Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1554/23
Провадження № 2/935/103/24
Іменем України
19 грудня 2024 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
за участю секретаря - Кумечко С.М.,
представника позивача - Макух А.М., ( в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів , в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування в обґрунтування якого вказала, що 18 грудня 2021 мала місце дорожньо-транспортна пригода, де водій ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті ДТП ОСОБА_4 загинув. Цивільно-правова відповідальність водія на момент вчинення ДТП була застрахована у відповідача. 13.01.2023 позивач через свого представника звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 01.02.2023 відповідач повідомив про необхідність надання вироку суду по кримінальній справі та про необхідність надання інформації для фінансового моніторингу. Листом від 10.02.2023 відповідачу було надіслано заповнені бланки фінмоніторингу. Станом на 01.05.2023 досудове розслідування триває, страхове відшкодування не виплачено, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування у встановлені законом строки. Позивач вважає, що не виплата відповідачем страхового відшкодування у повному обсязі є безпідставною та такою, що грубо порушує права позивача на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Також, правила деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, а тому АТ «Страхова група «ТАС» зобов'язана виплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю в розмірі 260 000, 00 грн.
Відповідач, ПАТ «Страхова група «ТАС» до суду направили відзив, відповідно до якого зазначили, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, яка є підставою позову була застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/1197452. Відповідач вважає, що позивач в порушення с. 33-1 та ст. 35 Закону № 1961-ІV не надав страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, також не надав документального підтвердження того, що по справі спірного ДТП завершене провадження та прийняте рішення набрало законної сили. За обставин даної справи, кримінальне розслідування за фактом спірного ДТП ще триває та особу винну у скоєному ДТП не встановлено. Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив строк здійснення виплати страхового відшкодування до отримання документу, який передбачений п. 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо встановлення винної особи, яке набрало законної сили. На підставі викладеного, відповідач вважає, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив її до отримання судового рішення по кримінальному провадженню № 120210604200000345.
Представник позивача - адвокат Макух А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів та доводів, що викладені в позові та просила їх задовольнити.
Відповідач ПАТ «Страхова Група'ТАС» в судові засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали відзив відносно позовних вимог. До суду, представник ОСОБА_5 подавав клопотання про відкладення розгляду справи на період дії військового стану.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд виходить з наступного.
Статтею 211 ЦПК України встановлено строки розгляду справи по суті.
Наслідки неявки в судове засідання учасників справи визначено ст. 223 ЦПК України. Зокрема, суд може відкласти розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку. Чинне законодавство України не встановлює процесуальний зв'язок провадження у цивільній справі з правовим режимом воєнного стану. Перебіг воєнних дій може вплинути на можливість розгляду справи лише у випадках, коли відсутні організаційні або технічні можливості для проведення судового засідання, існує небезпека для життя та здоров'я осіб, які беруть участь у розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є юридичною особою, адресою розташування якої є місто Київ. На даний час активні бойові дії в межах Київської та Житомирської областей не відбуваються. Відповідно до ст. 212 ЦПК України передбачено можливість для учасників справи брати участь у судовому засідані в режимі відео конференції, про що відповідачу суд неодноразово роз'яснював, однак представник відповідача таким правом не скориставсь. Таким чином, підстави для відкладення розгляду даної справи до завершення воєнного стану в Україні відсутні, а тому суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, вислухавши представника позивача, розглянувши заява по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.06.2021 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12021060420000345 вбачається, що 18.12.2021 о 08 год. 30 хв. на 01 км. об'їзної дороги а/д «Кошарища-Коростишів'до с. Харитонівка, на відстані 600 м. в напрямку с. Харитонівка на правому узбіччі виявлено труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця с. Мамрин, Житомирського району Житомирської області, з тілесними ушкодженнями характерними для ДТП , водій автомобіля з місця події зник. Проведеним оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що наїзд на пішохода ОСОБА_4 було здійснено автомобілем марки DAIMLER-BENZ, моделі L508D, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
13.01.2023 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , через свого представника звернулась до АТ «Страхова компанія «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Як вбачається з повідомлення АТ «СГ «ТАС» від 01.02.2023 № 144 адресованому ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК «Відшкодування» відповідачем призупинено розгляд страхового випадку, тому що на даний час не можуть прийняти рішення по справі, оскільки АТ «СГ «ТАС» не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Також страховику невідомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. При наданні вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу розгляд справи страховиком буде відновлено і буде прийнято відповідне рішення.
ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування», що діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 направили до АТ «СГ «ТАС» листа до раніше поданої заяви про виплату страхового відшкодування з додатком, а саме належним чином заповнених бланків фінмоніторингу.
Відповідно до довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.09.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.12.2021 по 31.05.2034 за батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою від 03.10.2023 суд витребував з Слідчого відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області належним чином засвідчені копії: судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_4 , копію постанови про закриття кримінального провадження, якщо така приймалась та інформацію про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021060420000345 від 18.12.2021.
До суду надійшло повідомлення Слідчого відділення поліції №2 від 16.10.2023 № 12858/213/-2023 в якому зазначено, що досудове розслідування ще проводиться та 18.12.2021 призначено судово-психологічну експертизу, матеріали кримінального провадження направлені до експертної установи, тому надати належним чином засвідченої копії судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_4 немає можливості. Після надходження матеріалів кримінального провадження до ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області суду направлять копію судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 23.05.2024 (протокольною) повторно направлено ухвалу суду від 03.10.2023 до ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області для виконання.
Станом на день розгляду справи, слідче відділення № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області не направило до суду ні копії судово-психологічної експертизи, ні матеріалів кримінального провадження.
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України вбачається, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20(провадження № 61-19906св21).
Таким чином, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, а також відсутність інших осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, на підставі наведених норм права дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення такої шкоди з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 260 000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд;-
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 260 000 (Двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь держави судові витрати в розмірі 2600 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено: 26 грудня 2024 р.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», місце знаходження: м. Київ, вул. Перемоги, 65, код ЄРДПОУ 30115243.
Суддя В.В. Янчук.