65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2024 р. м.Одеса Справа № 916/2913/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/2913/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» (01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 35254273)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 105 860 грн.
Представники:
Від позивача: Солошенко С.В.;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни про стягнення 105 860 грн.- штрафні санкції за замовленням № 156792 в сумі 52 992,00грн. та за Замовленням № 156794 в сумі 52868,00 грн., загальна сума позовних вимог - 105860,00 грн.
Ухвалою від 09.07.2024р. суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/2913/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
09.08.2024р. через підсистему “Електронний суд» надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни на позовну заяву (вх.ГСОО № 29668/24).
13.08.2024р. через підсистему “Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі (вх.ГСОО № 30059/24).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2024р. призначено судове засідання по справі з викликом сторін на 23.09.2024р.
16.08.2024р. до електроного суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 30393/24), згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі та заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 30392/24) представника позивача.
26.08.2024р. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача.
23.09.2024р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 15.10.2024р.
Проте 15.10.2024р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 16.10.2024р. призначено розгляд справи по суті на 18.11.2024р.
Ухвалою суду від 18.11.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 16.12.2024р.
16.12.2024р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 17.12.2024р.
Судом 17.12.2024р. після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 30.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" (Туроператор) та Фізичною особою-підприємцем Поливана Оленою Володимирівною (Турагент) був укладений Агентський договір № 2021-1329 на реалізацію туристичних послуг (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 2.1. Договору, Турагент зобов'язується за дорученням та від імені Туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого Туроператором Турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (фізичними особами - Туристами чи юридичними особами - Замовниками), а також здійснювати фактичні дії, визначені Договором, із забезпечення надання Турпродукту (туристичних послуг) Туристу.
Для забезпечення виконання умов зазначеного Агентського договору відповідачу було надано пароль і логін для доступу до системи "оn-lіnе" бронювання Туристичних послуг, що підтверджується підписаним між Сторонами Актом приймання-передачі паролю і логіну системи "оn-lіnе" бронювання".
Відповідно до умов п.1.8. Договору, "Система "оn-lіnе" бронювання" - це електронна системи обміну даних, розміщена на офіційному сайті Туроператора, яка містить актуальну вичерпну інформацію про Турпродукт (туристичну послугу) та умови його реалізації, також забезпечує можливість здійснення Замовлення/Підтвердження Замовлення/Ануляцію замовлень в режимі реального часу, з використанням мережі Інтернет.
Всі дії, вчинені Турагентом в системі "оn-lіnе" бронювання", в тому числі направлення Замовлення, Підтвердження Замовлення, Ануляція, листування, а також будь-які документи чи витяти, отримані шляхом роздруківки із системи "оn-lіnе" бронювання", мають для Сторін цього Договору однакову юридичну силу, як і вчинені письмово, уповноваженими на такі дії представниками Сторін.
Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору всі заявки на бронювання (Замовлення), зміни до них або їх ануляція, відправлені від імені Турагента за допомогою системи "оn-lіnе" бронювання мають силу заявок, оформлених письмово, з усіма наслідками відповідно до умов Договору.
Будь-які операції, здійснені Сторонами Договору через систему "оn-lіnе" бронювання, як то розміщення Замовлення (бронювання) Турагентом, Підтвердження замовлення (бронювання) Туроператором, або відмова чи скасування від розміщеного замовлення (бронювання), є підставою для оплати Турагентом туристичних послуг та/або відповідних витрат Туроператора, чи штрафних санкцій, відповідно до умов Агентського договору на реалізацію Туристичних послуг (п. 8 Додатку № 2 до Договору).
Відповідно до умов п.4.1. Договору, до розділу 4 цього Договору застосовуються вимоги статей 641, 642 Цивільного кодексу України, а саме: пропозиція укласти договір та прийняття пропозиції.
Вчинення Сторонами дій, що передбачені п.4.5, п.4.6 цього Договору є окремою угодою в якій сторони дійшли суттєвих умов відносно замовлення Турагентом у Туроператора туристичної послуги на користь третіх осіб - Туристів/Замовників, зазначене створює обов'язок для Турагента здійснити оплату замовленої туристичної послуги повністю, при цьому не є обов'язковою умовою споживання Туристом створеної послуги та/або укладання з Туристом договору на туристичне обслуговування (п. 4.2. Договору).
Відповідно до умов п.1.1. Договору «Замовлення» (Заявка на бронювання турпродукту/туристичної послуги) - письмовий або електронний запит турагента про надання (бронювання замовлення) обраного Туристом Турпродукту (туристичної послуги), отриманий Туроператором в оригіналі по факсу, технічними засобами бронювання, в тому числі через систему "оn-lіnе" бронювання, або в інший спосіб, що встановлений цим Договором чи Туроператором, який містить перелік інформації, необхідної для оформлення Турпродукту (туристичної послуги). Замовлення (Заявка на бронювання) Турпродукту/туристичної послуги вважається офертою, тобто пропозицією на укладення Договору на туристичне обслуговування, в тому числі і оформлене в системі «оn-line» бронювання.
Відповідно до п.1.2. Договору "Підтвердження Замовлення" - відповідь Туроператора по електронних чи факсимільних засобах зв'язку, технічних засобів бронювання, в тому числі через систему "оn-lіnе" бронювання, на замовлення, в якій міститься згода Туроператора на надання (бронювання) обраного Туристом Турпродукту (туристичної послуги). Така відповідь Туроператора може бути надана в тому числі шляхом виписки та надіслання будь-яким із засобів зв'язку на ім'я Турагента рахунку-фактури Туроператора.
Підтвердження Замовлення вважається акцептом Туроператора, тобто підтвердженням бажання укласти Договір на туристичне обслуговування. Турпродукт вважається реалізованим в моменту підтвердження замовлення Туроператором.
Позивач зазначає, що 24.08.2022 року відповідачем у відповідності до умов Договору через систему "оn-lіnе" бронювання направлено позивачу замовлення № 156794 на придбання туристичного продукту, а саме туристичної подорожі до Республіки Болгарія на двох туристів, в період з 01.09.2022 по 11.09.2022, з проживанням в готелі PARADISE ВЕАСН 5* (SV VLAS) DOUBLE ROOM, SEA VJEW, DBL, Аl. Загальна вартість замовленого туристичного продукту становила 52868,00 грн.
ТОВ "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" 24.08.2022 року за допомогою системи "оn-lіnе" бронювання було підтверджено відповідачу замовлення № 156794, що в порядку ст.ст. 638 і 642 ЦК України є акцептом, тобто прийняттям пропозиції на укладення відповідного правочину з придбання відповідачем туристичного продукту на умовах Агентського договору, та здійснено фактичне бронювання замовлених відповідачем послуг.
26.08.2022 року ТОВ "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" направлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0024599 на оплату туристичних послуг за замовленням № 156794.
Позивач зазначає, що станом на день подання цієї позовної заяви відповідачем туристичні послуги не оплачені у повному обсязі і в строки, встановлені умовами Договору.
Крім того, 24.08.2022 року відповідачем у відповідності до умов Агентського договору через систему "оn-lіnе" бронювання направлено позивачу замовлення № 156792 на придбання туристичного продукту, а саме туристичної подорожі до Республіки Болгарія на двох туристів, в період з 01.09.2022 по 11.09.2022 року, з проживанням в готелі PARADJSE ВЕАСН 5* (SV VLAS) DOUBLE ROOM, SEA VIEW, DBL, АІ. Загальна вартість замовленого туристичного продукту становила 52992,00 грн.
ТОВ "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" 24.08.2022 року за допомогою системи "оn-lіnе" бронювання було підтверджено відповідачу замовлення № 156792, що в порядку ст.ст. 638 і 642 ЦК України є акцептом, тобто прийняттям пропозиції на укладення відповідного правочину з придбання відповідачем туристичного продукту на умовах Агентського договору, та здійснено фактичне бронювання замовлених відповідачем послуг.
26.08.2022 року ТОВ "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" направлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0024595 на оплату туристичних послуг за замовленням № 156792.
Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви відповідачем туристичні послуги не оплачені у повному обсязі і в строки, встановлені умовами Договору.
Згідно умов п. 6.1. Договору, Турагент здійснює повну оплату замовленого Турпродукту відповідно до виставленого Туроператором рахунку-фактури.
Строк дії рахунку виставленого Туроператором встановлюється в самому рахунку, оплата рахунку після спливу строку його дії не може вважатися повною оплатою замовлення, а вартість туристичного продукту може бути змінена.
Відповідно до положень п. 3.2.4 Договору, Турагент зобов'язаний здійснювати переказ Туроператору вартості Турпродукту в строк, встановлений розділом 6 договору, незалежно від розміру, строку фактичного одержання Турагентом коштів від туриста чи іншої особи та незалежно від факту реалізації Турагентом Турпродукту.
Відповідно до п. 1.4. Договору, "Відмова від Замовлення", «Ануляція» є відмовою Турагента від замовленого у Туроператора Турпродукту чи його частини, в тому числі: відмова від усього Турпродvкту, або зменшення кількості днів, на яку замовляється готель, та/або зменшення числа осіб в Замовленні, та/або відмова від однієї чи кількох замовлених в складі Турпродукту послуг, несвоєчасна та або неповна оплата рахунку Туроператора, не з'явлення туристів до місць надання туристичних послуг, або їх відмова від використання туристичних послуг в цілому або частково, яка надіслана Турагентом Туроператору будь-яким із засобів зв'язку, в тому числі електронною поштою або за допомогою системи "оn-lіnе" бронювання.
Таким чином, Турагент, не здійснивши оплату вартості туристичних послуг, замовлених згідно Заявок № 156792 та № 156794, фактично відмовився від вказаних замовлень, що в свою чергу є ануляцією замовлень на бронювання туристичних послуг.
Враховуючи те, що відповідач не оплатив вартість замовлених туристичних послуг на підставі замовлень № 156792 та № 156794 у строк до 26.08.2022, ані до початку замовлених туристичних подорожей (01.09.2022), то за умовами п. 1.4. Агентського договору це являється відмовою Турагента від замовлень, які відбулись менше ніж за 7 днів до початку подорожі.
При цьому, у випадку відмови Турагента від раніше здійсненого бронювання перевезення або заброньованих квитків, або їх зміні (крім заміни прізвищ туристів/пасажирів або бланків квитків) на будь-який вид транспорту, Турагент зобов'язаний сплатити Туроператору неустойку в вигляді штрафу в розмірі 100% вартості перевезення або квитків, незалежно від строків відмови або зміни від бронювання/заброньованих квитків (п. 8.4. Договору).
Відповідно до умов п. 8.6. Договору, будь-яка ануляція замовлення з ініціативи Турагента, а також Ануляція замовлення з ініціативи Туроператора згідно пунктів 3.1.7., 3.3.1., 4.7 цього Договору, тягне за собою наслідки, передбачені п. 8.4. Договору.
За викладених обставин, враховуючи відмову відповідача здійснити оплату вартості замовлених туристичних послуг, що є відмовою від замовлення в розумінні п. 1.4. Договору, позивач вважає, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати штрафу в сумі 52868,00 грн за замовленням № 156794, а також з оплати штрафу в сумі 52992,00 грн за замовленням № 156792, що разом становить 105860,00 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Предметом позову в даному випадку у справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Агентського договору на реалізацію туристичних послуг № 2021-1329 від 30.03.2021 у загальному розмірі 105860,00 грн. а саме штрафні санкції за замовленням № 156792 в сумі 52 992,00грн. та за Замовленням № 156794 в сумі 52868,00 грн.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
24.08.2022 відповідачем у відповідності до умов Договору через систему "оn-lіnе" бронювання направлено позивачу замовлення №156794 на придбання туристичного продукту вартістю 52868,00 грн, а також замовлення №156792 на придбання туристичного продукту вартістю 52992,00 грн.
26.08.2022 року ТОВ "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" направлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0024599 на оплату туристичних послуг за замовленням № 156794 на загальну суму 52868,00 грн, а також рахунок-фактуру № СФ-0024595 на оплату туристичних послуг за замовленням № 156792 на загальну суму 52992,00 грн.
Відповідно до умов п.8.1. Договору, у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов'язань за Договором однією із сторін сторона, що порушила своє зобов'язання, несе відповідальність перед іншою стороною, відповідно до умов цього Договору, а в частині, неврегульованій цим Договором, - відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до умов п.8.3. Договору, у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, Турагент відшкодовує Туроператору завдані збитки в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, реальні збитки, а також витрати, понесені у зв'язку з претензіями/позовами туристів і /або замовників, партнерів і/або інших третіх осіб, включаючи витрати, понесені Туроператором внаслідок застосування до кого-небудь з туристів санкцій за порушення порядку перетинання кордону, якщо оплата адміністративних штрафів, неустойки та інших платежів була покладена на Туроператора відповідними державними органами та /або авіакомпаніями-перевізниками.
Відповідно до умов п.8.4. Договору, у випадку відмови Турагента від одержання туристичних послуг з будь-яких причин незалежних від Туроператора, Турагент зобов'язаний сплатити Туроператору узгоджену Сторонами цього Договору неустойку у вигляді штрафу в наступних розмірах і порядку, зокрема, при відмові або зміні Замовлення за 7 днів до початку подорожі - 100% вартості Турпродукту.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку з анулюванням замовлення відповідачем, позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію замовленням № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105860,00 грн.
Разом з тим, відповідно до умов п. 8.7. Договору, Туроперетор виставляє турагенту рахунок на суму штрафних санкцій та/або суму завданих збитків/витрат, який турагент повинен сплатити впродовж двох робочих днів.
Під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/4229/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» (01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 35254273) до відповідача Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 105 860грн. було встановлено, що в порушення умов п. 8.7. Договору, позивачем не надано до суду в якості доказів виставлення рахунку або рахунків на суму штрафних санкцій заявлених до стягнення з відповідача.
Відтак, для стягнення неустойки у вигляді штрафу за Договором позивач повинен був виконати умови п. 8.7. Договору, тобто виставити відповідачу рахунок на суму штрафних санкцій, чого позивачем на час розгляду справи № 916/4229/23 виконано не було.
Саме ця обставина ( невиставлення Позивачем Відповідачу рахунку на оплату штрафу) на час розгляду справи № 916/4229/23 стала підставою відмовою у задоволенні позову у справі № 916/4229/23. Рішення від 19.01.2024р. Господарського суду Одеської області у справі № 916/4229/23 залишено в силі Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024р.
Вищенаведені фактичні обставини, а також право на отримання Позивачем від Відповідача штрафу у зазначеному розмірі встановлені Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 року у справі № 916/4229/23, в якому суд зазначив: «З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у зв?язку з анулюванням замовлення відповідачем, позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію замовлення № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105860,00 грн.
В свою чергу, Південно-Західний апеляційний господарський суд у Постанові від 29.04.2024 року по справі № 916/4229/23 встановив: «Таким чином, у зв?язку з анулюванням замовлення відповідачем, позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію замовленням № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105860,00 грн.
На виконання вимог п. 8.7. Агентського Договору, 17.05.2024 року засобами поштового зв?язку Позивачем направлено Відповідачу лист № 42-2024 від 16.05.2024 року з вимогою про оплату штрафу в сумі 52 868,00 грн. за Замовленням № 156794 та 52 992,00 грн. за Замовленням № 156792, що разом становить 105 860,00 грн. (сто п?ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 коп.), а також Рахунок-фактуру № СФ-0024595 від 01.09.2022 року та Рахунок-фактуру № СФ-0024599 від 01.09.2022 року на оплату штрафів. Аналогічний лист було також направлено за допомогою системи«on - line» бронювання засобами електронної пошти (на адресу aventuraod@gmail.com, bon.aventuraworld@gmail.com).
21.05.2024 року на електронну поштову адресу Позивача надійшов лист Відповідача від 20.05.2024 року, яким остання повідомила, що претензія № 42-2024 від 16.05.2024 не підлягає задоволенню.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з оплати штрафу в сумі 105 860 грн., що складається з штрафу за замовленням № 156794 в розмірі 52 868 грн. та штрафу за замовленням № 156792 в розмірі 52 992 грн..
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.20 Закону України «Про туризм» права і обов?язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
В порядку ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
В порядку ст.193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ст.901 Цивільного кодексу України за договором з надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів з надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов?язання ( ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За нормою ст.32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов?язань турагент, інші суб?єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Згідно зазначеного раніше, Позивачем було надано послугу Відповідачу з підбору і бронювання туристичних послуг, які включає в себе проживання в готелі, проїзд до країни тимчасового перебування і назад, трансфер тощо. Однак Відповідач, здійснивши замовлення бронювання туристичних послуг, в подальшому відмовився від замовленого туристичного продукту та його оплати, за що умовами п. 8.4. Агентського договору передбачена відповідальність, а саме неустойка у вигляді штрафних санкцій.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов п.8.1. Договору, у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов?язань за Договором однією із сторін сторона, що порушила своє зобов?язання, несе відповідальність перед іншою стороною, відповідно до умов цього Договору, а в частині, неврегульованій цим Договором, - відповідно до чинного законодавства У країни.
Відповідно до умов п.8.3. Договору, у разі невиконання, неналежного виконання зобов?язань, передбачених цим Договором, Турагент відшкодовує Туроператору завдані збитки в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, реальні збитки, а також витрати, понесені у зв?язку з претензіями/позовами туристів і /або замовників, партнерів і/або інших третіх осіб, включаючи витрати, понесені Туроператором внаслідок застосування до кого небудь з туристів санкцій за порушення порядку перетинання кордону, якщо оплата адміністративних штрафів, неустойки та інших платежів була покладена на Туроператора відповідними державними органами та /або авіакомпаніями-перевізниками.
Відповідно до умов п.8.4. Договору, у випадку відмови Турагента від одержання туристичних послуг з будь-яких причин незалежних від Туроператора, Турагент зобов?язаний сплатити Туроператору узгоджену Сторонами цього Договору неустойку у вигляді штрафу в наступних розмірах і порядку, зокрема, при відмові або зміні Замовлення за 7 днів до початку подорожі - 100% вартості Турпродукту.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В порядку ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
3 урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у зв?язку з анулюванням замовлення Відповідачем, Позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100% штрафу за ануляцію замовленням № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105 860 грн., ( штрафу за замовленням № 156794 в розмірі 52 868 грн. та штрафу за замовленням № 156792 в розмірі 52 992 грн. ) що встановлено Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 року та підтверджено Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 року у справі № 916/4229/23.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідач посилається на пункт 8.3. Агентського договору, згідно якого у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, Турагент відшкодовує Туроператору завдані збитки в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, реальні збитки, а також витрати, понесені у зв'язку з претензіями/позовами Туристів і /або Замовників, Партнерів і/або інших третіх осіб, включаючи витрати, понесені Туроператором внаслідок застосування до кого -небудь з туристів санкцій за порушення порядку перетинання кордону, якщо оплата адміністративних штрафів, неустойки та інших платежів була покладена на Туроператора відповідними державними органами та /або авіакомпаніями - перевізниками.
Відповідач зазначає, що згідно з листом від адміністрації готелю від 09.09.2023, збитків готель не зазнав, та претензій до Позивача не має та оскільки ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» не було понесено реальних збитків та витрат, а анулювання замовлення відбулось за незалежних від Відповідача причин (довге оброблення замовлення Оператором, нижчі ціни через «Букінг» тощо), то й стягнення в даному випадку штрафу буде порушенням загальних принципів здійснення господарської діяльності
Також 20.05.2024 Відповідачем подано позивачу відповідь на претензію та додатково зазначено, що ануляція замовлення відбулась за бажанням Туристів та у зв'язку із тривалою обробкою ТОВ «Альф Туристичний оператор» замовлення.
Таким чином, Агентським договором не передбачено відповідальності за ануляцію Замовлення за вимогою Туристів.
Відповідач наполягає, що Позивачем не понесено жодних збитків, то в таких його діях щодо пред'явлення чергового позову про стягнення з ФОП Поливани Олени Володимирівни штрафу є нічим іншим а джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Проте у зв'язку з анулюванням замовлення відповідачем позивач на підставі підписаного Відповідачем Агентського договору, на підставі п.8.4 зазначеного договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію бронювання ( штрафу за замовленням № 156794 в роз мірі 52 868 грн. та штрафу за замовленням № 156792 в розмірі 52 992 грн
З викладеного господарський суд приходить до висновку, що позов про стягнення 10952,00грн. штрафу є підставним та підлягає задоволенню.
Відповідач позов не визнав та просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За приписами ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідальність за неналежне виконання умов договору узгоджена сторонами у розділі 8 укладеного підписаного 30.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" (Туроператор) та Фізичною особою-підприємцем Поливана Оленою Володимирівною (Турагент) Агентського договору № 2021-1329 на реалізацію туристичних послуг (надалі - Договір).
Згідно умов п.8.7 Договору, Туроператорн виставляє Турагенту рахунок на сумму штрафних санкцій та/або суму завданих збитків/витрат, який Турагент повинен сплатити впродовж двох робочих днів.
На виконання вимог п.87 Договору 17.05.2024р. засобами поштового зв"язку Позивачем направлено листи з вимогами про оплату штрафів.
21.05.224р. Відповідач надіслав відмову від сплати на електронну пошту Позивача.
Штраф за ануляцію бронювання відповідач мав сплатити до 22.05.24р., тому перебіг строку позовної давності починається з цієї дати і на день розгляду справи не сплинув.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності 17.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено режим воєнного стану, який триває на день розгляду справи. Таким чином на день звернення до суду з даним позовом строк позовної давності не сплинув за будь-яких інших умов.
В порядку ст.193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За нормою ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, вищенаведені фактичні обставини, а також право на отримання Позивачем від Відповідача штрафу у зазначеному розмірі встановлені Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 року у справі № 916/4229/23, в якому суд зазначив: «З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у зв?язку з анулюванням замовлення відповідачем, позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію замовлення № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105860,00 грн.
В свою чергу, Південно-Західний апеляційний господарський суд у Постанові від 29.04.2024 року по справі № 916/4229/23 встановив: «Таким чином, у зв?язку з анулюванням замовлення відповідачем, позивач на підставі п. 8.4 Договору має право на стягнення з відповідача 100 % штрафу за ануляцію замовленням № 156794 та замовлення № 156792, на загальну суму 105860,00 грн.
Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Обов'язковість договору (принцип «pacta sunt servanda») викладена у Постанові ОП КЦС ВС від 23 січня2019 року в справі № 355/385/17, де тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право-обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України.
Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
З урахуванням вищенаведеного, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, суд вважає, що заперечення відповідача не спростовують позовні вимоги позивача..
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» (01001, м.Київ, пров.Михайлівський, буд.12/1, код ЄДРПОУ 35254273) до Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поливани Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» (01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 35254273) штраф в сумі 105 860 (Сто п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. та судовий збір в сумі 3 028 (Три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано суддею 26 грудня 2024 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна