Справа № 159/3076/22
Провадження № 1-кп/159/77/24
26 грудня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурорки ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель клопотання прокурорки про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Ковельського міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550000283 від 27.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст. 309 КК України.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2024 у кримінальному провадженні за № 12022030550000283 від 27.03.2022 призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Ухвалою суду від 29.10.2024 продовжено ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 27.12.2024 року включно.
24.12.2024 до суду надійшло клопотання прокурорки Ковельської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25.12.2024 до суду надійшли заперечення, захисника ОСОБА_5 , в яких він просив змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю або визначити заставу який на думку захисту буде співмірним інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурорка клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала повністю.
Обвинувачений просив суд відмовити у клопотанні прокурора та змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю або визначити заставу.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора з підстав зазначених в запереченнях на клопотання, просив відмовити у клопотанні прокурорки та змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю або визначити заставу
Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 309 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».
Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обґрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується наступними обставинами:
- ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий за ст. 393 КК України (втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні), обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, що може спонукати його уникати від покарання шляхом переховування від суду.
При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
- Хоч свідки обвинувачення є допитаними у ході судового розгляду, однак свідки захисту не допитані, крім того можливість допиту свідків існує і на стадії апеляційного та касаційного провадження, а отже, не виключено, що перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на вказаних осіб з метою зміни їхніх показань.
- Обвинувачений раніше судимий за ст.ст. 296, 263, 393 КК України, судимість не знята і не погашена, тому існує ризик, що обвинувачений, у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, зможе вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Аргументи, на які покликаються обвинувачений та його захисник як підставу для відмови в продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, з огляду на обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, не спростовують доводи сторони обвинувачення і не є такими, що гарантують виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Водночас, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість шкоди, яка може бути завдана у разі перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства, вагомість наявних доказів підозри останнього, його репутацію, відсутність міцних соціальних зв'язків у місці проведення судового провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування.
Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити повністю.
Клопотання прокурорки задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 24 лютого 2025 року включно.
Розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст. 309 КК України відкласти до надходження висновку експерта до суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1