26 грудня 2024 рокуСправа №160/22615/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
20.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 року №5 в частині призначення ОСОБА_1 на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача оскаржуваним наказом призвано на військову службу 14.03.2022 року, проте згідно облікової картки позивач пройшов медичний огляд 15.03.2022 року. Позивач нагошує, що він був мобілізований безпосередньо військовою частиною, а не територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Позивач наголошує, що позивач не проходив медичний огляд ані в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ані у військовій частині. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
02.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 03.09.2024 року та 21.11.2024 року, однак відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
10.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем Військову частину НОМЕР_2 в даній адміністративній справі.
11.12.2024 року Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 року №5 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків. Відповідач-2 зазначає, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №62/11 від 15.03.2024 року позивача визнано «придатним до військової служби». В свою чергу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов'язаних запасу до лав ЗСУ» від 19.03.2022 року №107 позивача направлено до команди військової частини НОМЕР_1 . Крім цього відповідач-2 зазначив, що позивач 12.06.2024 року самовільно залишив район виконання бойових завдань та до теперішнього часу до військової частини не повернувся. Станом на момент підготовки даного відзиву позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, внаслідок чого було проведено службове розслідування та розпочато досудове розслідування у кримінальній справі за ознаками вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. На підставі зазначеного відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Указом Президента України №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до наказу №5 від 14.03.2022 року Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вважається призначеним до НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецького взводу 4 стрілецької роди.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №62/11 від 15.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Згідно наказу №107 від 19.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені у складі команди НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_1 .
Зважаючи, що позивача протиправно призвано на військову службу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає, зокрема, проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до ч.13 ст.2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Згідно ч.10 ст.14 Закону №2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до абз.3 ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Згідно п.3.8 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
"Обмежено придатний до військової служби";
"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";
"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";
"Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
"Придатний до військової служби";
"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено медичний огляд позивача внаслідок чого складено довідку військово-лікарської комісії №62/11 від 15.03.2022 року, відповідно до якої позивач визнаний придатним до військової служби.
Таким чином суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час призову позивача на військову службу було проведено медичний огляд позивача.
Крім цього позивач зазначає, що його було призвано на військову службу саме на підставі наказу №5 від 14.03.2022 року Військової частини НОМЕР_1 .
Проте означене суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявний наказ №107 19.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого позивача призвано на військову службу.
Однак суд звертає увагу, що дата наказу про призову на військову службу та дата наказу про призначення на посаду у військовій частині, який оскаржується позивачем, фактично відрізняються.
Проте суд зауважує, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 року по справі №826/9858/18.
При цьому, суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Проаналізувавши вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного наказу про призначення позивача на посаду у військовій частині через невідповідність дати цього наказу даті наказу про призову позивача на військову службу.
Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 року №5 в частині призначення ОСОБА_1 на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 .
Крім цього суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним призову позивача на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 через той факт, що фактично наказ №107 від 19.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про призову позивача на військову службу не скасовано та він є чинним.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що інших підстав, крім ненаправлення позивача на медичний огляд, для задоволення позовної заяви позивачем в позовній заяві не наведено.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський