Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3993/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
доФізичної особи-підприємця Швеця Владислава Ігоровича
простягнення коштів
без виклику учасників справи
КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Швеця В.І., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання зобов'язань за Договором оренди від 31.01.2020 №7516 у сумі 398.344,41 грн, а також витрати зі сплати судового збору.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди від 31.01.2020 №7516 в частині своєчасної сплати частини орендної плати на користь позивача (балансоутримувача).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2024, враховуючи незначну складність та характер спірних правовідносин, справу №922/3993/24 визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, залучено Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Правом на подачу пояснень третя особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не скористалася.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Швецем В.І. (орендар) був укладений Договір оренди від 31.01.2020 №7516 (надалі - Договір). Згідно з його умовами орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлову будівлю літ. "Б-1" площею 134,0 кв. м та нежитлову будівлю літ. "Вп" площею 134,6 кв. м, загальною площею 268,6 кв. м (Майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 62-А та знаходиться на балансі КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що проводить діяльність з вирощування грибів.
Згідно з положеннями пункту 3.2. Договору базова орендна плата становить 8.506,25 грн. Ставка орендної плати становить 15%.
Відповідно до пункту 3.5. орендна плата за орендоване Майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.
Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (пункт 3.6. Договору).
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата перераховується наступним чином: 30% на поточний рахунок балансоутримувача, 70% до бюджету.
Згідно з пунктом 4.4. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Цей Договір діє з 31.01.2020 до 31.12. 2022 (пункт 10.1. Договору).
На підставі Акту приймання-передачі до орендного користування нежитловими будівлями від 31.01.2020 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а ФОП Швець В.І. прийняв в орендне користування Майно.
Листом від 25.08.2023 №07-25/9120 позивач звернувся до Юридичного департаменту Харківської міської ради з проханням здійснити заходи щодо дострокового розірвання Договору у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати.
В подальшому листом від 02.11.2023 №07-27/11650 позивач повторно звернувся до Юридичного департаменту Харківської міської ради, в якому, посилаючись на наявність заборгованості за Договором, просив повідомити щодо стану справ з питання розірвання такого Договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі №922/1952/24, зокрема, розірвано Договір та зобов'язано ФОП Швеця В.І. звільнити та повернути Майно. Зазначене рішення набрало законної сили 27.08.2024.
Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість за Договором зі сплати орендної плати за період з серпня 2021 до серпня 2024 у загальному розмірі 398.344,41 грн
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права, а саме: стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, орендоване Майно за Договором є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами пункту 3.6. Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за розрахунком позивача станом на вересень 2024 становила 398.344,41 грн.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за Договором не надано.
Разом з цим, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).
З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов'язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми. Суд зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.
Суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем Актів на виконання орендних послуг та відшкодування витрат підприємства, за якими позивач обліковує заборгованість відповідача в розмірі 398.344,41 грн, вбачається, що окрім орендної плати в деяких актах позивачем здійснено нарахування відшкодування експлуатаційних витрат та пені за несвоєчасну оплату, зокрема, за серпень 2021, вересень 2021, жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, грудень 2022, лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023, липень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень 2024, червень 2024, липень 2024, серпень 2024.
Так дійсно пунктом 3.10. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Натомість, по-перше позовна заява не містить вимоги про стягнення пені, по-друге жодних розрахунків пені щодо прострочення оплати орендної плати матеріали справи не містять, а позивачем до позовної заяви не додавалося. Таким чином суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені, зокрема, щодо дати початку її нарахування; періоду прострочення; розміру облікової ставки Національного банку України; суми заборгованості, на яку нараховується пеня, тощо.
Окрім цього, згідно з положеннями пункту 4.10. Договору орендар зобов'язаний укласти у термін не більше шести місяців із дати підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Тобто, виходячи з умов пункту 4.10. Договору відшкодування позивачу як балансоутримувачу витрат на утримання орендованого майна повинно здійснюватися на підставі окремого договору, котрий повинен бути укладений у строк не більше ніж шість місяців із дати підписання акта приймання-передачі.
Натомість, доказів укладення відповідного договору матеріали справи також не містять, при цьому позивачем взагалі не зазначено в позовній заяві про його укладення та не заявлено вимоги про стягнення цих витрат. При цьому, ані в позовній заяві, ані у наведених вище актах позивачем не зазначені всі вихідні дані, котрі ним використовувалися під час розрахунку відшкодування експлуатаційних витрат, що унеможливлює перевірити його правильність. Окрім цього, з умов спірного Договору не вбачається за можливе встановити строк відшкодування експлуатаційних витрат, а отже суд позбавлений можливості встановити строк настання виконання зобов'язання з їх оплати. При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
А отже, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів (відшкодування експлуатаційних витрат та пені), яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки. На переконання суду, якщо розмір грошової вимоги не може бути верифікований, перевірений в ході судового розгляду, вимога не може бути задоволена навіть у разі, коли загальні підстави позову видаються суду переконливими.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість за Договором у розмірі 398.344,41 грн, яка складається з орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та пені, не має здатності до повної арифметичної та логічної перевірки, в силу чого не може бути задоволена в повному обсязі.
Разом із тим, судом самостійно здійснено розрахунок заборгованості з орендної плати за період з серпня 2021 до серпня 2024, виходячи з даних, котрі містяться в Актах на виконання орендних послуг та відшкодування витрат підприємства, та встановлено, що її розмір становить 130.227,82 грн з ПДВ.
При цьому під час розрахунку орендної плати судом враховане рішення 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" від 01.12.2023 №496/23, згідно з яким за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнено від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.
З урахуванням викладеного, розмір орендної плати в лютому 2022 року становив 2.881,48 грн з ПДВ (за 23 календарних дня місяця), за період з березня 2022 до вересня 2022 орендна плата відповідачу не нараховувалася, а розмір орендної плати за серпень 2024 становив 4.131,32 грн (за 26 календарних дня місяця), оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі №922/1952/24 набрало законної сили 27.08.2024, а отже з цієї дати спірний Договір є розірваним. За інші місяці розмір орендної плати станови: серпень 2021 - 3.409,20 грн, вересень 2021 - 3.450,11 грн, жовтень 2021 - 3.481,16 грн, листопад 2021 - 3.509,02 грн, грудень 2021 3.530,06 грн, січень 2022 - 3.575,95 грн, жовтень 2022 - 4.407,25 грн, листопад 2022 - 4.438,10 грн, грудень 2022 - 4.469,17 грн, січень 2023 - 4.504,93 грн, лютий 2023 - 4.536,46 грн, березень 2023 - 4.604,51 грн, квітень 2023 - 4.613,71 грн, травень 2023 - 4.636,79 грн, червень 2023 - 4.673,88 грн, липень 2023 - 4.645,84 грн, серпень 2023 - 4.580,80 грн, вересень 2023 - 4.603,70 грн, жовтень 2023 - 4640,53 грн, листопад 2023 - 4.663,73 грн, грудень 2023 - 4.696,37 грн, січень 2024 - 4.715,16 грн, лютий 2024 - 4.729,30 грн, березень 2024 - 4.752,95 грн, квітень 2024 - 4.762,45 грн, травень 2024 - 4.791,02 грн, червень 2024 - 4.896,43 грн, липень 2024 - 4.896,43 грн. Розмір орендної плати включає ПДВ 20%.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами загальний розмір заборгованості (398.344,41 грн) за спірним Договором за період з серпня 2021 до серпень 2024, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача лише заборгованості з орендної плати, розмір якої становить 130.227,82грн з ПДВ. В іншій частині (268.116,59 грн) позовні вимоги є не доведеними, а отже не підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.562,74грн покладаються на відповідача, в іншій частині (3.217,40 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швеця Владислава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов'язань за Договором оренди від 31.01.2020 №7516 у сумі 130.227,82 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.562,74 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "26" грудня 2024 р.
Суддя Н.С. Добреля