26 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/9279/24
категорія 112040201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" про стягнення санкцій та пені,
встановив:
Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" суму адміністративно - господарських санкцій та пені у розмірі 101507,28 грн.
В обґрунтування позову вказує, що відповідно до Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який надійшов від Пенсійного фонду України виявлено, що відповідач у 2023 році не виконало норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, у кількості 1 (одного) робочих місць та самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції у розмірі 100383,08 грн в строк до 15.04.2024. Дана сума заборгованості підтверджується документом - розрахунком сум АГС, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік та квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця від 07.03.2024. Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідач не сплатив адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2024 року, а тому, починаючи з 16 квітня 2024 року нарахована пеня в сумі 1124,20 грн, що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості зі сплати адміністративно - господарських санкцій. Враховуючи, що вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилась заборгованість до державного бюджету по сплаті АГС та пені на загальну суму 101507,28 грн. Просить стягнути вказану суму з відповідача.
Суддя своєю ухвалою від 15 травня 2024 року прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила загальне позовне провадження та призначила підготовче судове засідання.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 30.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що відповідач у своєму штаті має лише 6 осіб за основним місцем роботи та 6 осіб за зовнішнім сумісництвом на неповний робочий час. обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону №875-XII. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. В матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні. Просить відмовити у задоволенні позову
Клопотання позивача про долучення доказів надійшло до суду 19.06.2024.
У період із 01.07.2024 по 19.07.2024, із 19.08.2024 по 02.09.2024, із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що Дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Житомирському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу року -8 осіб;
- середньооблікова чисельність осіб штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особи;
- фонд оплати праці 1606129,32 грн;
- середня річна заробітна плата штатного працівника 200766,17 грн;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02) одиниць - 0;
- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 100383,08 грн.
Як вбачається з квитанції від 07.03.2024, зазначений розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця на Вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024.
Відповідачем надано до суду копію листа - пояснення, адресованого позивача, у якому зазначає, що Дочірнім підприємством "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" було допущене викривлення звітності при подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за перший - третій квартал 2023 року, невірно вказано середньооблікову чисельність штатних працівників. Зазначає, що у звітний період в компанії працювало в середньому 6 осіб за основним місцем роботи та 6 осіб за зовнішнім сумісництвом (а.с. 23, 25).
У зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 28 днів, відповідачу нарахована пеня в сумі 1124,20 грн за період із 16.04.2024 по 13.05.2024.
До позову позивачем надано відповідь №535 від 09.04.2024 Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості на запит Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо поданих у 2023 році звітів за формою 3-НП "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії), створені виключно для категорій осіб з інвалідністю) суб'єктами господарювання. У додатку до листа міститься інформація про ненадання Дочірнім підприємством "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" звітів за формою 3-НП "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарських санкції та пені, позивач звернувся до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам. суд зазначає наступне
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон № 875-ХІІ).
Особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації (ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ).
Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.2, 4, 11 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.
Відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 № 2682-ХІ, постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 10.03.2023 № 14-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513 та Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.
Згідно з ч.12, 13 ст.19 Закону №875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, для усіх роботодавців на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у автоматизованому режимі сформовано та підписано Розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік СФГ «ФОРТУНА», відповідно до якого:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу року -8 осіб;
- середньооблікова чисельність осіб штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особи;
- фонд оплати праці 1606129,32 грн;
- середня річна заробітна плата штатного працівника 200766,17 грн;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02) одиниць - 0;
- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 100383,08 грн.
Як вбачається з правових норм, що регулюють спірні правовідносини, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті закріплено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач надав: відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за перший - третій квартал 2023 року; копії наказів "Про прийняття на роботу"; повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту; копії трудових книжок.
Судом досліджено вказані докази та встановлено наступне.
У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за перший - третій квартал 2023 року вказано середньооблікову кількість штатних працівників: 10, 11, 11 (а.с. 26, 36)
У відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за січень 2023 року вказано 13 застрахованих осіб (а.с. 32), за лютий 2023 року - 16 застрахованих осіб (а.с. 31), за березень 2023 року - 12 застрахованих осіб (а.с. 35), за квітень 2023 року - 12 застрахованих осіб (а.с. 41), за травень 2023 року - 13 застрахованих осіб (а.с. 44), за червень 2023 року - 14 застрахованих осіб (а.с. 46).
Відповідно до інформації, що міститься у копіях наказів "Про прийняття на роботу" та копіях трудових книжок, ОСОБА_1 (а.с. 67), ОСОБА_2 (а.с. 96), ОСОБА_3 (а.с. 121), ОСОБА_4 (а.с. 93), ОСОБА_5 (а.с. 104), - працювали за сумісництвом.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція №286) в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Згідно з пп.2.6.1., 2.6.2. п. 2.6. цієї Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).
За змістом п.3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
За таких обставин законодавством визначено, що до облікового складу штату працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом та за цивільно-правовими договорами.
Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, відповідачем при формуванні податкової звітності, що вплинула на спірні правовідносини, було включно до середньооблікової кількості штатних працівників осіб, які працювали за сумісництвом.
Чинним законодавством України, що реулює спірні правовідносини, встановлено обов'язок щодо виконання нормативу та створення на підприємстві, зокрема, 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю виникає лише для тих підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, в яких середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає від 8 до 25 осіб.
Із аналізу вищенаведених обставин вбачається, що майже половина осіб (4-5 із 10-11), які працювали на підприємстві позивача в 2023 році були прийняті на роботу за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, а, відповідно, суд приходить до висновку, що відповідач не мав обов'язку щодо створення на підприємстві 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно ст.19 Закону № 875-XII, оскільки такі працівники мають враховуватися тільки один раз за місцем основної роботи.
Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за вищенаведеним розрахунком у розмірі 101507,28 грн, оскільки порушення відповідачем вимог ст.19 Закону №875-XII, позивачем не доведено та спростовано вищенаведеними дослідженими копіями доказів, у зв'язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.
Як вбачається з правових норм, що регулюють спірні правовідносини, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті закріплено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
З наведених вище та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання щодо соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки не мав обов'язку створити на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, а отже, суд приходить до висновку про відсутність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, 38,м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 20401066) до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Рекорд Коростень" Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень Рекорд ФМ" (вул. Симона Петлюри, 5,м. Коростень, Житомирська область,11504, ЄДРПОУ: 40853108) про стягнення санкцій та пені.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
26.12.24