Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2010 р. Справа № 29/289-10
вх. № 8259/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 особисто
відповідача - Гур"єв Д.М. ;
ОСОБА_3 - не з"явився;
ОСОБА_4 - не з"явився;
ОСОБА_5 - не з"явився;
ОСОБА_6 - не з"явився;
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Зміїв
до ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" в о. філії "Слобожанське регіональне управління", м. Харків
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1),
- ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_2),
- ОСОБА_5 (ІН НОМЕР_3),
- ОСОБА_6 (ІН НОМЕР_4)
про стягнення 125952,17 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 01.11.10 просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 187259,53 грн.; 1873,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 04.03.2008 року між ним, як фізичною особою - підприємцем та ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» було укладено договір банківського обслуговування №25833 на відкриття поточного рахунку. ПАТ Банк «Фінанси і кредит» безпідставно, на думку позивача, списав грошові кошти з поточного рахунку №НОМЕР_6 ФОП ОСОБА_1 у відділенні №26 філії «Слобожанське РУ ВАТ Банк «Фінанси і кредит» у загальній сумі 187 259,53 грн. на єдиний мультивалютний рахунок 06717756, нібито за прострочену заборгованость громадянина ОСОБА_3 згідно кредитного договору №355-13-И від 17.12.2007 року. Позивач вважає, що такі дії банку є незаконним втручанням у його фінансово-господарську діяльність як фізичної особи - підприємця і порушують його права.
Відповідач по справі, надав суду відзив, в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі, з посиланням на те, що між банком і громадянином ОСОБА_1 було укладено договір поруки №П-4-355-13-И від 17.12.2007 року, який обумовлював, що у випадку непогашення позичальником - ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №355-13-И від 17.12.2007 року., у банка виникає право вимоги до позивача сплати боргу в повном обсязі, у зв'язку з чим, банк на підставі свого наказу звернув стягення на грошові кошти, які знаходились на поточному рахунку ФОП ОСОБА_1
В судовому засіданні 11.11.10 було оголошено перерву до 15.11.10 та до 17.11.10 для надання сторонами додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно з ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
У відповідності до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовим коштами на власний розсуд.
04.03.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_1, як фізичною особою - підприємцем було укладено договір банківського обслуговування №25833 на розрахунково-касове обслуговування, тобто відкриття поточного рахунку.
У пункті 3.2.1. договору банківського обслуговування визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмежень такого права, встановлених чинним законодавством України.
Пунктом 2.2. вищезазначеного договору було передбачено, що списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта - ФОП ОСОБА_1 або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.
З моменту укладення банком та ФОП ОСОБА_1 договору банківського рахунку від 04.03.2008 року між сторонами виникли зобов'язання які регулюються як загальними нормами цивільного законодавства України так і спеціальними, зокрема, главою 72 Цивільного кодексу України "Банківський рахунок".
Як свідчать банківські виписки, копії яких надані до матеріалів справи, ПАТ Банк «Фінанси і кредит» списав грошові кошти з поточного рахунку №НОМЕР_6, відкритого ФОП ОСОБА_7 у відділенні №26 філії «Слобожанське РУ ВАТ Банк «Фінанси і кредит» у загальній сумі 187 259,53 грн. на єдиний мультивалютний рахунок 06717756 на погашення простроченої заборгованості громадянина ОСОБА_3 згідно кредитного договору №355-13-И від 17.12.2007 року у відповідності до п.4.1. договору поруки №П-4-355-13-И від 17.12.2007 року на підставі наказу банка.
Частина перша статті 1068 ЦК України обумовлює, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Нормативно-правовим актом Національного банку України, який регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків у національній та іноземних валютах, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за N 492 (надалі - Інструкція).
Особливості функціонування рахунку мають бути передбачені в договорі, що укладається між банком і його клієнтом (пункт 1.5 Інструкції).
На підставі ч.5 ст. ст.341 ГК України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування, який не містить будь-яких особливих умов щодо проведення розрахунків, не пов'язаних з фінансовим забезпеченням господарської діяльністі позивача, а стягнення грошових коштів у сумі 187 259,53 грн. суперечить договірним зобов'язанням.
Проведення банком операції з списання грошових коштів ФОП ОСОБА_1 на підставі свого наказу, з метою погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3, свідчить про незаконне обмеження прав позивача на розпорядження грошовими коштами на його рахунку, що також є порушенням імперативних приписів ст. 1074 ЦК України, згідно якої обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Посилання відповідача на законне договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника ОСОБА_3 або позивача ФОП ОСОБА_1 суперечить нормам чинного законодавства України за наступним.
Як встановлено під час розгляду справи, 17.12.2001 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №355-13-И на суму 420 000 ,00 доларів США строком до 17.12.2022 року.
У відповідності до п.5.1. кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором є застава нерухомості - іпотека нежитлової будівлі №36-п, розташованої за адресою: Харківська область, Зміївський район, с.Лиман, вул.Зміївська.
Згідно п.5.2. кредитного договору додатковим забезпеченням зобов'язань за даним договором є порука фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1.
Враховуючи положення чинного законодавства України, списання банком грошових коштів на підставі умов договору поруки №П-4-355-13-И від 17.12.2007 року, є втручанням у господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, оскільки даний договір укладений з громадянином ОСОБА_1 і зобов'язання за ним позивач несе як фізична особа, спірність правовідносин з якою підлягає розгляду у цивільному судочинстві і згідно зі ст.12 ГПК України не може бути предметом розгляду даної справи.
Суду не надані докази, які б свідчили про згоду або розпорядження позивача на списання грошових коштів з його поточного рахунку №НОМЕР_6 або судових рішень щодо примусового списання грошових коштів з рахунка ФОП ОСОБА_1
Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" примусове списання грошей - це списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Вимогами ст.1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Крім того, у відповідності до п.6.1 Інструкції право банка на здійснення договірного списання відбувається за дорученням платника з його рахунку, якщо воно обумовлено у договорі з відкриття банківського рахунку
Згідно положень п.6.5. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року за №22), якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку.
У відповідності до п.6.2. вищенаведеної Інструкції це, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства України, суд приходить до висновку про безпідставність видання ПАТ Банк «Фінанси і кредит» наказу про примусове списання грошових коштів з поточного рахунку №НОМЕР_6, так,як договір банківського обслуговування №25833 від 04.03.2008 року не містить умов про договірне списання грошових коштів ФОП ОСОБА_1, а також ним не передбачена можливість списання коштів з рахунка без згоди клієнта.
В силу ст.41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, належать клієнту на праві власності підлягають конституційному захисту як об'єкт права власності.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що доказів, які б спростовували твердження позивача щодо законності його вимог про стягнення грошових коштів з з філії «Слобожанське РУ» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відповідачем, всупереч положень ст.4-3, 33 ГПК України не надано.
Відповідно до ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги обгрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
За таких обставин, суд, керуючись ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 20, ст. 139, ст. 193, ч. 2, ч. 5 ст. 341, ст. 342 ГК України, ч. 1 ст. 321, ст. 1066, ч.1 ст. 1067, ч.1 ст.1068, ст. 1071, ст. 1074 ЦК України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» (м. Харків, пров. Театральний, 4, код 06717756) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_5) грошові кошти у розмірі 187259,53 грн., 1873 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складено 22.11.10