Справа № 361/3656/23
Провадження № 2-п/361/26/24
18.12.2024
18 грудня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
04 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного в якій просив суд поновити строк та прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду, переглянути заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3656/23 від 06.03.2024 року, скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3656/23 від 06.03.2024 року.
Свою заяву обґрунтовує тим, що відповідачем відзив на позов було направлено як і до суду, так і позивачу, тому у Броварського міськрайонного суду Київської області були відстуні підстави для винисення саме заочного рішення суду у вказаній справі.
Позивач зазначив, що між ТОВ “Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту від 04.08.2021 року за № 4569071. Як зазначає позивач, даний договір було укладено в електронній формі.
Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідач заперечує укладення спірного кредитного договору від 04.08.2021 року за №4569071, як і заперечує його підписання та узгодження умов кредитного договору.
При цьому, стороною позивача не надано суду заяви відповідача, з якої б убачалось бажання відповідача отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.
Інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер карти, на яку перераховуватимуться кошти, відсутня і в кредитному договорі.
Також кредитний договір від 04.08.2021 року за № 4569071 не підписаний . сторонами.
Таким чином, позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідачем підписано кредитний договір від 04.08.2021 року за № 4569071, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Окрім того, у кредитному договорі не зазначено інформації про отримання відповідачем можливості укласти електронний договір у формі, що унеможливлює зміну змісту, відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України ?Про електронну комерцію?.
Як вбачається, у наявних у справі матеріалах, відсутнє будь яке погодження щодо використання ТОВ “Авентус Україна» факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису.
В той же час, надана позивачем копія кредитного договору від 04.08.2021 року за №4569071, в п.11 Кредитного договору ?Реквізити та підписи сторін? знаходиться підпис директора ТОВ ?Авентус Україна? - Довгаля В.В., що скріплений печаткою підприємства. .Однак ці елементи нанесені шляхом накладання оцифрованого зображення підпису з печаткою із допомогою офісного програмного забезпечення.
Щодо нібито підписання відповідачем кредитного договору одноразовим ідентифікатором звертає увагу суду на наступне.
У позовній заяві позивач вказує що, кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://сгеdіtplus.uа/ та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М364546 відповідно до Закону України ?Про електронну комерцію?. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.? Далі позивач в позові зазначає: Одноразовий ідентифікатор М364546 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався при реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України ?Про електронну комерцію?: ?Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.? Згідно із п.6) ч.І ст.3 Закону України ?Про електронну комерцію?: ?електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;? Однак позивач не надає жодного доказу надсилання відповідачу на його телефонний номер одноразового ідентифікатора ?М364546?.
Також, відсутні докази того, що власне відповідач, а не інша особа, отримав такий ідентифікатор та скористався ним на сайті кредитодавця.
Крім того, умовами договору взагалі не визначений спосіб підпимання кредитного договору відповідачем.
Тобто, твердження позивача про укладення між ним та відповідачем кредитного договору від 04.08.2021 року за № 4569071 не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору кредиту від 04.08.2021 року за № 4569071, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
В той же час, позивач не надав жодного доказу направлення відповідачеві одноразового ідентифікатору, використання його відповідачем. Всі “докази» які наводить позивач, це лише написання цієї фрази в своїй позовній заяві, та зазначення ідентифікатору у роздруківці, яку ж сам позивач і виготовив. Враховуючи, що позивач є зацікавленою особою, вважає, що суд не має брати це до уваги, тим паче за відсутності доказів направлення та використання саме відповідачем ідентифікатору для підписання спірного кредитного договору.
Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідач заперечує укладення договору від 04.08.2021 року за № 4569071.
На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 04.08.2021 року за № 4569071.
При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договори не містять підписів сторін договору.
Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем від 04.08.2021 року за № 4569071, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача.
Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України ?Про електронні документи та електронний документообіг? та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України ?Про електронні документи та електронний документообіг?, та не є належним доказом укладення договору.
В порушення вищевказаних вимог, додана до позовної заяви копія роздруківки під назвою “кредитний договір від 04.08.2021 року за № 4569071» взагалі не посвідчена, а отже є неналежним та недопустимим доказом, який не повинен прийматись судом до уваги.
Позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу суми позики, оскільки лист ТОВ ?ФК “Контрактовий Дім? від 16.05.2023 року не є підтверджувальним документом про проведення розрахунків у безготівковій формі, визначеним Національним банком України та жодним чином не підтверджує факту зарахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів, щодо укладення між ТОВ ?АВЕНТУС УКРАЇН? та ТОВ ФК ?Контрактовий Дім? договору про організацію переказу грошових коштів на підставі якого останнім здійснюється перерахунки кредитних коштів позивача.
Все це свідчить про той факт, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами отримання відповідачем від ТОВ “Авентус Україна будь яких коштів, а вимоги позивача про їх стягнення є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже, у позивача відсутні підстави вимагати стягнути із відповідача заборгованості за спірним кредитним договором від 04.08.2021 року за № 4569071.
Позивач, у своїй позовній заяві зазначає, що між ТОВ “ФК ?Фінтраст Україна» та ТОВ “Авентус Україна» укладено договір факторингу 03.05.2022 року № 03- 05/2022.
У вказаному договорі від 03.05.2022 року № 03-05/2022 жодним чином не зазначається про відступлення права вимоги за договором від 04.08.2021 року за № 4569071, як і не згадуються ПІБ особи відповідача.
Згідно з пунктом 1.1 Договору за цим договором клієнт відступає фактору (ТОВ ?ФК ?Фінтраст Україна?), а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.4. Договору фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування, шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників.
Отже, зі змісту договору факторингу вбачається, що права вимоги ТОВ ?Авентус Україна? переходять позивачу за умови, зокрема, підписання відповідного реєстру боржників, який є невід'ємною частиною вказаного договору та в якому визначено розмір заборгованості боржників перед банком.
Матеріали справи не містять невід'ємної частини договору факторингу ?реєстру боржників?, підписаного ТОВ “Авентус Україна» та ТОВ ?ФК ?Фінтраст Україна?.
Позивачем надано витяг з реєстру боржників від 03.05.2022 року.
Суд не повинен брати наданий витяг до уваги, оскільки саме паперовий реєстр боржників, підписаний сторонами договору факторингу, який є невід'ємною частиною цього договору, є належним доказом переходу права вимоги за конкретним кредитним договором, вказаним у реєстрі боржників, та доказом обсягу переданої вимоги в розмірі заборгованості за таким кредитним договором.
Таким чином, позивачем не доведено, що право вимоги перейшло саме за кредитним договором від 04.08.2021 року за №4569071.
Одночасно, доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги, зокрема до відповідача, позивачем суду не надано.
Відповідно до п.1.4, нібито, укладеного кредитного договору, термін надання кредиту становить 30 днів.
Отже, якби навіть кредитний договір було укладено, та відповідач отримав би кошти у кредит, позивач, мав би право нараховувати відсотки лише за період із 04.08.2021 року по 04.09.2021 року
Отже, підсумовуючи, можна дійти висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами укладення між ТОВ “Авентус Україна» та відповідачем договору споживчого кредиту від 04.08.2021 року за № 4569071, не доведено отримання відповідачем коштів від ТОВ “Авентус Україна», не доведено відступлення права вимоги від ТОВ “Авентус Україна» до ТОВ “ФК “Фінтраст Україна».
06 червня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання на 10 вересня 2024 року.
Сторони, будучи належним чином повідомленими у судове засідання не з'явились.
Відповідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши докази у справі, та виниклі правовідносини, дійшов до висновку про залишення поданої заяви без задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно п. 3, 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд повинно бути зазначено, зокрема обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощенного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія ?Фінтраст України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
08 червня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Василишина В.О. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд на 16 серпня 2023 року.
07 липня 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2024 року позов було задоволено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Фінтраст України» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором № 4569071 про надання споживчого кредиту від 04 серпня 2021 року (укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ?Авентус Україна? та ОСОБА_1 ) та відповідно до договору факторингу № 03-05/2022 від 03 травня 2022 року (укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ?Авентус Україна? та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Фінтраст України») в розмірі - 65 600 грн., інфляційні втрати в розмірі - 19 417,60 грн., три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі - 2706 грн. 67 коп., судовий збір в розмірі - 2 684,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 8000,00 грн.
04 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного в якій просив: поновити строк та прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду; переглянути заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3656/23 від 06.03.2024; скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3656/23 від 06.03.2024.
Враховуючи вимоги ст. ст. 280, 281, 288 ЦПК України, суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає, оскільки підстави на які посилається відповідача не є такими, що можуть бути враховані судом для скасування та перегляду заочного рішення суду.
Відповідно п.1 ч. 3, ч. 4 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Керуючись ст. ст. 89, 259, 260, 280, 287, 288 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідач має право подати апеляційну скаргу на заочне рішення протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Радзівіл А.Г.