Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.12.2024м. ХарківСправа № 922/2586/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Трофименко С.В
за участю представників учасників процесу:
позивача: Кузьміна Сергія Олександровича, адвокат.
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи - підприємця Василенко Леоніда Леонідовича, місто Харків,
до фізичної особи - підприємця Блінкової Юлії Валеріївни, селище міського типу Коротич (з), фактична адреса: с. Шаровечка,
про стягнення заборгованості, -
Позивач, фізична особа - підприємець Василенко Леонід Леонідович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця Блінкової Юлії Валеріївни, про стягнення заборгованості за договором № 02-06-21 надання продукції під реалізацію від 02.06.2021 року у сумі основного боргу 43 994,20 грн, 3% річних у сумі 3 049,86 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 743,78 грн.
26 липня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської область, прийнято позовну заяву фізичної особи - підприємця Василенка Леоніда Леонідовича до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2586/24. Розгляд справи № 922/2586/24 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Вищевказану ухвалу суду було направлено на адресу фізичної особи-підприємця Блінкової Юлії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ), яка повернулась до суду з відміткою про невручення, а саме: адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно Витягу від 09.09.2024 року з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації фізичної особи-підприємця Блінкової Юлії Валеріївни (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .
12 вересня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, за ініціативою суду постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/2586/24 за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Почато у справі № 922/2586/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 жовтня 2024 року.
Також 12 вересня 2024 року, ухвалою суду витребувано у Міністерства соціальної політики України (м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601) відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи Блінкової Юлії Валеріївни (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; відома адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 . У разі встановлення факту перебування фізичної особи Блінкової Юлії Валеріївни на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, витребувати у Міністерства соціальної політики України наступні відомості: - дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; - адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
10 жовтня 2024 року, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 24 жовтня 2024 року.
22 жовтня 2024 року від позивача, шляхом формування в системі «Електронний Суд», надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 26677), в якому останній долучити до матеріалів справи лист вих. № 19 від 16 вересня 2024 року в якому сформовано звернення позивача до виробника продукції ТОВ «Укрпостач» щодо гарантійних термінів придатності продукції TM Enjou professional (що є предметом та лист ТОВ «Укрпостач» вих. № 411/01 від 20 вересня 2024 року із визначенням по кожному товару TM Enjou professional гарантійних термінів придатності. Вказане клопотання направлене відповідачу, про що містяться поштові квитанції в додатках.
24 жовтня 2024 року в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про поновлення строку на подання доказів, про що зафіксовано у протоколі судового засідання та підтримав подане клопотання про долучення доказів та просив його задовольнити. Відповідач не з'явився у призначене судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.
24 жовтня 2024 року, ухвалою суду, задоволено усне клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів. Поновлено позивачу строк на подання доказів до 24 жовтня 2024 року. Клопотання позивача про долучення доказів (вх. № 26677 від 22.10.2024 року) задоволено. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи докази, які слугують додатком до клопотання позивача (вх. № 26677 від 22.10.2024 року).
24 жовтня 2024 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, та визначено дату першого судового засідання по суті на 21 листопада 2024 року.
08 листопада 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 282110), за змістом яких останній просить суд надати копію договору, укладеного між фізичною особою - підприємцем Блінкової Юлії Валеріївни та постачальником, а також надати фактичну адресу для відправлення залишків товару постачальнику. При цьому відповідач не згодна з заявленими до неї позовними вимогами позивачем та просить суд відмовити у позові.
21 листопада 2024 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення фізичної особи - підприємця Блінкової Юлії Валеріївни (вх. № 28211 від 08 листопада 2024 року), розцінені судом як клопотання відповідно до статті 207 ГПК України. В задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця Блінкової Юлії Валеріївни (вх. № 28211 від 08 листопада 2024 року) в частині надання копії договору, укладеного між фізичною особою - підприємцем Блінкової Юлії Валеріївни та постачальником, а також надати фактичну адресу для відправлення залишків товару постачальнику - відмовлено.
21 листопада 2024 року, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 28 листопада 2024 року.
28 листопада 2024 року, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до статей 202, 216 ГПК України, відкладено розгляд справи по суті на 19 грудня 2024 року.
Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 19 грудня 2024 року просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання 19 грудня 2024 року не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, від відповідача не надходив відзиву на позовну заяву.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні по розгляду справи по суті, явка останнього не була визнана обов'язковою, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
19 грудня 2024 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вказано позивачем в позовній заяві, між фізичною особою-підприємцем Василенко Леонідом Леонідович (далі за текстом - комітент) та фізичною особою-підприємцем Блінковою Юлією Валеріївною (далі за текстом - комісіонер) укладено договір надання продукції під реалізацію № 02-06-21 від 02 червня 2021 року (далі - договір), в порядку та на умовах якого, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього угоди по продажу товару, професійної косметики для нігтьового сервісу та спа-процедур, перелік якого надано у додатках до цієї угоди, надалі «товар». Кількість та мінімальна вартість реалізації продукції, яка надається Комісіонеру наведені у додатках до цього договору (пункт 1.1, 1.2. договору).
Як вказує позивач, 02 червня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали додаток № 1 до договору та акт приймання-передачі до договору на загальну суму 29 788,70 грн.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 до договору термін реалізації товару: надається терміном до 30 червня 2022 року.
Також позивач зазначає, що 02 червня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали Додаток № 2 до договору та акт приймання-передачі до договору на загальну суму 29 953,20 грн.
Відповідно до пункту 2 додатку № 2 до договору термін реалізації Товару: надається терміном до 30 червня 2022 року.
08 липня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали додаток № 3 до договору та акт приймання-передачі № 3 до договору на загальну суму 2 673,20 грн.
Відповідно до пункту 2 додатку № 3 до договору термін реалізації Товару: надається терміном до 31 грудня 2021 року.
Формуючи свою позицію, позивач вказує, що з моменту укладення договору відповідачем надавалися звіти про реалізований товар лише у 2021 році.
На думку позивача, в порушення умов договору, відповідач не вчинення дії по повному розрахунку за поставлений товар, розрахувавшись за товар частково на суму 18 420,90 грн., на підтвердження чого надає меморіальним ордером №@2PL147773 від 25 червня 2021 року на суму 5 070,90 грн.. меморіальний ордер №@2PL175746 від 12 липня 2021 року на суму 5 600,00 грн., меморіальний ордер №@2PL572432 від 18 вересня 2021 року на суму 3 750,00 грн., меморіальний ордер №@2PL393821 від 25 листопада 2021 року на суму 4 000,00 грн. З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що заборгованість відповідача за поставлений згідно договору товар складає 43 994,20 грн.
Крім того позивач зазначає, що відповідач не вчинивши дії по повному розрахунку за отриманий за договором товар, також не вчинив дії на повернення залишків товару.
Позивач вказує, що через повномасштабне вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року та безпосередніми активними бойовими діями як на території м. Харків так і у Харківській області позивач не мав можливості вчинити дії по захисту своїх порушених прав раніше.
Так, з метою досудового врегулювання спору, 17 червня 2024 року представник позивача направив на адресу відповідача вимогу б/н, за якою вимагав погасити заборгованість за договором протягом 5 (п'яти) днів з дня її пред'явлення.
Як вказує позивач, вказана вимога відповідачем виконана не була.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу 43 994,20 грн, 3% річних у сумі 3 049,86 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 743,78 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору надання продукції під реалізацію № 02-06-21 від 02 червня 2021 року, зі змінами та доповненнями, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.
Згідно частини 1 статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно частини 1 статті 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Згідно частиною 3 статті 1012 ЦК України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Частиною 1 статті 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частин 1, 2 статті 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Так, як свідчать матеріали справи, 02 червня 2021 року між фізичною особою-підприємцем Василенко Леонідом Леонідович (далі за текстом - комітент/позивач) та фізичною особою-підприємцем Блінковою Юлією Валеріївною (далі за текстом - комісіонер/відповідач) укладено договір надання продукції під реалізацію № 02-06-21 (далі - договір), в порядку та на умовах якого, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього угоди по продажу товару, професійної косметики для нігтьового сервісу та спа-процедур, перелік якого надано у додатках до цієї угоди, надалі «товар». Кількість та мінімальна вартість реалізації продукції, яка надається Комісіонеру наведені у додатках до цього договору (пункт 1.1, 1.2. договору).
У відповідності до пункту 5.1. та 5.2. договору, договір вступає в силу після підписання Акту прийому-передачі товару від Комітента до Комісіонера та діє до 31 грудня 2021 рік. Після закінчення дії договору Комісіонер зобоязаний здійснити повний розрахунок за Товар з Комітентом та повернути залишки Товару згідно строків реалізації (не менше 6 місяців до кінця строку реалізації). Якщо після дати закінчення дії договору на протязі тижня жодна з сторін не висловила бажання про його зупинення, він вважається дійсним на наступні три місяці (пункт 5.5. договору).
Комісіонер самостійно здійснює пошук покупця товару, здійснює усю підготовчу роботу та укладає з Покупцем договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для нього умовах (пункт 3.1 договору).
При прийомі Товару під реалізацію, Комісіонер зобов'язаний перевірити його наявність та якість. Комісіонер зобов'язаний зберігати Товар у належному стані, охороняти його від утрати, пошкодження або втрати товарного виду. Також Комісіонер має право обміняти Товар у Комітента по строкам реалізації, якщо до кінця терміну реалізації Товару залишається не менше 6 місяців Вразі втрати або пошкодження товару Комісіонер повертає його вартість Комітенту не пізніше ніж на 21 день від дня настання події. Комісіонер повинен надавати звіт про реалізований товар Комітенту по мірі його реалізації, але не рідше ніж 1 раз на місяць. Комісіонер розраховується с Комітентом за Товар згідно наданого звіту, протягом 10 днів з моменту надання звіту. Комісіонер повинен зберігати усі документи на товар, що підтверджують його сплату. Комісіонер повинен повідомити Комітента про точне місце реалізації Товару та про можливу його зміну (пункт 3.2-3.8 договору).
У відповідності до пункту 3.9. договору комісіонер зобов'язаний повернути весь товар на протязі 7 робочих днів по першій вимозі комітента, але не раніше ніж припинить дію цей договір.
Комісіонер має право у будь який момент повернути товар Комітенту. Товар який повертається повинен бути зі строком не менше ніж 6 місяців до кінця строку придатності товару (пункт 3.11 договору реалізації).
Комітент повинен передати Товар Комісіонеру згідно додатках, що засвідчується Актом прийому-передачі Товару (пункт 4.1 договору реалізації).
02 червня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали додаток № 1 до договору та акт приймання-передачі до договору на загальну суму 29 788,70 грн.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 до договору термін реалізації товару: надається терміном до 30 червня 2022 року.
Також позивач зазначає, що 02 червня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали Додаток № 2 до договору та акт приймання-передачі до договору на загальну суму 29 953,20 грн.
Відповідно до пункту 2 додатку № 2 до договору термін реалізації Товару: надається терміном до 30 червня 2022 року.
08 липня 2021 року фізична особа-підприємець Василенко Леонід Леонідович та фізична особа-підприємець Блінкова Юлія Валеріївна підписали додаток № 3 до договору та акт приймання-передачі № 3 до договору на загальну суму 2 673,20 грн.
Відповідно до пункту 2 додатку № 3 до договору термін реалізації Товару: надається терміном до 31 грудня 2021 року.
Загальна вартість переданого в реалізацію товару складає 62 415,10 грн.
При цьому, укладений сторонами договір покладає на відповідача обов'язок реалізовувати товар третім особам, та розраховуватись із комісіонером за товар згідно наданого звіту, протягом 10 днів з моменту надання звіту.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не вчинив дії по повному розрахунку за наданий в реалізацію товар після закінчення строку дії договору, розрахувавшись із позивачем частково на суму 18 420,90 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL147773 від 25 червня 2021 року на суму 5 070,90 грн; меморіальним ордером №@2PL175746 від 12 липня 2021 року на суму 5 600,00 грн., меморіальним ордером №@2PL572432 від 18 вересня 2021 року на суму 3 750,00 грн. меморіальним ордером №@2PL393821 від 25 листопада 2021 року на суму 4 000,00 грн. Залишок заборгованості відповідача за наданий в реалізацію товар згідно договору складає 43 994,20 грн.
Вказані обставини належним чином підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Отже, зі свого боку позивач вчинив всі необхідні обов'язки, охоплені умовами договору, та мав законні очікування в межах дії договору на отримання від відповідача коштів за реалізований товар.
У відповідності до пункту 5.1. договору, договір вступає в силу після підписання Акту прийому-передачі товару від Комітента до Комісіонера та діє до 31 грудня 2021 року. Якщо після дати закінчення дії договору на протязі тижня жодна з сторін не висловила бажання про його зупинення, він вважається дійсним на наступні три місяці (пункт 5.5. договору).
Як свідчать матеріали справи, та не спростовано учасниками справи, після закінчення строку дії договору (31 грудня 2021 року) на протязі тижня жодна із сторін не висловила бажання про його зупинення, а відтак цей договір був дійсним на наступні три місяці (до 31 березня 2022 року), а з 01 квітня 2022 року - є таким, що припинив свою дію.
Стаття 599 Цивільного кодексу та стаття 202 Господарського кодексу встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Такої ж правової позиції Верховний Суд дотримується у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19; від 09 квітня 2020 року при розгляді справи № 910/4962/18, де в своєму висновку зазначив, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору. Зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Однак, в кожному конкретному випадку необхідно брати до уваги зміст умов конкретного договору, його предмет та основні положення, які визначають зобов'язання сторін та обставини виконання ними умов договору, а також положення договору, які встановлюють наслідки закінчення строку дії договору, з урахуванням положень норм законодавства.
Так, за пунктом 5.2. договору, після закінчення дії договору Комісіонер зобоязаний здійснити повний розрахунок за Товар з Комітентом та повернути залишки Товару згідно строків реалізації (не менше 6 місяців до кінця строку реалізації).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв'язку з загальними положеннями частини 2 статті 251, частини 2 статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов'язково та безумовно має відбутися.
Строк договору закінчився 31 березня 2022 року, не був продовжений сторонами.
В умовах договору сторони досягли домовленості щодо вчинення дій у зв'язку із закінченням строку дії договору. Зокрема, з дня закінчення строку дії договору (31 березня 2022 року) у відповідача з'являється обов'язок здійснити повний розрахунок з позивачем за переданий на реалізацію товар та повернути залишки товару згідно строків реалізації (не менше 6 місяців до кінця строку реалізації).
Сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а тому відповідна умова є непогодженою.
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Не є погоджена умова й строком виконання зобов'язання, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Наведене є підставою для висновку, що у розмінні статті 530 ЦК України термін виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за товар та повернення йому залишків товару згідно строків реалізації (не менше 6 місяців до кінця строку реалізації) не був встановлений.
З огляду на встановлені обставини справи у спірних правовідносинах, позивач мав право вимагати виконання зобов'язання з відповідача у будь-який час за правилами частини 2 статті 530 ЦК України, а відповідач повинен був виконати такий обов'язок.
Як свідчать матеріали справи, 17 червня 2024 року представник позивача направив на адресу відповідача вимогу б/н, за якою вимагав погасити заборгованість за договором протягом 5 (п'яти) днів з дня її пред'явлення.
Проте, з боку відповідача не було вчинено активних дій на виконання вимоги позивача.
Закон встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання є неправомірною незалежно від того, чи виражена вона відповідною активною дією зобов'язаної сторони чи бездіяльністю, зокрема не вчиненням передбачених договором дій, спрямованих на його виконання (статті 525, 526 ЦК України).
За письмовими поясненнями, які сформовані з боку відповідача (вх. № 28211 від 08 листопада 2024 року), які надані під час розгляду справи, останній обгрунтовує свою позицію тим, що залишки товару знаходяться у магазині, та відповідно, можуть бути повернуті позивачу.
В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Укрпостач» за вих. № 411/01 від 20 вересня 2024 року, у змісті якого повідомляється, що гарантійний термін придатності продукції, яка ним виробляється під торгівельною маркою TM Enjoy professional, складає:
-24 місяці: пилки, бафи та шлифувальники для нігтів, декори для нігтів, пензлі для розпису;
-12 місяців: гелі та гель-лак для нігтів, парфумовані масажні свічки, парафін, крем для рук, крем-маска та крем скраб, масла для кутікул, рідина універсальна, для знаття гель-лаку, 3 в 1, паста для шугарінгу.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 02 червня 2021 року та 08 липня 2021 року, на виконання умов договору, товар, в тому числі і товар TM Enjoy professional, був переданий від позивача відповідачу, про що свідчать вже зазначені вище додаткові угоди № 1 та № 2 від 02 червня 2021 року та № 3 від 08 липня 2021 року.
Тобто, з дня отримання відповідачем товару на реалізацію пройшло більше ніж 3 роки, і відповідно строк придатності на товар (TM Enjoy professional) є таким, що сплинув, а відтак комісіонер втратив своє право на повернення цього товару комітенту.
За змістом статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 11 статті 526 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач, порушуючи умови укладеного договору, не здійснив повернення переданого на реалізацію товару після закінчення строку дії договору та не провів повну оплату вартості переданого на реалізацію товару, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 43 994,20 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними документальними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 3 049,86 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 743,78 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для розрахунку похідних вимог по статті 625 ЦК України для суду є необхідним встановлення вірного періоду до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, який відповідає дійсним обставинам справи.
Як свідчать матеріали справи, та вже зазначено вище, 17 червня 2024 року представник позивача направив на адресу відповідача вимогу б/н, за якою вимагав погасити заборгованість за договором протягом 5 (п'яти) днів з дня її пред'явлення (а. с. 56-57, том 1). Дана вимога була направлена відповідачу листом з описом вкладення за трек номером 6102308123455.
У відповідності до даних за трекінгом АТ «Укрпошта» 6102308123455 вимога була скерована адресату (позивачу) 02 липня 2024 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
При цьому суд зазначає, що відправлення кореспонденцією на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначеного листа адресатом (в даному разі відповідачем) перебуває поза межами контролю позивача, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.
Оскільки реалізація досудової вимоги позивачем була реалізована 17 червня 2024 року, шляхом звернення до відповідача щодо сплати боргу у сумі 43 994,20 грн. за наявною в матеріалах справи вимогою б/н від 17 червня 2024 року, яка за трекінгом АТ «Укрпошта» 6102308123455 була повернута 02 липня 2024 року адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статті 530 ЦК України та строку визначеного позивачем на виконання відповідачем вимоги (5 днів), з 08 липня 2024 року відповідач є таким, що порушив вказане зобов'язання.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 46,88 грн.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі (як-то в даному випадку позовної заяви), застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Харківської області,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Блінкової Юлії Валеріївни (адреса офіційної реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Василенка Леоніда Леонідовича ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованості у сумі 43 994,20 грн., 3% річних у сумі 46,88 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 1 784,39 грн.
Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 26 грудня 2024 року.
Суддя В.С. Юрченко
справа № 922/2586/24