Справа № 161/20372/24
Провадження № 1-кп/161/1617/24
м. Луцьк 24 грудня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024030580002568 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки міста села Четвертня, Луцького району, Волинської області, з середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_6 , близько 09 години 50 хвилин 25 липня 2024 року, перебуваючи поблизу магазину «Сантехнік», що розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 14, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України №469/2024 від 23 липня 2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 3891-ІХ від 23 липня 2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A32» IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/12689-ТВ від 30.09.2024 станом на 25.07.2024 складала 4163 гривень 33 копійок, який знаходився під металевими перилами, на парапеті бетонних сходів входу в магазин «Сантехнік», чим завдала потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою провину визнала повністю та погодилася з кваліфікацією та обставинами вчинення кримінального правопорушення. В обвинувальному акті вірно викладені обставини скоєного. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 погодилася із всіма обставинами викладеними в обвинувальному акті. Просила винести вирок на розсуд суду. Просила задовольнити цивільний позов в розмірі завданої матеріальної шкоди, в сумі 4163,33 грн., а також моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинувачену, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо особи обвинуваченого, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченої ОСОБА_6 доведена повністю та її дії правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2024 за № 12024030580002568, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_6 раніше не судима, не працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання своєї провини, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
З урахування викладеного, а саме той факт, що обвинувачена повністю визнала провину, покаялася в скоєному, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе в умовах без ізоляції її від суспільства та що їй слід призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, з застосуванням ст.75,76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, підлягає задоволенню частково.
Згідно чт.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно - небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Пунктом 10 ч.1 ст. 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 4163,33 грн.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн..
Речові докази не долучались.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1193,85 грн.
Керуючись ст. ст. 127-129, 349, 368-370, 373- 374, 392, 395 КПК України,-
ОСОБА_7 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з іспитовим строком на один рік якщо вона під час цього строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засуджену наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за поведінкою засудженої покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженої.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майновий збиток в сумі 4163,33 грн. (чотири тисячі сто шістдесят три грн. 33 коп.) та моральну шкоду в сумі 2000 грн. (дві тисячі грн.)
Речові докази не долучались.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1193,85 грн.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Волинського Апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя:
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.
Суддя: