Іменем України
18 листопада 2010 року справа № 5002-23/4623-2010-5020-6/073
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінінд»
(50038, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, б-р Кірова, 19, кв. 28)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99015, АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості в розмірі 13843,60 грн.
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача -Чигрина О.В., довіреність б/н від 01.09.2010;
відповідача -ОСОБА_3, довіреність №1202 від 25.06.2010.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінінд» звернулося до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 13843,60 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату за отриману по видатковим накладним продукцію в повному обсязі.
Ухвалою від 23.09.2010 господарський суд Автономної республіки Крим прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Господарським судом Автономної Республіки Крим встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 32).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2010 на підставі статті 15 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи №5002-23/4623-2010 надіслані на адресу господарського суду міста Севастополя за територіальною підсудністю для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.10.2010 справу прийнято до провадження суддею Лазаревим С.Г. з присвоєнням їй номеру 5002-23/4623-2010-5020-6/073.
Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2010 позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінінд» поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продукцію: за видатковою накладною №Н-00333 від 01.09.2009 -на суму 2876,40 грн., за видатковою накладною №Н-00332 від 01.09.2009 -на суму 4663,20 грн., за видатковою накладною №Н-00599 від 09.09.2009 -на суму 3704,40 грн., за видатковою накладною №Н-01384 від 29.09.2009 -на суму 4590,60 грн., всього на суму 15843,60 грн. (арк. с. 8-11).
Відповідачем товар за видатковою накладною №Н-00333 від 01.09.2009 був частково оплачений в сумі 2000,00 грн., що підтверджується копією виписки банку (арк. с. 14).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки в усній формі, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними та частково оплатив його.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
19.08.2010 позивачем на адресу відповідача за вих. №47 була направлена вимога про сплату заборгованості у розмірі 13834,60 грн. (арк. с. 12).
Відповідач у відзиві на позов заперечує факт укладення з позивачем договору поставки, обґрунтовуючи це тим, що факт отримання товару не підтверджується ніякими товарно-транспортними накладними чи іншими бухгалтерськими документами.
Проте, видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, хоча і підписані різними особами, але завірені печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Представник відповідача в судовому засіданні також наполягав на тому, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 жодних договорів з позивачем взагалі ніколи не укладала.
Але ці доводи спростовуються запереченнями позивача, який надав суду копію договору №С-09 від 13.08.2009 на поставку продукції, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінінд»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який підтверджує те, що між сторонами раніше існували договірні взаємовідносини (арк. с. 53-54).
Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13843,60 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінінд» (50038, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, б-р Кірова, 19, кв. 28; код ЄДРПОУ 36510295, р/р 26003310176501 в Філії АБ «Південний»у м. Кривий Ріг, МФО 306975) 13843,60 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сорок три грн. 60 коп.).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінінд» (50038, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, б-р Кірова, 19, кв. 28; код ЄДРПОУ 36510295, р/р 26003310176501 в Філії АБ «Південний»у м. Кривий Ріг, МФО 306975) витрати по сплаті державного мита у сумі 138,43 грн. (сто тридцять вісім грн. 43 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 22.11.2010