25 грудня 2024 рокуСправа №160/19492/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 на суму 14095,13 грн, №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 на суму 7388, 39 грн, №000103551400462 від 07.04.2020 року на суму 75 493,16 грн, №000108724050462 від 20.05.2021 року на суму 82147, 61 гривень, видані ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 21.12.2015 року № 61.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що контролюючим органом протиправно складені спірні податкові повідомлення-рішення, адже у власності позивача не перебуває об'єкт нерухомого майна, який став базою нарахування податку на нерухоме майно.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.
До того ж, в цій ухвалі судом вказано, що з метою встановлення всіх обставин у справі, у тому числі, питання щодо отримання або неотримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про опис майна у податкову заставу, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність, витребувати від відповідача у справі копії податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 на суму 14095,13 грн, №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 на суму 7388, 39 грн, №000103551400462 від 07.04.2020 року на суму 75 493,16 грн, №000108724050462 від 20.05.2021 року на суму 82147, 61 грн та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 21.12.2015 року № 61, всі матеріали, що були покладені в основу їх прийняття, а також докази їх направлення на адресу позивача та інформацію щодо отримання або неотримання позивачем вказаних рішень, з метою встановлення обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а також клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішено після надання витребуваних доказів відповідачем.
Згідно наданого відповідачем відзиву, ГУ ДПС у Дніпропетровській області позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач зазначив, що одне із чотирьох спірних ППР (№ 000103551400462) отримано позивачем особисто 18.06.2020, ППР № 000108724050462 повернулось до податкового органу не врученим, із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Також посилаючись на приписи наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 «Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», відповідач зазначив про знищення ППР №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015, №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 за строками їх зберігання. Тим самим, відповідач зазначає про пропуск позивачем строків звернення до суду зданим позовом, проте відповідного клопотання в прохальній частині відзиву не наводить.
Щодо суті позовних вимог, відповідач зазначив, що підставою нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, де міститься інформація про те, що у ОСОБА_1 перебуває у власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що і було базою нарахування податку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у справі №160/19492/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Дніпровської міської ради про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №160/19492/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залучення Дніпровської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі №160/19492/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію адвокатського запиту від 28.05.2024 №34, засвідчену належним чином копію акта про вилучення для знищення документів за 2015, 2016 роки, з якого вбачається знищення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 на суму 14095,13 грн, №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 на суму 7388, 39 грн та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу ОСОБА_1 від 21.12.2015 року № 61.
На виконання ухвали суду від 19.11.2024 відповідачем надані витребувані судом документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 витребувано від Індустріального районного суду м. Дніпропетровська засвідчені належним чином копії рішення суду від 01.04.2008 та додаткового рішення від 03.04.2008 у справі №2-1054/08 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради про визнання права власності та за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради; витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію відомостей картки ІКП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 2013 року по дату подання позову у цій справі.
На виконання ухвали суду від 09.12.2024 від відповідача надійшли витребувані докази.
На виконання ухвали суду від 09.12.2024 від Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшли витребувані судом докази.
Позивач на скористався правом надання відповіді на відзив.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2019, 2020 роки та сформовані податкові повідомлення - рішення (далі - ППР):
- від 26.10.2015 № 987/04-62-17-13 за 2014 на суму 14095,13 грн (домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806,6 м2, частка у власності 1/1);
- від 30.09.2015 № 1557/04-62-13-03-13 за 2015 рік на суму 7388,39 грн (домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806,6 м2, частка у власності 1/1 );
- від 07.04.2020 №000103551400462 за 2019 рік на суму 75493,16 грн (домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806,6 м2, частка у власності 1/1 );
- від 20.05.2021 №000108724050462 за 2020 рік на суму82147,61 грн (домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806,6 м2, частка у власності 1/1 ).
Примірники ППР від 26.10.2015 № 987/04-62-17-13, від 30.09.2015 № 1557/04-62-13-03-13 відсутні у матеріалах даної справи. Відповідач у відзиві на позов зазначив про їх знищення на підставі наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 «Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», про що надав акти про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду №41 від 25.02.2021, № 54 від 05.04.2022, згідно яких, у розділі «Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб» зазначено про відібрання документів на знищення: по номенклатурі - «Документи (акти, довідки, податкові повідомлення-рішення) перевірок з питань оподаткування ПДВ та податками про порушення податкового законодавства» за 2015 та 2016 роки.
При поданні вказаного позову, позивачем також ППР від 26.10.2015 № 987/04-62-17-13, від 30.09.2015 № 1557/04-62-13-03-13 до матеріалів позову не надано за їх відсутністю у позивача.
Ухвалою суду від 05.08.2024 ці ППР витребувані у відповідача, проте відповідач зазначив про їх знищення за строком зберігання.
У відповіді на адвокатський запит адвоката позивача, від 31.05.2024 № 39904/6/04-36-13-05-10, відповідачем зазначено, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС України (далі - ІКС), станом на 31.05.2024, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200) у сумі 179 124,19 грн, а саме:
- за 2014 рік сформоване податкове повідомлення - рішення (далі - ППР) №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 на суму 14095,13 грн;
- за 2015 рік сформоване ППР №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 на суму 7388,39 грн;
- за 2019 рік сформоване ППР № 000103551400462 від 07.04.2020 на суму 75493,16 грн;
- за 2020 рік сформоване ППР № 000108724050462 від 20.05.2021 на суму 82147,61 гривень.
Тобто, фактично відповідачем визнаються обставини щодо існування ППР від 26.10.2015 № 987/04-62-17-13, від 30.09.2015 № 1557/04-62-13-03-13, як підставу для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, зазначене також підтверджується доводами відзиву на позов.
Частиною 1 ст. 78 КАС передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже сторонами даного спору не ставиться під сумнів існування вказаних ППР, як підставу для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тому суд вважає за можливе розглянути їх в рамках даного позову на предмет їх правомірності, за їх фактичної відсутності в матеріалах даної справи.
Зазначаючи про правомірність спірних у даній справі ППР, відповідач посилається на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, де міститься інформація про те, що станом на 12.08.2024 у ОСОБА_1 перебуває у власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806,6 кв.м., яке і було базою нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В свою чергу, позивач, як на підставу протиправності спірних ППР посилається на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2008 по справі № 2-1054/08, яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок літ. А-2, загальною площею 806,6 кв. м., жилою площею 369,9 кв.м., вбиральня літ. Б, сарай літ. В та споруди № 1-9; І, що розташовані на земельній ділянці площею 875 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Тому, вважає, що з 2008 року вона не є власником об'єкту нарахування податку за спірними ППР, нарахування за 2014, 2015, 2019, 2020 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправним, а ППР, які винесені податковим органом внаслідок такого нарахування підлягають скасуванню.
При цьому, позивач також просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу ОСОБА_1 від 21.12.2015 року № 61, про яке вона дізналась під час відвідування нотаріуса, з метою отримання нотаріальних послуг. До матеріалів справи позивачем рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2015 року № 61 не надано.
Вказане рішення витребувано у відповідача ухвалою від 05.08.2024, проте відповідачем зазначено про його втрату та надано акт втрати документів №1 від 12.08.2024.
Разом з тим, про наявність вказаного рішення відповідач також зазначив у відповіді на адвокатський запит адвоката позивача від 31.05.2024 № 39904/6/04-36-13-05-10 та у відзиві на позов, тобто відповідачем визнаються обставини його існування. Отже, суд також вважає за можливе надати йому відповідну правову та фактичну оцінку, за його фізичної відсутності у матеріалах справи.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п.п.14.1.129-1 п.14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Згідно з п.п.14.1.129.1 п.14.1 статті 14 ПК України, об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки;
Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Підпунктом 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до п.п. 266.3.2 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із п.п.266.4.1 п. 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (п.п.266.5.1 п. 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).
Порядок обчислення суми податку передбачений п.п. 266.7.1 ст. 266 означеного Кодексу, а саме: обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку (підпункт “а»).
Особливості визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб передбачені п.п. 266.1.2 ст. 266, відповідно до якої:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Обчислення контролюючим органом суми податку з об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
ОСОБА_1 , 31.01.2008 набула у власність житловий будинок літ. А-2, загальною площею 806,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2007, про що є відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Як встановлено судом на підставі витребуваних у Індустріального районного суду м. Дніпропетровська копій судових рішень, додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2008 по справі № 2-1054/08 за ОСОБА_3 було визнано право власності на жилий будинок літ. А-2, загальною площею 806,6 кв. м., жилою площею 369,9 кв.м., вбиральня літ. Б, сарай літ. В та споруди № 1-9; І, що розташовані на земельній ділянці площею 875 кв.м. по АДРЕСА_1 . Згідно відмітки Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на останньому аркуші цього рішення, додаткове рішення від 03.04.2008 набуло чинності 03.11.2021.
Разом з тим, згідно відмітки суду на копії примірнику додаткового рішення у справі №2-1054/08 від 03.04.2008, наданого позивачем до матеріалів позову, вказане судове рішення набуло чинності 15.04.2008.
З цього питання судом із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено таке.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.07.2019 року у справі №2/1054/08 апеляційну скаргу на додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2008 по справі № 2-1054/08 повернуто особі, яка не брала участі у справи.
Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі №2-1054/08 касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.02.2021 у справі №2-1054/08 апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою тієї ж особи, яка не брала участь у справі на додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2008 року закрито.
Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2011 у справі №2-1054/08 ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03.02.2021 року у справі №2-1054/08 змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Згідно змісту цих судових рішень, починаючи з липня 2019 року особа, яка не була учасником справі №2-1054/08 вчиняла дії щодо оскарження додаткового рішення від 03.04.2008, з підстав порушення додатковим рішенням її прав як іпотекодержателя або власника майна.
Станом на час розгляду справи, додаткове рішення залишено в силі.
Ці обставини досліджуються судом в контексті різних дат набуття додатковим рішенням законної сили, та з метою визначення у позивача обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2019, 2020 роки.
Як зазначає відповідач, нарахування податку на нерухоме майно відбувається згідно даних державних реєстрів прав власності, речових прав на нерухоме майно. Відповідно, наявність у реєстрі відомостей про право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна є підставою для нарахування податку.
З цього питання суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст . 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст . 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної унеможливлює реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення реєстрація підстави, прав не є на якій особа підставою набула виникнення таке право, права оскільки сама по собі державна власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
При цьому, особа, яка набула права власності на об'єкт нерухомого майна повинна зареєструвати за собою таке право, наявність у реєстрі неправдивих даних відбулось за відсутності вини позивача у даній справи, оскільки за судовим рішенням у справі №2-1054/08 майно вибуло із власності позивача.
Отже, не вчинення ОСОБА_3 своєчасних дій щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, набутого на підставі судового рішення у справі №2-1054/08 не є підставою вважати наявність такого права власності у ОСОБА_1 , та не може мати наслідком нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2019, 2020 роки.
Зазначене зумовлює відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2019, 2020 роки.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 266.7,3, 266.7,4 ст. 266 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Отже, згідно наведених норм Податкового кодексу, в разі якщо у платника податку відбуваються зміни щодо власності об'єктів нерухомого майна, такі платники не позбавлені права повідомити податковий орган про такі зміни, в свою чергу, податковий орган, повинен здійснити нарахування податку з урахуванням поданих платником податків змін.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу з метою повідомлення про вибуття з його власності спірного об'єкту нерухомого майна.
Проте, зазначене не може бути наслідком нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт нерухомого майна, який не перебуває у власності позивача.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних ППР про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2019, 2020 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу ОСОБА_1 від 21.12.2015 року № 61.
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).
Згідно з пп. 89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Отже, передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 21.06.2022 у справі № 240/6321/20, від 19.04.2023 у справі № 240/18522/21, від 17.11.2021 та від 15.06.2023 у справі № 160/15095/20.
Згідно змісту позовних вимог, позивач просить скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2015 року № 61, пов'язуючи його з податковим боргом, який виник у зв'язку із несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте конкретних доводів в обгрунтування підстав його протиправності не наводить.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позов зазначає, що таке рішення є правомірним, оскільки станом на 12.08.2024 за ОСОБА_1 наявний податковий борг у розмірі 179124,19 грн.
Проте, як вбачається, позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки починаючи з 2014 року, згідно ППР №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015.
Станом на 21.12.2015 (дата прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено згідно ППР №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 не набуло статусу узгодженого та не стало податковим боргом.
Тому, відсутні підстави вважати, що рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2015 року № 61 прийнято відповідачем у зв'язку із несплатою позивачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік. Інших доводів в обгрунтування підстав скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2015 року № 61 позивачем у позові не наведено.
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача. Тоді як підстави позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Отже, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Проте, суд позбавлений процесуальної можливості вийти за межі підстав позову та самостійно визначити ознаки протиправності рішення контролюючого органу, оскільки як зазначалось, визначення підстав та предмету позову є виключно правом позивача.
Тому, позивачем не доведено порушення його прав спірним рішенням про опис майна в податкову заставу, в контексті визначених підстав даного позову, що зумовлює суд відмовити у задоволенні позовних в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №897/04-62-17-07-13 від 26.10.2015 на суму 14095,13 грн, №1557/04-62-13-03-13 від 30.09.2016 на суму 7388, 39 грн, №000103551400462 від 07.04.2020 року на суму 75 493,16 грн, №000108724050462 від 20.05.2021 року на суму 82147, 61 гривень щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1791,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 25.12.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна