"15" листопада 2010 р.Справа № 12/135-10-3829
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд”
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про стягнення 9722,48 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Кієт О.Л. -довіреність від 06.11.2009р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (надалі -ТОВ „Фоззі-Фуд”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1.), в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 суму боргу за суборенду в розмірі 9379,28 грн. та пеню в розмірі 343,20 грн.
16.09.2010р. суд отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог від 14.09.2010р., відповідно до яких позивач додатково до первісних вимог просить стягнути неустойку за несвоєчасне повернення приміщення в розмірі 3180,52 грн., розірвати договір №87/11 від 01 листопада 2009 р. укладений між ТОВ „Фоззі-Фуд” та ФОП ОСОБА_1 та виселити ФОП ОСОБА_1 з частини нежитлового приміщення площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 93-а.
В судовому засіданні 15.10.2010р. суд отримав від представника позивача розрахунок суми позовних вимог від 15.10.2010р., в якому було приведено розгорнутий розрахунок суми боргу за кожний місяць прострочення.
Ухвалою господарського суд Одеської області від 01.11.2010 р. за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено до 16.11.2010 р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.08.2010р. наданим суду позивачем, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01 листопада 2009 року між ТОВ „Фоззі-Фуд” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №87/11 (надалі -Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач передає, а Відповідач приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 3,5 кв.м. у торговельному центрі, розташованому за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська, дорога, 93а. Зазначене приміщення було передано в користування Відповідача за актом приймання - передачі від 01.11.2009 року.
Пунктом 3.1. Договору, визначено, що розмір щомісячної плати за суборенду становить 2100 грн.
Відповідно до п.3.2. Договору, плата за суборенду підлягає щомісячній індексації відповідно до індексу інфляції оприлюдненого Держкомстатом. Плата за суборенду, згідно п. 3.4. Договору, повинна сплачуватися Суборендарем авансом до 5-го числа поточного місяця за наступний місяць.
Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених в ч. 3 даного Договору та страхового платежу, Суборендар, сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення платежу.
В порушення вищезазначених умов Договору, Суборендар не сплачує плату за суборенду в період з 01 травня 2010 року.
Крім того, Відповідач в період з 01.01.2010р. до 01.05.2010р. сплачував плату за суборенду за базовою ставкою 2100 грн., суму індексації Відповідач не сплачував, ігноруючи умови п. 3.2. Договору.
Зважаючи на наявність заборгованості, ТОВ „Фоззі-Фуд” телеграмою від 03.08.2010р. повідомив ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди з 09.08.2010р. та необхідність звільнити приміщення до 10.08.2010 року. Зазначену телеграму Відповідач не отримав.
Відповідно до п. 4.3. Договору, в останній день строку суборенди, або в день дострокового розірвання Договору, Суборендар повинен повернути Орендареві Об'єкт суборенди в справному стані з урахуванням нормального зносу, який вважається поверненим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
Посилаючись на невиконання Відповідачем умов даного договору а саме п. 3.1, п.3.4 та неповернення орендованого майна після припинення дії Договору, Позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідач доказів належного виконання умов договору, а також доказів звільнення об'єкту оренди та передачі його Позивачу до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
З огляду на норми ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд. Тобто зазначена норма кодексу закріплює в якості підстави для односторонньої відмови наймодавця від договору найму факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць.
Відповідно до ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В матеріалах справи відсутні докази одержання Відповідачем повідомлення Позивача про відмову від договору. Крім того Позивач сам зазначає в позовній заяві, що Відповідач повідомлення про відмову від договору не отримав.
Тобто, виходячи з вищевикладеного суд доходить висновку, що на дату звернення Позивача з позовом до господарського суду Одеської області Договір є діючим.
Стосовно вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення в розмірі 3180,52 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на тому, що відповідно до приписів ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки, як встановлено судом, на час розгляду справи Договір є діючим та не припиняв свою дію, то у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення в розмірі 3180,52 грн.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач припинив вносити орендні платежі з 01 травня 2010 року, тобто більш ніж три місяці поспіль. Тому суд доходить висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про розірвання договору №87/11 від 01 листопада 2009 р. укладеного між ТОВ „Фоззі-Фуд” та ФОП ОСОБА_1
Відповідно до вимог ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому,
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались в повному обсязі з листопада 2009 по серпень 2010 р., внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість з орендної плати на суму 9379,28 грн., яку Відповідачем до теперішнього часу не сплачено.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених в ч. 3 даного Договору та страхового платежу, Суборендар, сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ „Фоззі-Фуд” про розірвання договору оренди №87/11 від 01 листопада 2009 р. укладений між ТОВ „Фоззі-Фуд” та ФОП ОСОБА_1, виселення ФОП ОСОБА_1 з частини нежитлового приміщення площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 93-а., а також стягнення з Відповідача суми боргу за суборенду в розмірі 9379,28 грн. та пені в розмірі 343,20 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням задоволених вимог Позивача та згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 182,22 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 200,92 грн.
Позивач повинен був сплатити державне мито у справі в сумі 214,03 грн. Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 299,03 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням.
Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
З урахуванням зазначеного суму державного мита, що переплачена позивачем в розмірі 85 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір суборенди частини нежитлового приміщення №87/11 від 01 листопада 2009 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд”(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320 917) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).
3. Виселити фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з частини нежитлового приміщення площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 93-а на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320 917).
4. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320 917) - 9379,28 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять грн. 28 коп.) -боргу за суборенду, 343,20 грн. (триста сорок три грн. 20 коп.) -пені, 182,22 грн. (сто вісімдесят дві грн. 22 коп.) -витрат на оплату державного мита; 200,92 (двісті грн. 92 коп.) -витрат на ІТЗ судового процесу.
5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320 917) з державного бюджету України надмірно сплачене держмито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн.
6. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Видати довідку на повернення позивачу суми надмірно сплаченого держмита.
Рішення підписане 22.11.2010 р.
Суддя