ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/44910.11.10
За позовом Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю
«Торгсервіс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
Про визнання деяких положень договору
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними: пункт 4.9. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року №L2460-05/08; підпункт 6.1.1. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L2460-05/08); визнати недійсним підпункт 6.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08); пункт 2 Графіку платежів (Додаток №1 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08); пункт 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08; пункт 10.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08), а також відшкодування витрат по сплаті державного мита - 85,00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/449, розгляд справи було призначено на 20.10.2010.
В судовому засіданні 20.10.2010 було оголошено перерву в судовому засіданні до 10.11.2010, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи, але сторони своїх представників в судове засідання 10.11.2010 -не направили.
Вимоги позивача мотивовані тим, що оспорювані умови Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08 суперечать ч. 2 статті 198 Господарського кодексу України, оскільки грошові зобов'язання мають бути виражені у національній валюті -гривні, зокрема підпункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) та п. 2 Графіку платежів від 14.05.08 р. (додаток № 1 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 р. № L 2460-05/08) є недійсними в частині розрахунку за вибором Лізингодавця за одним із наведених курсів поточних лізингових платежів та відповідного корегування (зміни) лізингових платежів за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. та п. 4.9 Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08.
В частині недійсності пункту 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08 та пункту 10.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) позивач посилався на те, що зазначені пункти суперечать ст. 321 та ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки Лізингоодержувач не набуває права власності на майно у випадку його повернення, тому має право на повернення частково сплачених в рахунок відшкодування вартості майна коштів.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що приписи ст.198 Господарського кодексу України, що міститься в главі 22 «Виконання господарських зобов'язань»Господарського кодексу України, ст.533 глави 48 «Виконання зобов'язання»Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України»визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте, вони не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. В свою чергу, Закон України «Про фінансовий лізинг»також не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти. Незважаючи на те, що при розрахунку періодичного лізингового платежу за Договором застосовується еквівалент іноземної валюти, сплата лізингових платежів здійснюється саме у гривнях, а тому підпункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) та п. 2 Графіку платежів від 14.05.08 р. (додаток № 1 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 р. № L 2460-05/08) є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства і підстави для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України -відсутні.
Також, відповідач у відзиві зазначав про те, що мп. 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08, п. 10.6 Загальних умов фінансового лізингу раніше сплачені Лізингоодержувачем платежі за цим Договором не підлягають поверненню при достроковому припиненні цього Договору. Аналогічні положення передбачені ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому підстави для визнання недійсними пункту 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08 та пункту 10.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України -відсутні.
Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
14.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(далі - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»та/або Лізингодавець) та виробничо-комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»(далі - ВКП ТОВ «Торгсервіс»та/або Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L 2460-05/08, згідно з п.1.1 якого Лізингодавець (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (ВКП ТОВ «Торгсервіс») зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2 Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (невід'ємний додаток №1 до Договору згідно п.9.3) та не може бути менше одного року.
Пунктами 4.1. та 4.2. Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08 встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.
Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (невід'ємний додаток №4 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08 згідно п.9.3 ), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3).
Графіком платежів (додаток 1 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08) встановлено, що зазначений у цьому графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором Лізингодавця за одним з нижченаведених курсів:
1. Курс гривні, встановлений Національним Банком України до визначеної в п.п. 6.1.4. Загальних умов валюти станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 4%.
2.Середньозважений курс гривні (Rо), встановлений Національним ,анком України до визначеної в п. 6.1.4. Загальних умов валют, розрахований за формулою:
Rо =( R1*(Р1-DР)+ R2*Р2+...+ Rn*Рn)/(Р-DР)*0.96, де:
Р1, Р2, Рn - перший/другий/n-ий платіж за предмет лізингу у гривнях;
R1, R2, Rn - курс гривні, встановлений Національним банком України до визначеної в п. 6.1.4. Загальних умов валюти на дату здійснення першого/другого/n-ого платежу за Предмет лізингу;
Р - вартість Предмета лізингу у гривнях, сплачена Постачальнику Предмета лізингу;
DР - аванс вартості Предмета лізингу у гривнях.
У Графіку лізингових платежів Сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. Загальних умов фінансового лізингу (невід'ємний додаток №4 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08).
Відповідно до п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу (невід'ємний додаток №4 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08), Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
6.1.3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
6.1.4. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період встановленого НБУ курсу гривні до визначеної в п. 4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в Договорі валюти.
6.1.5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.
Пунктом 4.9. Договору Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08, сторони для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні обрали валюту -Долар США.
Відповідно до п. 6.2. Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.
Як зазначав відповідачу письмовому відзиві на позов, кожному рахунку-фактурі повторно зазначалась дата його сплати та вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн. до іноземної валюти на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.
Відповідно до Акту приймання -передачі предмету лізингу від 10.06.2008, Лізингодавцем (відповідачем) було перерадано, а Лізингоодержувачем (позивачем) було прийнято придбаний у Продавця предмет лізингу -колісний трактор MF 8480.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 3 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови оплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Виходячи з положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ч. 1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3).
Частиною 1 ст.286 Господарського кодексу України передбачено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
В статті 99 Конституції України закріплено, що грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
За приписом ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватись у випадках і у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Разом з тим, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно статті 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»визначає, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України»гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що ст.198 Господарського кодексу України, що міститься в главі 22 «Виконання господарських зобов'язань»Господарського кодексу України, ст.533 глави 48 «Виконання зобов'язання»Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України»визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте, вони не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. В свою чергу, Закон України «Про фінансовий лізинг»також не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти. Також, умовами Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08 та Графіком платежів (додаток 1 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08) встановлено, що при розрахунку періодичного лізингового платежу за Договором застосовується еквівалент іноземної валюти, але сплата лізингових платежів здійснюється саме у гривнях.
Також, суд враховує і те, що сторони у Договорі фінансового лізингу № L 2460-05/08 та додатках до нього - Графіку платежів (додаток 1 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08), Загальних умовах фінансового лізингу (невід'ємний додаток №4 до Договору фінансового лізингу № L 2460-05/08) погодили умову щодо формульного визначення розміру лізингових платежів, за взаємною згодою визначили умови та випадки зміни лізингових платежів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювані умови Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08, зокрема підпункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) та п. 2 Графіку платежів від 14.05.08 р. (додаток № 1 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 р. № L 2460-05/08) -на момент їх погодження позивачем та відповідачем жодним чином не суперечили вимогам закону, зокрема ст.. 198 Господарського кодексу України, а тому підстави для визнання їх недійсними згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України -у суду відсутні.
Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Аналогічна норма відображена у п.6.1 Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08, яким встановлено, що Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у випадках, зокрема, не сплати лізингового платежу повністю або частково та прострочення сплати становить 30 днів.
Зі змісту ст. 525 Цивільного кодексу України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна його умов може бути правомірною і неправомірною. Про правомірну односторонню відмову від зобов'язання та односторонню зміну його умов йдеться тоді, коли така відмова або зміна вчинюються на підставі відповідної вказівки закону або договору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08, п. 10.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) раніше сплачені Лізингоодержувачем платежі за цим Договором не підлягають поверненню при достроковому припиненні цього Договору, тобто позивач, підписуючи Договір фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08 погодився з зазначеною умовою, згідно якої сплачені ним лізингові платежі не підлягають поверненню у випадку дострокового припинення договору, до того ж, зазначена умова не суперечить і частині 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а іншого ні Договором фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08, ні законом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсними пункту 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08 та пункту 10.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) згідно ст. 203, 215 Цивільного кодексу України -відсутні.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними пункту 4.9. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року №L2460-05/08; підпункту 6.1.1. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L2460-05/08), підпункту 6.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08), пункту 2 Графіку платежів (Додаток №1 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08), пункту 6.3. Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № 2460-05/08, пункту 10.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 14.05.2008 року № L 2460-05/08) -не є законним та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата складання повного тексту рішення - 22.11.2010