 у розмірі 2800,00 євро. Тобто, продавець - компанія «KFZ HANDER SAFI». Окрім того, у митній декларації країни відправлення №24DE510230088408B6 від 25.03.2024, яка видана вантажовідправником/продавцем є компанією SAFI MARTIN вказано назву та модель транспортного засобу (арк.2). Проте, не вказано вартість транспортного засобу. Тобто, продавець автомобілю, компанія «KFZ HANDER SAFI» (рахунок №24-08 від 21.03.2024) є відмінним від вантажовідправника, вказаного у митній декларації країни відправлення №24DE510230088408B6 від 25.03.2024. Проте, у митній декларації країни відправлення, не вказано вартість автомобіля, який експортується. З додатково наданої митної декларації країни відправлення 25.03.2024 №MRN 24DE510230088408B6, виданої компанією SAFI MARTIN вбачається, що вартість автомобілю становить 2800,00 євро. Ураховуючи викладене, Відповідачем встановлено розбіжність у поданих документах: Продавець автомобілю, компанія «KFZ HANDER SAFI», яка у рахунку №24-08 від 21.03.2024) є відмінним від вантажовідправника автомобілю - SAFI MARTIN, який вказано у митній декларації країни відправлення. Переклад на українську мову рахунку-фактури та митної декларації країни відправлення 25.03.2024 №MRN 24DE510230088408B6 до митного оформлення - не надано. На переконання відповідача встановлені розбіжності у документах та відсутність перекладу привели до того, що під час перевірки числових значень заявленої митної вартості інформація про вартість транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ не були використані. Інші документи, що долучені декларантом до митної декларації не містять цінової інформації про товар. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 01.07.2024 по 19.07.2024, із 19.08.2024 по 02.09.2024, із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу (вантажний фургон, обладнаний гідробортом, що був у використанні, марка MERCEDES-BENZ, модель EKONIC 1829 номер шасі НОМЕР_1 , двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 7201 см. куб., рік випуску 2012, вантажопідйомність 9,305 тонн, маса в разі максимального навантаження 18,0 тонн, колісна форма 4х2, тип кузова - ВА) уповноваженою особою позивача до митного органу було подано митну декларацію №24UA101020012432U9, в якій зазначено ціну товару 2800 Євро, а митну вартість визначено за основним методом, за ціною договору в сумі 2800,00 Євро.
Разом з митною декларацією декларантом подано такі документи:
- рахунок - фактура (інвойс) №24-08 від 21.03.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.12.2012;
- документ що підтверджує вартість перевезення від 02.04.2024;
- внутрішній договір (контракт) №562 від 20.03.2024;
- копія митної декларації країни відправлення 24DE510230088408В6 від 25.03.2024.
Сторонами визнається, що розглянувши надані декларантом документи відповідач надіслав повідомлення у яких зазначив, що заявлена митна вартість є нижчою за митну вартість товару, митне оформлення яких вже здійснено та запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізовані експертною організацією.
Декларантом на вимозі зроблено запис: ознайомлений. Додатково надаємо другу копію митної декларації країни відправлення №24DE510230088408В6 від 29.03.2024, як документу, який містить відомості про ціну продажу товару (а.с. 23-24). "Ознайомлений. Консультацію проведено. Надати додаткові документи немає можливості" (а.с. 19-20)
Житомирською митницею 03.04.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000103/2 (а.с. 68), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:
- відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0380 №24-08 від 21.03.2024 та в копії митної декларації країни відправлення №240Є510230088408В6 не використаний під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даного документа, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даних документів, інші документи, що долучені до митної декларації не містять цінової інформації про товар;
- назва відправника відрізняються від зазначених в товаросупровідних документах;
- не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України;
- не надано документ, якій свідчить про наявність юридичного зв'язку продавця KF2 Handel Safi з оцінюваним транспортним засобом та підтверджує його право відчужувати (розпоряджатися) оцінюваним товаром.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/006592, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам,Ю наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. 52, 53 цього Кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2024/000103/2 від 03.04.2024, дані графи 45, 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і митного оформлення товару, а крім того, це в свою чергу призвело б до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МКУ (а.с. 69).
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000103/2 від 03.04.2024 протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі №24-08 від 21.03.2024 в розмірі 2800,00 євро та витрат на транспортування у розмірі 300 євро на підставі довідки від 02.04.2024.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура №24-08 від 21.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; документ, що підтверджує транспортні витрати, митну декларацію країни відправлення від 25.03.2024.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд враховує, що на вимогу митного органу позивачем додатково було надано другу частину копії митної декларації країни відправлення № 23DE510230088408В6 від 29.03.2024.
Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема не підтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Суд вважає помилковими та такими, що суперечать приписам митного законодавства висновки відповідача, що підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості товару є не надання до митного оформлення документів, які свідчать про наявність юридичного зв'язку продавця KFZ Handel Safi з оцінюваним транспортним засобом та підтверджує його право відчужувати (розпоряджатися) оцінюваним товаром.
При дослідженні наданих до митного оформлення та до суду документів, судом встановлено, що всі подані документи містять ідентичні дані щодо транспортного засобу, митне оформлення якого здійснювалось, а перевірка вказаних вище обставин не належить до повноважень митного органу під час здійснення перевірки правильності визначення митної вартості об'єкта імпорту.
Щодо ненадання позивачем перекладу на українську мову документу під кодом 0380 №24-08 від 21.03.2024 та копії митної декларації країни відправлення №240Є510230088408В6 суд акцентує увагу на тому, що положенням статті 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Така вимога відповідача є неправомірною, оскільки рахунок-фактура складений німецькою мовою, а відповідачем не надано доказів того, що в порядку статті 254 МК України, німецька мова не є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. В свою чергу, неправомірне примушування декларанта відповідачем надати переклад документів тягне за собою безпідставні витрати декларанта на оплату послуг перекладача та буде спричиняти невиправдане матеріальне навантаження.
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що буде сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд, проаналізувавши вищенаведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, митним органом при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару вказано наступні характеристики оцінюваного товару та характеристики товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Так, оскаржуване рішення прийняте щодо:
марка MERCEDES-BENZ,
модель EKONIC 1829,
вантажний фургон, обладнаний гідробортом, що був у використанні,
тип двигуна - дизельний,
робочий об'єм циліндрів двигуна 7201 см. куб.,
рік випуску 2012,
вантажопідйомність 9,305 тонн,
маса в разі максимального навантаження 18,0 тонн,
колісна форма 4х2,
кількість місць - 4,
тип кузова - ВА.
Митним органом за основу при коригуванні митної вартості взято ціну товару:
марка MERCEDES-BENZ,
модель ATEGO 816, обладнаний металево-пластиковим кузовом - фургон з "боковою дверкою", задніми дверима - штора та гідробортом,
тип двигуна - дизельний,
об'єм двигуна 4249 см. куб.,
рік випуску 2010,
вантажопідйомність 2385 кг,
маса в разі максимального навантаження 7490 кг,
колісна форма 4х2,
кількість місць - 2.
Отже, вказаний товар не є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем транспортного засобу.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У ході розгляду справи, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товарів, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Позивач у прохальній частині позову просить стягнути з відповідача випрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, а у мотивувальній частині позову вказує, що цей розмір витрат є орієнтовним, а докази оплати та детальний опис буде надано протягом 5 днів після прийняття рішення у справі.
Отже, вирішення витрат на правничу допомогу є передчасним.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці Держмитслужби (вул. Перемоги, 25, м. Житомир,10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2024 №UA101000/2024/000103/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
26.12.24