Справа № 159/8051/24
Провадження № 1-кс/159/2560/24
24 грудня 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю: слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 представника БО БФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засідання клопотання прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024030550001714 від 30 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
Прокурор Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №12024030550001714від 30.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, вказуючи на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що шляхом підроблення документів невстановленими особами за попередньою змовою, на підставі яких в якості гуманітарної допомоги було ввезено на територію України і зареєстровано транспортні засоби. Так, 30.11.2024 року близько 01 год. 00 хвл. працівниками УПП в м.Ковель зупинено транспортний засіб марки «Mersedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час спілкування з водієм останній надав тимчасовий реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія. В ході перевірки документів встановлено що водій ОСОБА_6 , 1997 рок народження, житель м.Ковель, рухався на автомобілі який належить БФ « ОСОБА_7 », документи на підставі яких він рухається цим транспортним засобом не надав, пояснив, що не є ні військовослужбовцем ні працівником фонду . Було викликано слідчо-оперативну групу для фіксування події. Під час огляду місця події вилучено тимчасовий реєстраційний талон та транспортний засіб марки автомобіль марки «Mersedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які постановою слідчого від 30.11.2024 року визнано речовими доказами. Враховуючи те, що вилучене майно є речовими доказами, відповідає критеріями, зазначеними у ст.98 КПК України, набуте в результаті вчинення кримінального проступку, з метою проведення подальшої перевірки, проведення судових експертиз, перевірки дотримання законності ввезення транспортних засобів на територію України, підстав перебування є необхідність в арешті майна. Просить накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на вилучені в ході огляду місця події 30.11.2024 року за адресою: Волинська область, м.Ковель, тимчасовий реєстраційний талон та автомобіль марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_6 , належить Благодійному фонду « ОСОБА_7 ». До клопотання доданий витяг з ЄРДР, рапорт, протокол огляду місця події з фототаблицями, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, постанова про визнання речовими доказами, письмові пояснення, матеріали від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засідання слідчий та прокурор клопотання підтримали, просять його задовольнити.
Представник БО БФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адвокат ОСОБА_5 з клопотанням не погодилась, просить відмовити в арешті майна, вказуючи на те, що автомобілі були ввезені БФ та зареєстровані саме за БФ, право керування транспортними засобами водіям передавалась шляхом надання тимчасового реєстраційного талону та довіреності, водії є волонтерами, автомобілі дійсно ввезені на територію України як допомога ЗСУ, допомога фондом здійснюється не лише передачею самих автомобілів, а і закупівлею необхідних запчастин для транспортних засобів та їх ремонт. Клопотання та додані до нього матеріали не містять в собі підтвердження наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
При вирішенні питання щодо розгляду клопотання, суд враховує, що лише з дозволу та на підставі ухвали слідчого судді проводяться процесуальні дії, під час яких має місце суттєве тимчасове обмеження прав та інтересів осіб, до переліку яких відносяться захід забезпечення кримінального провадження арешт майна.
Відповідно до ст.171 КПК України, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Враховуючи пояснення представника БО БФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власника вилученого майна, що не спростоване в судовому засіданні, що після вилучення майна у водія працівники поліції не спілкувались з представником БО БФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », аби з'ясувати правомірність користування водіями ввезених на територію України благодійним фондом автомобілями для потреб ЗСУ, тобто не надавши власнику вилученого майна можливості надати пояснення з цього приводу, з наданням відповідних доказів, працівниками поліції зроблений передчасний висновок про підробку документів, висновок про необхідність звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вказаного майна. Суд звертає увагу, що згідно наданої представником фонду довіреності, саме цьому водію фондом надано право скористатись саме цим автомобілем з відповідною метою, як волонтеру фонду.
З врахуванням викладеного вище, слідчим суддею встановлено, що прокурором не доведено існування обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, обставини, які підтверджують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі майна, в зв'язку з чим потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, а застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не відповідає вимогам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, в зв'язку з чим накладання арешту на майно вказане в клопотанні з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном недоцільне та завчасне.
Відповідно до ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.7, 9, 132, 170-173, 309, 370- 372 КПК України,
В клопотанні прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024030550001714 від 30 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті.
Слідчий суддя ОСОБА_1