91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.11.10 Справа № 24/42
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", Луганська область, м. Лисичанськ
про стягнення 432140 грн. 93 коп.
Суддя Рябцева О.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -Бережний Р.В. -гол. юрисконсульт, дов. від 11.01.2010 № 6/10 (28.10.2010), Татусь О.А. -гол. юрисконсульт, дов. від 11.01.2010 № 7/80 (18.11.2010);
від відповідача -Попова Ю.О. -предст. за дов. від 24.09.2010 № 06-5/1082 (28.10.2010, 18.11.2010).
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 305942 грн. 60 коп., пені в сумі 27687 грн. 81 коп., інфляційних нарахувань в сумі 80238 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 18272 грн. 42 коп., всього 432140 грн. 93 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2004 року у справі № 12/26б затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами, у тому числі і позивачем, та ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль" - відповідачем у справі, провадження у справі про банкрутство ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль" припинено. Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань відповідно до мирової угоди, затвердженої господарським судом, та не в повному обсязі сплатив грошові кошти в порядку та строки, встановлені сторонами в мировій угоді, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 305942 грн. 60 коп. У зв'язку з простроченням боржника, відповідно до п. 5.2 мирової угоди нарахована пеня, а відповідно до ст. 625 ЦК України - інфляційні нарахування та 3% річних.
Відповідач відзивом від 26.10.2010 проти позову заперечив, посилаючись на те, що питання невиконання умов мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, може розглядатись виключно в рамках справи про банкрутство і відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, відповідно до п. 5 ст. 39 вказаного закону може бути вирішено питання про розірвання такої мирової угоди.
У судовому засіданні 28.10.2010 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 18.11.2010.
Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 16.11.2000 № 12/26б у справі про банкрутство Державного підприємства "Лисичанська ТЕЦ" -відповідача у даній справі, затверджено реєстр вимог кредиторів, до складу яких включені майнові вимоги ДК "Торговий дім "Газ України" в розмірі 751317 грн.
Ухвалою від 18.03.2004 № 12/26б у справі про банкрутство Державного підприємства "Лисичанська ТЕЦ" затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами та ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль".
Відповідно до п. 2.2 мирової угоди сторони дійшли згоди про те, що сума кредиторської заборгованості становить 13711662 грн. 09 коп.
Пунктом 3.1 мирової угоди передбачено, що боржник зобов'язується після підписання та затвердження господарським судом цієї мирової угоди, здійснити розрахунки з кредиторами в сумі 13711662 грн. 09 коп. в строки та на умовах мирової угоди.
Згідно п. 3.3 мирової угоди боржник після двох років з моменту затвердження мирової угоди господарським судом погашає заборгованість перед кредиторами протягом наступних 5-ти років шляхом виплати щорічно 20% від суми заборгованості.
Відповідно до затвердженого щорічного графіку погашення заборгованості боржником перед кредиторами сума щорічної сплати боржника на користь ДК "Торговий дім "Газ України" становить 150263 грн. 40 коп.
Таким чином, відповідач за період 19.03.2006 по 19.03.2010 зобов'язаний був сплатити позивачу заборгованість в розмірі 601053 грн. 60 коп.
Відповідач зобов'язання по щорічній сплаті заборгованості відповідно до умов мирової угоди виконав частково та розрахувався з позивачем лише в сумі 295111 грн., оплата здійснена 18.12.2008, залишок боргу склав 305942 грн. 60 коп., з них за період з 19.03.2007 по 19.03.2008 -5415 грн. 20 коп., з 19.03.2008 по 19.03.2010 -300526 грн. 80 коп.
Отже на момент звернення з позовом сума основного боргу відповідача за період з 19.03.2007 по 19.03.2010 становить 305942 грн. 60 коп.
Рішенням Спостережної ради НАК "Нафтогаз України" від 26.12.2000 створено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" шляхом реорганізації ДК "Торговий дім "Газ України". Згідно з наказом НАК "Нафтогаз України" від 18.01.2001 № 14 ДК "Газ України" є правонаступником всіх прав та зобов'язань ДК "Торговий дім "Газ України", що підтверджується Статутом ДК "Газ України".
Згідно п. 5.2 мирової угоди кожен кредитор має право стягнути з боржника неустойку (пеню) в розмірі 0,05% від простроченої суми щорічних виплат за кожен день прострочки.
У зв'язку з цим та відповідно до ст. 232 ГК України позивачем нарахована неустойка (пеня) з 19.03.2010 по 16.09.2010, сума якої склала 27687 грн. 81 коп.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати з вересня 2007 року по березень 2010 року включно в сумі 80238 грн. 10 коп. та 3% річних з 16.09.2007 по 16.09.2010 в сумі 18272 грн. 42 коп.
Аналіз змісту мирової угоди у справі про банкрутство свідчить про те, що вона укладена відповідно до умов законодавства про банкрутство, цивільного та господарського законодавства (умови щодо стягнення неустойки у разі прострочення сплати грошових зобов'язань за мировою угодою).
Доводи позивача щодо наявності боргу не спростовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
Згідно ч. 8 ст. 39 Закону про банкрутство у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.
Вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.
Зважаючи на зазначені положення та враховуючи, що мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за мировою угодою.
Доводи відповідача, що захист прав кредитора за мировою угодою можливий лише у справі про банкрутство шляхом розірвання мирової угоди, оцінюються судом критично. Зокрема, згідно п. 5 ст. 39 Закону про банкрутство мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Відповідач на обґрунтування своїх доводів в порушення ст. 33 ГПК України не надав доказів щодо стану погашення своїх боргів. Навпаки, ним надана ухвала господарського суду від 01.06.2009 у справі № 12/26б, якою відмовлено у розірванні мирової угоди одному із кредиторів з посиланням на те, що цей кредитор не має грошових вимог, які б відповідали мінімальному розміру для розірвання мирової угоди. За висновком суду мирова угода може бути розірвана у разі наявності незадоволених вимог не менш ніж 4406786 грн. 36 коп.
Таким чином, права позивача не можуть бути захищені шляхом розірвання мирової угоди. Мирова угода, як зазначено вище, є одночасно і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство. Законодавство про банкрутство не містить в собі положень, які б надавали можливість стягнення боргу за мировою угодою органами державної виконавчої служби, видача виконавчих документів на підставі мирової угоди діючим законодавством не передбачена. Ухвала господарського суду Луганської області від 18.03.2004 № 12/26б про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом і не містить реквізитів, які б ідентифікували її як виконавчий документ з огляду на вимоги ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позивач не має іншого способу захисту свого порушеного права як звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу.
Такої позиції додержується і Вищий господарський суд України, про що свідчать постанови від 24.05.2006 № 3/463, від 02.12.2008 № 16/121, від 12.03.2009 № 10/112.
На підставі викладеного, вимоги щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в заявленій сумі 305942 грн. 60 коп.
Що стосується нарахування пені, то її розмір суперечить п. 6 ст. 232 ГК України, яким визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач необґрунтовано заявив вимоги про стягнення пені за період з 19.03.2010 по 16.09.2010 стосовно боргу в сумі 155679 грн. 20 коп., що утворився за період з 19.03.2007 по 19.03.2008 (5415 грн. 20 коп.) та з 19.03.2008 по 19.03.2009 (150263 грн. 40 коп.), оскільки строк для нарахування пені скінчився за цим боргом відповідно через 6 місяців після 19.03.2008 та 19.03.2009. Обґрунтованими вважаються вимоги щодо нарахування пені на суму боргу 150263 грн. 40 коп., яка повинна була бути сплачена станом на 19.03.20010, і розмір пені за період з 19.03.2010 по 16.09.2010 складає 13598 грн. 84 коп.
Вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних відповідають ст. 625 ЦК України і підлягають задоволенню відповідно в розмірі 80238 грн. 10 коп. та 18272 грн. 42 коп.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам: з державного мита в сумі 4180 грн. 52 коп., з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 грн. 31 коп. В решті судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 47 ГПК України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачу слід повернути надміру сплачене державне мито в сумі 0 грн. 59 коп., підставою для повернення є дане рішення, засвідчене печаткою суду.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 98, ідентифікаційний код 00131067 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 заборгованість в сумі 305942 грн. 60 коп., пеню в сумі 13598 грн. 84 коп., інфляційні нарахування в сумі 80238 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 18272 грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4180 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 грн. 31 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Повернути Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 з Державного бюджету України надміру сплачене державне мито в сумі 0 грн. 59 коп. за платіжним дорученням від 17.09.2010 № 1358. Підставою для повернення є дане рішення, засвідчене печаткою суду.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6.Повне рішення складено і підписано - 23.11.2010.
Суддя О.В.Рябцева