33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" листопада 2010 р. Справа № 14/102
за позовом Закрите акціонерне товариство "Укренергозбут"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Банк" Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління"
про стягнення в сумі 611 697 грн. 39 коп.
Суддя
Представники:
Від позивача : представник по довіреності Нікітін О.С.
Від відповідача : представник по довіреності Лук"янчук С.М.
від третьої особи: представник по довіреності Демська С.Є.
СУТЬ СПОРУ: Відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" зареєстровано зміну назви Банку з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (0405О м.Київ, вул.Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856).
У зв"язку з цим назва філії: філія "Північно-Західне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (33018 м.Рівне, вул.Відінська, 41, ідентифікаційний код 25894576).
Виходячи з викладеного, на підставі ст.25 ГПК України суд здійснює у справі № 14/102 заміну ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в особі філії "Північно-Західне регіональне управління", на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", в особі філії "Північно-Західне регіональне управління".
Закрите акціонерне товариство "Укренергозбут" (надалі Позивач або ЗАТ "Укренергозбут") звернулося в господарський суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" (надалі Відповідач або ВАТ "Рівнеазот") в якому просить стягнути з останнього 538691,39 грн. основного боргу, 12441,55 - 3% річних, 60 564,45 грн. інфляційних та судові витрати. Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, на основі Договору поруки №Ю1 -05/0182-476/1 від 28.12.2006 року він зобов'язався перед ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» відповідати за своєчасне та повне виконання ВАТ «Рівнеазот» зобов'язань за Кредитною угодою №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року, укладеною між останніми, і в зв"язку з невиконанням Відповідачем умов вказаної угоди Позивач на вимогу Банку сплатив останньому відсотки по кредиту у сумі 538691,39грн. в результаті чого став Кредитором ВАТ "Рівнеазот".
Відповідач надав суду відзив не позов в якому вимог Позивача не визнає посилаючись при цьому на наступне.
Відповідно до п.3.1. Договору поруки: "В случає неисполнения Должником своих обязательств по Кредитному договору в указанные в договоре строки, Поручитель обязуется не позднее 2-х банковских дней с момента уведомления его Кредитором (письменного или телетрансмисионного) о невыполнении Должником принятых на себя обязательств уплатить требуемую Кредитором денежную сумму путем её перечисления на счет Кредитора любым способом, указанным Кредитором".
В матеріалах справи відсутні докази направлення Кредитором та отримання Поручителем вимоги про виконання зобов'язання (погашення заборгованості в сумі 538 691,39 грн.), обумовленого Договором поруки та кредитним договором № Ю1-05/0182-476 від 27.07.2005 року. Відтак, перерахування Позивачем коштів в розмірі 538 691,39 грн. на рахунок ПАТ Банк „Фінанси та Кредит" не можна вважати виконанням Договору поруки, оскільки Поручитель не отримав вимоги від Кредитора. Додана до позовної заяви копія листа № 2669 від 29.12.2006 року не є належним доказом повідомлення Поручителя про необхідність виконання зобов'язання, передбаченого Договором поруки.
Крім цього, обов'язок пред'явлення вимоги Кредитора до Поручителя також передбачений положеннями Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст.555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Вказана стаття передбачає також обов'язок поручителя повідомити боржника про одержання вимоги від кредитора.
Всупереч ч.1 ст.555 ЦК України Позивач вказаний обов'язок не виконав.
Позивачем на підтвердження виконання зобов'язання за Договором поруки в сумі 538 691,39 грн. надано копію платіжного доручення №1365 від 29.12.2006 року. Порядок оформлення платіжних документів передбачений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р., N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004 р. за N377/8976.
Згідно додатку № 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, обов'язковими реквізитами платіжних доручень, зокрема, є:
- реквізит 40 (М. П.). Ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки.
- реквізит 41 (Підписи платника). Ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки.
- реквізит 50 (Дата надходження). Зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Усі вищезазначені реквізити в платіжному дорученні №1365 від 29.12.2006 року відсутні. З урахуванням ст. 34 ГПК України платіжне доручення №1365 від 29.12.2006 року не є належним доказом виконання зобов'язання, оскільки не оформлене у порядку передбаченому чинним законодавством. Інших належних доказів, що підтверджують виконання Договору поруки, в частині оплати заборгованості в розмірі 538 691,39 грн. Позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст.556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Пунктом 2.6 Договору поруки встановлено: "После полного исполнения Поручителем обязательств за Должника, Кредитор обязуется передать Поручителю документы, удостоверяющие действительность требования к Должнику, в течение 3-х банковских дней, с момента исполнения обязательства."
Зазначені положення Договору поруки та Цивільного кодексу України є обов'язковими до виконання. Позивачем не додано доказів отримання від кредитора документів, які підтверджують обов'язок боржника. Це положення є особливо важливим з огляду на те, що боржник має право не здійснювати виконання на вимогу поручителя до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав за основним зобов'язанням. Вказані докази на адресу ВАТ "Рівнеазот" не надходили.
З огляду на викладене, ВАТ "Рівнеазот" вважає позов ЗАТ „Укренергозбут" безпідставним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
До розгляду справи по суті Відповідач подав клопотання про розгляд справи колегіально в складі трьох суддів в зв"язку з складністю справи, що виражається у великій кількості взаємопов"язаних правовідносин між Позивачем, Відповідачем та третьою особою.
Клопотання Відповідача не підлягає задоволенню, так як справа по своїй суті не відноситься до категорії складних, і спір стосується не декількох правовідносин між сторонами, а тільки стосовно правовідносин поручительства за виконання зобов"язань по кредитному договору.
Третя особа письмового відзиву на позов суду не надала, представник її в судовому засіданні заявив, що проти позову не заперечує.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
Між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит», ЗАТ «Укренергозбут» та ВАТ «Рівнеазот" 28.12.2006 року було укладено Договір поруки №Ю1 -05/0182-476/1 (далі по тексту - Договір поруки), за яким ЗАТ «Укренергозбут» (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» (Кредитором) відповідати за своєчасне та повне виконання ВАТ «Рівнеазот» (Боржником) зобов'язань за Кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року (далі по тексту - Кредитний договір), укладеною між Кредитором та Божником про надання Боржнику кредиту у розмірі 1 999 739,28грн. зі сплатою за користуванні кредитом відсотків.
Листом №2669 від 29.12.2006р. філія ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» у Рівненській області повідомила ЗАТ «Укренергозбут» про те, що ВАТ "Рівнеазот" не може виконати взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору №.ЮІ -05/0182-476 від 27.07.2005р. в частині сплати відсотків, нарахованих по 31.12.06 року включно і в зв'язку з цим, просила погасити нараховані проценти по вказаному договору згідно Договору поруки № Ю1-05/0182-476/1 від 28.12.2006р. в розмірі 538691,39 (п'ятсот тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто одна) гривня 39 копійок.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання ЗАТ «Укренергозбут» погасило заборгованість ВАТ «Рівнеазот», а саме відсотки по кредиту згідно договору поруки №Ю1-05/0182-476/1 від 28.12.2006р. у сумі 538691,39грн., про що свідчить платіжне доручення від 29.12.2006р. №1365.
Листом №2/207-1/2 від 11.01.2007 року ЗАТ «Укренергозбут» повідомило ВАТ «Рівнеазот» про погашення заборгованості у сумі 538691,39грн. та звернулось з вимогою у строк до 20.12.2007 року погасити заборгованість, що виникла у ВАТ «Рівнеазот» перед ЗАТ «Укренергозбут» у сумі 538691,39грн..
Однак, до цього часу ВАТ «Рівнеазот» не виконав свої зобов'язання за Договоро поруки.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.
Відповідно до пункту 2 статті 556 цього ж Кодексу до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
У відповідності до п. 2.4. Договору поруки, Поручитель, який виконав вимоги Боржника, має всі права Кредитора за Кредитною угодою.
Таким чином виконавши зобов"язання ВАТ "Рівнеазот" за Кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року в частині сплати відсотків по кредиту у сумі 538691,39 грн. Позивач набув прав Кредитора у вказаному зобов"язанні.
Пунктом 1.1 кредитного договору №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1999739,28 (один мільйон дев"ятсот дев"яносто дев"ять тисяч сімсот тридцять дев"ять) гривень 28 копійок, а Позичальник зобов"язуєтья повернути отримані кошти до «27» липня 2007р., і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18,8% (вісімнадцять цілих і вісім десятих) річних (а за користування кредитом з моменту, вказаного в підпункті «б» п.3.1. даного Договору, сплатити проценти в збільшеному розмірі).
Однак Позичальник-ВАТ "Рівнеазот" зобов"язань по сплаті процентів за користування кредитом не виконав в результаті чого його заборгованість у вказаній частині станом на 31.12.2006р. склала 538691,39 грн..
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Така ж норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 538691,39 грн.. заборгованості по відсотках за кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року грунтується на законі та договорі, а відтак є правомірною.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже правомірними є і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 12 441, 55 грн. та інфляційних в сумі 60 564,45 грн., які нараховані за період з 20.12.2007р. по 25.09.2008 року.
Заперечення Відповідача, наведені у відзиві, є необгрунтованими та спростовуються всім вищенаведеним.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п.1 статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Однак даний пункт статті не звільняє боржника від виконання зобов"язання перед поручителем, після виконання останнім зобов"язання, забезпеченого порукою.
Натомість пунктом 2 вказаної статті зазначено, що якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Тобто зазначеним пунктом чітко встановлено наслідки не повідомлення поручителем боржника про вимогу кредитора.
Необгрунтованим є і твердження Відповідача про те, що в платіжному дорученні №1365 від 29.12.2006 року, за яким Позивач перерахував кошти банку, відсутні необхідні реквізити, так як сам факт перерахування коштів визнається як Позивачем, так і Банком, якому ці кошти перераховувалися.
Крім того невідповідність платіжного доручення будь-яким вимогам не може свідчити про неперерахування коштів, так як банк прийняв вказане доручення і виконав його.
Також суд зазначає, що Позивач надав суду всі первинні документи на підставі яких у Відповідача виникло зобов"язання по сплаті Банку відсотків за користування кредитом і на підставі яких Позивач набув статуту Кредитора.
На основі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне, 17, р/р2600.2.010182980 у Філії ВАТ Банку «Фінанси та Кредит»у Рівненській області, МФО 333603, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" (04053, м.Київ, вул.Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 30167642) 538691, 39 грн. основного боргу, 12 441,55 - 3% річних, 60 564,45 грн. інфляційних, 6116,98 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підписано "19" листопада 2010 р.