73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
19.11.2010 Справа № 16/147-ПН-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комишанської селищної ради, м.Херсон с.Комишани
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічної фірми "РВІК", м.Херсон
про стягнення 803 грн. 75 коп., звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, та розірвання договору оренди
за участю представників сторін:
від позивача - юрист Безлюдний В.С. дов. № 71/213 від 25.01.2010 р.
від відповідача - директор Рефлер В.В. дов. пас. МО 013730 від 27.10.1995 р.
Комишанська селищна рада (позивач) звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВІК" (відповідач) про стягнення збитків у сумі 803 грн.75 коп., звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самочинно побудованої телекомунікаційної вежі, та розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.07.05.
Позивачем оплачено держмито у сумі 85 грн. за одну позовну вимогу, хоча за позовом заявлено три позовні вимоги. Ухвалою про порушення провадження у справі від 20.09.10 суд зобов'язав позивача надати оригінали доказів сплати державного мита за кожною вимогою та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В судове засідання представник позивача надав оригінал платіжного доручення щодо сплати 85 грн., та пояснив, що відповідно до ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито" органи місцевого самоврядування звільнені від сплати держмита за позовами про відшкодування збитків. На оплату третьої позовної вимоги у позивача відсутні кошти. У зв'язку з цим, просить, із двох заявлених, розглянути вимогу про розірвання договору. У зв'язку з несплатою держмита щодо позовних вимог про знесення телекомунікаційної вежі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд в цій частині залишає позовні вимоги без розгляду.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що він тимчасово не здійснює підприємницьку діяльність на орендованій земельній ділянці, оскільки Національна комісія з регулювання зв'язку України позбавила його ліцензії з вигаданих та штучно створених підстав. Зараз відповідач здійснив заходи щодо поновлення ліцензії, після її отримання продовжить господарську діяльність та зможе провести розрахунки з орендної плати за договором оренди від 11.07.05. Відповідач заперечує проти позовних вимог про дострокове розірвання договору, оскільки розмір орендної плати між сторонами був погоджений при укладенні договору, а в силу ст.284 ГК України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендодавця.
Відповідач заявляв клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи, за якою ТОВ "РВІК" оскаржував рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1532 від 04.06.09.
Відповідно до правил ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Як видно із клопотання адміністративна справа не пов'язана зі справою, що розглядається господарським судом, у зв'язку з чим, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
26.01.2005 року Комишанською селищною радою, як органом місцевого самоврядування, прийнято рішення №221 щодо надання згоди на передачу в оренду «Виробничо-технічній фірмі РВІК»нерухомого комунального майна - вбудованого нежитлового приміщення загально площею 11,1 кв.м. в будівлі дитячого садка №50 за адресою: сел.Куйбишеве (сел.Геологів, вул.Молодіжна, 4). За рішенням орендна плата встановлена у розмірі 10 % від вартості орендованого майна.
На виконання цього рішення, 11 липня 2005 року Комишанським селищним головою та директором ТОВ «ВТФ РВІК»Рефлером В.В. був підписаний договір оренди комунальної майна, за яким відповідач зобов'язався прийняти у платне користування строком на 15 років приміщення №2 загальною площею 11,1 кв.м. в будівлі дошкільної навчального закладу №50, надалі «майно»для розміщення апарату не обслуговуючого типу для телефонізації зазначеного дошкільного навчального закладу та жителів селища Куйбишеве (Геологів).
Згідно розрахунку плати за базовий місяць оренди від 01.06.2005р. та п.3.2. договору орендна плата становить 20 грн. 94 коп. за базовий місяць оренди і перераховується орендарем Комишанській селищній раді не пізніше 1 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати в розмірі не менш ніж орендна плата за два місяці.
Згідно п.5.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету орендодавця орендну плату.
Договір підписаний сторонами без зауважень.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконуючи узяті на себе зобов'язання, орендодавець передав орендоване майно орендарю , що підтверджено актом приймання-передачі від 02.07.2005.
Орендар частково виконав свої грошові зобов'язання за договором, з лютого 2009 року у відповідача утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 729 грн. 62 коп. Позивач нарахував пеню за невиконання грошових зобов'язань у сумі 74 грн. 13 коп. Позивач в позові зазначив, що усього відповідач допустив заборгованість на суму 803 грн. 75 коп.
На письмові вимоги позивача погасити заборгованість від 14 та 28 липня 2009р., а також в 09.12.2009р., що були надіслані рекомендованим листом з відміткою про доставку, відповіді від відповідача не надійшло.
Заявлену претензію від 26.04.2010р. щодо заборгованості з виплати орендної плаї відповідач визнав та у своєму листі від 11.05.2010р. запропонував відкласти її погашення, пояснюючи неможливість оплати тимчасовим арештом коштів на розрахунковому рахунку, акт звірки взаємних розрахунків за 2005-2009р.р., отриманий ще 23.03.2010р., позивачу не повернув.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що відповідач не виконав рішення селищної ради та умови договору, і вимоги Господарського кодексу України та ст.ст.526, 530 та 629 ЦК України, чим порушив законні інтереси Комишанської селищної ради на своєчасне та повне отримання до місцевого бюджету плати за оренду комунального майна. Позивач, вважаючи заборгованість з орендної плати, що виникала за договором оренди від 11.07.05 у сумі 729 грн.62 коп. та пеню у сумі 74 грн.13 коп. збитками, звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення збитків. При цьому позовні вимоги він обґрунтовує сч.1 ст.220, ч.1 ст.224,ч.1 ст.229,ч.1 ст.284,ч.3 ст.285 ГК України.
Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.І ст.220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частиною 1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ч.І ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.
Відповідно до ч.І ст.284 ГК України орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.
Частиною 3 ст.285 ГК України передбачено, що одним з основних обов'язків орендаря є своєчасна і в повному обсязі сплата орендної плати.
Як витікає із наведених норм чинного законодавства вони не обґрунтовують позовні вимоги щодо стягнення збитків. Нормами ст.611 ЦК України передбачено стягнення збитків в якості правового наслідку порушення виконання договірних зобов'язань. Порядок відшкодування збитків передбачений ст.ст. 623,624 ЦК України. Однак, позивач свої вимоги не обґрунтовує зазначеними нормами. Крім того, як витікає із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги, які по своїй суті витікають із невиконання відповідачем договірних грошових зобов'язань, однак, визначає спосіб порушеного права відшкодування збитків, в той час як слід просити суд стягнути з відповідача на підставі ст.526 ЦК України на підставі ст.231 ГК України не суму заборгованості та суму пені.
При таких обставинах суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, оскільки позивач не довів, що сума заборгованості та нарахованої пені є збитками у розумінні гл.51 ЦК України.
Одночасно суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права з урахуванням вищезазначеного повторно звернутися до суду з позовною заявою, яка захистить порушені права на отримання орендної плати, обравши спосіб захисту, визначений ст.16 ЦК України.
Позивач також звернувся з позовною заявою щодо розірвання договору оренди від 11.07.05.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що орендоване майно за цільовим призначенням не використовується, оскільки обладнання жодного дня не працювало, тобто мета укладення договору не досягнута.
Крім цього, позивач зазначає, що в порушення пунктів 5.3, 5.5, 5.9 договору відповідачем не виконані наступні зобов'язання:
- не здійснювалися заходи протипожежної безпеки;
- не застраховане орендоване майно;
- не встановлено прилад обліку споживання електроенергії.
- з дня останньої оплати орендної плати - 19.02.2009 р. пройшло більше 17 місяців, тобто відповідачем порушено п.3.2. договору.
На думку позивача зазначене свідчить про систематичне істотне порушення відповідачем виконання договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що пунктом 10.3 договору від 11.07.05 передбачено можливість його розірвання за погодженням сторін.
Судом встановлено, що заявлену пропозицію від 26.04.2010р. про розірвання договору оренди комунального майна відповідач згідно листа від 11.05.2010р. відхилив повністю до моменту завершення судового розгляду справи між ним та ВАТ «Укртелеком».
Таким чином, сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди.
Згідно ч.4 ст.188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В ч.І ст.291 ГК України зазначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Згідно частини 3 цієї ж статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч.І ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч.І ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
На підставі вищезазначених норм позивач звернувся до суду з позовом щодо дострокового розірвання договору оренди від 11.07.05 у судовому порядку.
Суд погоджується з доводами позивача та нормативним обґрунтуванням вимог, однак, відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи із наступного.
Дострокове розірвання договору у судовому порядку можливе за існування підстав, які визначені ст.651 або ст.652 ЦК України. За правилами ст.651 ЦК України дострокове розірвання договору за рішенням суду можливе у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. За правилами ст.652 ЦК України дострокове розірвання договору можливе у разі істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.
Позивач у позовній заяві та у засіданні зазначав, що відповідачем не виконуються певні договірні зобов'язання, однак, не доводив факту існування цих порушень доказами, які можуть бути прийняті судом у розумінні ст. 32 ГПК України. Крім того, позивач свої вимоги не обґрунтував жодною із названих статей Цивільного кодексу України, які передбачають підстави для дострокового розірвання договору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо дострокового розірвання договору від 11.07.05, суд одночасно наголошує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом про дострокове розірвання договору після усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.11.2010р.