61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
26.12.2024 Справа №905/1369/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Отвьорткова Романа Анатолійовича, м.Маріуполь Донецької області
про стягнення 331620,26грн, з яких 192412,10грн - заборгованість за тілом кредиту, 68606,08грн - заборгованість по процентам, 58602,08грн - заборгованість за винагородою, 1000,00грн - штраф (фіксована складова), 11000,00грн - штраф (змінна складова),
без повідомлення (виклику) сторін,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м. Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Отвьорткова Романа Анатолійовича, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 331620,26грн, з яких 192412,10грн - заборгованість за тілом кредиту, 68606,08грн - заборгованість по процентам, 58602,08грн - заборгованість за винагородою, 1000,00грн - штраф (фіксована складова), 11000,00грн - штраф (змінна складова).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем кредитного договору №20.05.0000000153 від 24.05.2021.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надані належним чином засвідчені копії кредитного договору №20.05.0000000153 від 24.05.2021 з додатком (Графік погашення), анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк»; меморіального ордеру №TR.17880914.20694.70198 від 24.05.2021, виписок по особовому рахунку.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 212, 525-526, 530, 549, 651, 610-612, 625, 1054 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1369/24 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1369/24. Справу №905/1369/24 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - м. Маріуполь Донецької області.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, з 05.03.2022 вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Таким чином, на території місцезнаходження відповідача поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ «Укрпошта».
Ухвала господарського суду від 28.10.2024 направлялася відповідачу на адресу електронної пошти, що зазначена у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Відповідач повідомлявся шляхом передачі телефонограми, однак зв'язок не був встановлений.
Також з метою повідомлення відповідача судом розміщено повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.
Отже судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.
У встановлений судом строк заперечень від сторін проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
24.05.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Отвьортковим Романом Анатолійовичем (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №20.05.0000000153 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п. А3 цього договору.
За приписами п.1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
Згідно п.А1, А2, А3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту - строковий кредит з лімітом у розмірі 220000,00грн на придбання основних засобів: автотранспортних засобів, машин та обладнання, нерухомості. Термін повернення кредиту - 23.05.2024, позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Пунктом А3 договору також передбачено, що згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 23.05.2024.
У п.А6 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.
Відповідно до п.А8 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем. Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Пунктами А9-А10 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п.5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплено печаткою позивача.
У додатку 1 до кредитного договору №20.05.0000000153 від 24.05.2021, який є невід'ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, яким визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород.
За графіком погашення термін повернення кредиту частинами визначено у період з 24.06.2021 по 23.05.2024.
Згідно з меморіальним ордером №TR.17880914.20694.70198 від 24.05.2021 відповідачу видано кредит на суму 220000,00грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за період з 24.05.2024 по 12.10.2024 відповідачем сплачено заборгованість у загальному розмірі 60803,05грн, з яких 27587,90грн зараховані в погашення боргу по тілу кредиту, 22297,23грн зараховані в погашення процентів та 10917,92грн зараховані в погашення винагороди (комісії) за кредитне обслуговування.
Відповідач у передбачений графіком погашення строк зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 192412,10грн, за процентами у розмірі 68606,08грн, за винагородою у розмірі 58602,08грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №20.05.0000000153 від 24.05.2021, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є кредитним договором.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним ордером №TR.17880914.20694.70198 від 24.05.2021 на суму 220000,00грн.
Відповідач отримання суми кредиту не спростовує та не заперечує.
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Пунктами 41-43, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. А3 Розділу А кредитного договору сторони погодили, що термін повернення кредиту 23 травня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 договору).
За графіком погашення термін повернення кредиту частинами визначено з 24.06.2021 по 23.05.2024.
Таким чином, строк виконання зобов'язання є таким що настав.
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за період з 24.05.2024 по 12.10.2024 відповідач сплатив заборгованість по тілу кредиту в розмірі 27587,90грн.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з грудня 2021 року відповідачем порушено графік погашення кредиту, тому у відповідача обліковується заборгованість за кредитом у розмірі 192412,10грн.
Докази сплати заборгованості по тілу кредиту не надані, розмір заборгованості не спростовується та не заперечується.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі.
Окрім цього, позивач нарахував відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 68606,08грн та винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 58602,08грн.
Положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У п.п. А6 та А8 Розділу А кредитного договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки передбаченої договором.
З матеріалів справи вбачається, що період нарахування процентів становить з 24.05.2021 по 31.08.2024, у той час як у п. А3 Розділу А кредитного договору сторони погодили, що термін повернення кредиту 23.05.2024.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
За наведеним у ст. 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнили висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного проведення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким висновком, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказав, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, речення ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч. 1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Саме тому, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за ст. 625 Цивільного кодексу України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 Цивільного кодексу України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Отже станом на дату розгляду справи, з огляду на звільнення позичальників від відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України на період воєнного стану, а також списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), правомірним є нарахування процентів за правомірне користування кредитом в межах строку кредитування на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належний строк нарахування процентів за користування кредитом становить з 24.05.2021 по 23.05.2024.
Суд звертає увагу, що здійснюючи самостійно розрахунок процентів за користування кредитом суд не виходить за межі позовних вимог та база для нарахування процентів визначається відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Здійснивши власний розрахунок процентів, суд дійшов висновку, що належний розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування (до 23.05.2024) становить 67654,31грн.
Щодо нарахування винагороди за кредитне обслуговування у розмірі 58602,08грн, то як вбачається з матеріалів справи, таке нарахування здійснювалось позивачем у період з 24.06.2021 по 30.09.2024.
У п. А.10 Розділу А кредитного договору сторони погодили, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
З огляду на наведені приписи цивільного користування, за позицією суду обов'язок позичальника оплачувати винагороду за кредитне обслуговування існує в межах строку кредитування та припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, належний період нарахування винагороди за кредитне обслуговування становить по 23.05.2024.
Здійснивши розрахунок винагороди за кредитне обслуговування, суд встановив, що розмір такої винагороди становить 51650,08грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам та за винагородою підлягають частковому задоволенню.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач нарахував штраф (фіксована складова) - 1000,00грн та штраф (змінна складова) - 11000,00грн.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського суду України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п.5.8. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Також, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-ІХ від 16.06.2020, внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1) розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: « 8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення»; 2) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту: « 15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.
Дія карантину на території України неодноразово продовжувалась.
Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2№ Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Як вбачається з розрахунку позивача, порушення відповідачем зобов'язання з погашення кредиту більше ніж на 30 днів відбулось у грудні 2021 року, тобто, під час дії карантину.
Також суд враховує наведені вище висновки щодо списання нарахованої неустойки (штрафу, пені) на період воєнного стану.
Отже враховуючи, що штраф нарахований позивачем у період дії карантину, з огляду на дію воєнного стану, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування штрафу, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 311716,49грн, з яких 192412,10грн - заборгованість за тілом кредиту, 67654,31грн - заборгованість за процентами, 51650,08грн - заборгованість за винагородою.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Отвьорткова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області про стягнення 331620,26грн, з яких 192412,10грн - заборгованість за тілом кредиту, 68606,08грн - заборгованість по процентам, 58602,08грн - заборгованість за винагородою, 1000,00грн - штраф (фіксована складова), 11000,00грн - штраф (змінна складова), задовольнити частково.
Стягнути з Отвьорткова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) 311716,49грн, з яких 192412,10грн - заборгованість за тілом кредиту, 67654,31грн - заборгованість за процентами, 51650,08грн - заборгованість за винагородою; та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4675,74грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 26.12.2024.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.