Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 грудня 2024 року Справа№200/7580/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними лій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просила:
Визнати протиправною діяльність відповідача щодо надання відмови позивачу в призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого по втраті годувальника.
Зобов'язати відповідача призначити позивачу одноразову допомогу сім'ї загиблого по втраті годувальника.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначивши, що реєстрація місця проживання позивача не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого чоловіка, а відтак підстави для виплати одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 20.08.2019 між позивачкою - ОСОБА_2 (після шлюбу - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.11.2023 о 20 год. 50 хв. на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новгродівська» код ЄДРПОУ 33621589 Державного підприємства «Селидіввугілля» код ЄДРПОУ 33426253 загинув внаслідок нещасного випадку зі смертельним наслідком чоловік позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується Актом спеціального розслідування від 13.08.2024 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.11.2024.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався з її чоловіком.
Листом від 09.05.2024 відповідач відмовив позивачу в призначенні одноразової допомоги, оскільки за наявними документами, реєстрація місця проживання позивачки не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого чоловіка позивачки.
Згідно паспорту померлого потерпілого ОСОБА_4 його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а згідно довідки відділу державної реєстрації Новогродівської міської ради від 01.10.2019 №05-21/1246 місце проживання його дружини - ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV(далі Закон №1105-XIV).
Згідно з ч.1 ст.30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
П.1 ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються, зокрема, одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1105-ХІV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Згідно з ч.1,2 ст.38 Закону №1105-ХІV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Статтею 39 Закону №1105-ХІV установлено, що уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Відповідно до ст.7,36,37,39,41-48 Закону №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).
Відповідно до п.4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-ХІV установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Станом на момент спірних правовідносин порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат визначався Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11.
Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Суд зазначає, що враховуючи ту обставину, що чоловік позивачки отримав на виробництві травми та 05.11.2023 в результаті отриманих травм помер, то члени його сім'ї мають право на одноразову грошову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Суд звертає увагу, що Законом №1105-ХІVвизначений виключний перелік випадків, за яких пенсійний орган відмовляє у страховій виплаті.
При цьому суд звертає увагу, що жодної з перелічених у ст.39 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.
З огляду на наявність спору у цій справі суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з ч.6 ст.29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Отже постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.
По суті доводів відповідача про те, що місце реєстрації позивача та його померлої дружини не співпадають є підставою для відмови у призначенні такої страхової виплати, суд зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім'ї, а саме дружини, яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.
Сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом зі своєю дружиною на момент її смерті.
З огляду на наведене, відповідач дійшов помилкових висновків щодо відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Підпунктом 5.2.2 п.5.2, п.п.3.1 п.5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.
При цьому право на одноразову допомогу сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов'язаний з виробництвом.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно з п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Ч.3 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 26.06.2016 у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у ряді постанов (зокрема, від 17.02.2021 у справі №П/811/397/18, від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, від 15.06.2021 у справі №804/881/18, від 23.11.2021 у справі №580/704/21 та ін.).
З урахуванням наведеного суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову позивачу у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язання призначити позивачу відповідно до ч.5 ст. 36 Закону №1105-ХІV одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю її чоловіка.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням його функцій при вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, та зобов'язання останнього прийняти рішення, яке входить до його компетенції, зумовлене обов'язковістю ефективного механізму захисту порушеного права.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення ч.2 ст.2 та ч.2 ст.77 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями ст.139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішується, оскільки повний розрахунок понесених позивачем витрат, як зазначено в позовній заяві, буде надано відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України протягом п'яти діб з дня проголошення рішення суду.
Тому, питання про розподіл вказаних судових витрат може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення після надання позивачем доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат в порядку та строки передбачені ст. 139, 143, 252 КАС України.
Керуючись ст.139, 241, 243, 244-246, 250, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними лій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV, одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_4 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повний текст рішення складено 25.12.2024.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова