вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
24.12.2024м. ДніпроСправа № 904/6653/23
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. розглянувши матеріали справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання неплатоспроможним
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник заявника представник ОСОБА_1 -адвокат Василець М.С. (в залі суду) - ордер АЕ №1344757 від 22.12.2024
23.12.2024 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи № 904/6653/23 ордер на здійснення представництва та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Судом документи долучені до матеріалів справи.
23.12.2024 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи № 904/6653/23 документи, які підтверджують хворобу чоловіка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Судом документи долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні 24.12.2024 наявні матеріали справи, заслухавши присутнього представника заявника - адвоката Василець М.С., господарський суд встановив наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- "неплатоспроможність" - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
- "грошове зобов'язання" - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 53-56) зробив наступні правові висновки стосовно основної мети Кодексу України з процедур банкрутства:
- процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес (пункт 53);
- захист публічного інтересу знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України) (пункт 54);
- захист приватного інтересу полягає у максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (пункт 55);
- однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (пункт 56).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному Кодексу України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі, вирішує інші питання; підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, за ч.1 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч.2 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
У постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 61, 70-73) Верховний Суд зробив, також, наступні правові висновки стосовно застосування статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також стосовно використання певних підходів при розгляді заяви кредитора та визнання кредиторських вимог:
- завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право, встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (пункт 61);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство (пункт 70);
- наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, й порушує права боржника у справі про банкрутство (пункт 71);
- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення (пункт 72);
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (пункт 73).
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на наявність заборгованості перед наступними кредиторами: ТОВ "ІНФІНАНС", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "ФК "Ірбіс", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "МІСТЕР МАНІ", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "СС ЛОУН", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "Кредит - Капітал", ТОВ "Інстафінанс"-Дінеро, ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "Фінфорс", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "Промтехсполук", ТОВ "ФК "Преміум Актив", ТОВ "Сіроко Фінанс", ТОВ "Таліон Фінанс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", ТОВ "ФК "Авіра Груп".
ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано лише копії кредитних договорів, укладених між заявником та ТОВ "ІНФІНАНС", ТОВ "Манівео швидка фінансова допомоги", ТОВ "Смарт Юкрейн", ТОВ "Гоуфінгоу", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО КРЕДИТІВ", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "СС ЛОУН", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "МІСТЕР МАНІ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", ТОВ "ФК "Ірбіс", ТОВ "ФК" Є ГРОШІ КОМ".
Крім того, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не подані до суду копії всіх кредитних договорів, а саме не додано копій кредитних договорів, укладених з: ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "ФК "Кредит - Капітал", ТОВ "Інстафінанс"-Дінеро, ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "Фінфорс", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "Промтехсполук", ТОВ "ФК "Преміум Актив", ТОВ "Сіроко Фінанс", ТОВ "Таліон Фінанс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", ТОВ "ФК "Авіра Груп".
Також, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали господарського суду від 10.12.2024 оригіналів кредитних договорів, укладених між заявником та ТОВ "ІНФІНАНС", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "ФК "Ірбіс", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "МІСТЕР МАНІ", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "СС ЛОУН", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "Кредит - Капітал", ТОВ "Інстафінанс"-Дінеро, ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "Фінфорс", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "Промтехсполук", ТОВ "ФК "Преміум Актив", ТОВ "Сіроко Фінанс", ТОВ "Таліон Фінанс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", ТОВ "ФК "Авіра Груп" не надано.
Заявником наведено підстави, передбачені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
Крім того, ОСОБА_1 до заяви не подано доказів отримання кредитних коштів (банківських виписок), що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості на суму 413 408,10грн.
Частиною 1 ст. 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Щодо наданого ОСОБА_1 проекту плану реструктуризації боргів, судом встановлено наступне.
У поданому проекті плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 зазначено інформацію про наявні доходи боржника в розмірі 0,00 грн. на місяць; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів (з фінансової допомоги родичів та друзів) - 2 000,00 грн.; вимоги кредиторів які будуть прощені (списані) - 80 996,45 грн.
Отже, у поданому проекті плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 зазначила, що нею буде щомісячно погашено кредиторам лише суму у загальному розмірі 2 000,00 грн. за місяць, враховуючи те, що заборгованість боржника перед кредиторами, із розрахунку Заявниці, становить 413 408,10грн.
Крім того, представник ОСОБА_1 повідомила суд, що наразі перебуває за межами м. Дніпра оскільки супроводжує чоловіка в інше місто, але жодних документальних доказів заявницею не надано.
Також, ОСОБА_1 відмовилась від отримання ухвали господарського суду від 10.12.2024, про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення даної ухвали.
Судом також встановлено, що з 2020 року та на теперішній час ОСОБА_1 не працює, а отже навіть не намагається здійснити погашення заборгованості перед кредиторами.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, проект плану реструктуризації боргів боржника, повинен містити реальні розгорнуті умови та обґрунтовані пропозиції стосовно відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а також відповідати вимогам чинного законодавства, а саме ст. 124, 125 Кодексу України з процедур банкрутства.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами, розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Відтак при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 925/473/20 від 25.08.2021.
Отже, боржником фактично не подано суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вказаним вище вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Так, у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначила, що з вересня 2022 остаточно перестала виплачувати кредити, оскільки внаслідок несприятливої економічної ситуації, що сталась в країні в останні роки, в тому числі підсилена спалахом пандемії нової короновірусної інфекції (SARS-СоV-2) у 2021 році, а також початком воєнної агресії з боку росії на території України з 24.02.2022 року, у Заявниці накопичилась певна кількість грошових зобов'язань, які не можуть бути виконані ним з причин недостатності грошового доходу та відсутності майна, яке може бути реалізоване з метою погашення всієї суми заборгованості, що є загрозою виникнення стійкої неплатоспроможності боржника, відновлення якої можливе не інакше, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
В той же час, матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять жодних доказів сплати грошових коштів на розрахункові рахунки банків, або мікрофінансових установ.
Також, в судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Василець М.С. не надала суду жодного документального доказу щодо витрачених ОСОБА_1 коштів отриманих від банків та мікрофінансових установ.
Стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Суд звертає увагу, що вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ж до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
При цьому збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Так, у пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, в пункті 76.1 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі №185/446/18 викладено такий висновок:
"Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість".
Водночас у пункті 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі №185/446/18 в розвиток добросовісності як стандарту поведінки застосовано доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина 3 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Керуючись ст.ст. 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд
Відмовити у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )..
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 24.12.2024р.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали надіслати: заявниці, арбітражному керуючому Біленко Р.І., Другому Правобережному ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса); ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Суддя І.В. Владимиренко