73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
18.11.2010 Справа № 10/170-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
до Генічеського управління водного господарства
про зобов'язання укласти Договір про постачання електричної енергії
за участю представників
позивача: Марченко І.П. - юрисконсульт, дов. № 07/1727-10 від 03.02.10 р.
відповідача: Агліулін М.Д. - начальник енергозбереження та зв'язку Херсонського облводгоспу, дов. № 10/12-14/1534 від 10.11.10 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Розгляд справи розпочато 04 листопада 2010 року з перервою до 18 листопада 2010 року згідно частини 3 статті 77 ГПК України.
Позивач звернувся з позовом, яким просить зобов'язати Відповідача укласти в редакції ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003 р., а саме спірні додатки №№6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5, 7-6 до Договору про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003р. викладені в редакції Додаткової угоди від 09.02.2010 р.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та Держінспекції по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії по Херсонській області, суд
Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. При цьому, дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 5.1. ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Пунктом 5.2. ПКЕЕ передбачено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.
Згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910, суб'єктам господарювання протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови треба привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією. У зв'язку з чим, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" було направлено на адресу Управління Північно-Кримського каналу проект договору про постачання електричної енергії в новій редакції.
Відповідач, не погоджуючись з умовами проекту договору, повернув на адресу Позивача додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії разом з протоколом розбіжностей.
В протоколі розбіжностей до договору про постачання електричної енергії між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та Генічеським Управлінням водного господарства відповідач, зокрема висловлює свою незгоду з додатки №№6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5, 7-6 до Договору про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003р., а саме запропонував нову редакцію вказаних додатків до Договору.
Із змінами додатків №№6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5, 7-6 до Договору про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003 р. позивач не погоджується, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, вищезазначені розбіжності між сторонами є предметом судового розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Спірними додатками визначено межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок.
Позивач наполягає на установлені межі балансової належності на опорі та один метр проводів від натяжних затискачів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п. 2.3. Правил користування електричною енергією, а саме: " Межа відповідальності за стан і обслуговування ліній електропередачі напругою 1000 В і вище, що мають відгалуження (глухі або через роз'єднувачі), які належать різним організаціям, установлюється на опорі основної лінії, де здійснена відпайка. За технічний стан натяжних ізолювальних підвісок, установлених на лінійних порталах з боку лінії, а також усі затискачі, закріплені на проводах лінії, відповідає організація, що експлуатує лінію. За технічний стан лінійних порталів з натяжними ізолювальними підвісками з боку підстанцій, петлі на цих порталах, спуски з проводів лінії до різноманітного обладнання (комутаційних апаратів, розрядників, конденсаторів зв'язку, високочастотних загороджувачів тощо) відповідає організація, що експлуатує підстанцію".
Відповідач наполягає на тому, щоб межа балансової належності встановлювалася на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів відкритого розподільчого пристрою, посилаючись на п. 2.3., а саме, що межа балансової належності встановлюється на з'єднувачі прохідного ізолятора повітряної лінії із зовнішньої сторони закритих розподільних пристроїв або на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів відкритих розподільних пристроїв.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо встановлення балансової належності електромереж і установок та експлуатаційної відповідальності.
З цього приводу суд зазначає, що згідно п. 1.3. "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442,(у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за №1399/11679 із змінами і доповненнями) (далі Правила) "Постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом."
В даному Договорі в додатках визначається точка продажу електричної енергії, яка згідно п. 1.4. Правил встановлюється на межі балансової належності електроустановок споживача.
Згідно термінів даних Правил межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання, а межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.
Виходячи з вище викладеного у відповідності п. 2.3 підпункту 1 Правил Межа експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електроустановок напругою 1000 В і вище для даного споживача повинна визначатись на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів відкритих розподільних пристроїв.
Зазначене підтверджується представником Держінспекції по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії по Херсонській області, залученим судом до участі в судовому засіданні, а також письмовими поясненнями Держінспекції по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії по Херсонській області.
При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п. 5.2. ПКЕЕ). Пункт 4 ст. 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору па основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
За таких обставин, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають .
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Визнати укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та Генічеським управлінням водного господарства договір про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003р. з додатками в редакції додаткової угоди від 09.02.2010 р. з протоколом розбіжностей.
3. Додатки №№6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5, 7-6 до Договору про постачання електричної енергії №627 від 22.04.2003р. визнати в редакції відповідача.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання
рішення 22.11.2010 р.