Рішення від 17.11.2010 по справі 58/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/4817.11.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Каскад»

До Акціонерного банку «Київська Русь»

Провизнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р. та застосування наслідків недійсності такого договору-двосторонньої реституції

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаОбодовська В.С.

Від відповідача Домашенко О.О.

В судовому засіданні 17.11.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД»звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Київська Русь»про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р. та застосування наслідків недійсності такого договору-двосторонньої реституції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2010 р.

Разом з позовною заявою, позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на прості іменні акції Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006, що були продані Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад»ШАРП ЕРРОУ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД за договором купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р., крім того, позивач просить суд заборонити ШАРП ЕРРОУ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, рівно як і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо простих іменних акцій Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006, що були продані Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад»ШАРП ЕРРОУ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД за договором купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р., зокрема але не виключно заборонити: продавати або у будь-який інший спосіб відчужувати вказані акції, надавати вказані акції в заставу, управління, передавати як внесок у спільну діяльність (просте товариство), вчиняти чи виконувати інші правочини щодо розпорядження чи користування вказаними акціями, вчиняти будь-які дії спрямовані на переоформлення (перереєстрацію) права власності на вказані акції тощо, заборонити реєстратору здійснювати реєстрацію будь-яких дій стосовно простих іменних акцій Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, заявлена позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

До судового засідання через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження по справі № 58/48 до закінчення розгляду справи № 45/232 та винесення рішення Господарським судом м. Києва по суті позовної заяви ТОВ “КАСКАД” до АБ “Київська Русь” про визнання договору доручення Б/38 від 29.08.2007 р. недійсним.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Позивач не довів наявності обставин, з яким законодавець пов'язує право та обов'язок господарського суду зупиняти провадження у справі відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому його вимога про зупинення провадження у справі відхиляється судом.

В судове засідання 01.10.2010 р. представник позивача з'явився, надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 10.09.2010 р. Представником позивача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про об'єднання однорідних вимог.

01.10.2010 р. в судове засідання представник Відповідача з'явився, надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 10.09.2010 р.

В судовому засіданні 01.10.2010 р. було оголошено перерву до 22.10.2010 р.

22.10.2010 р. судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи призначено на 29.10.2010 р.

27.10.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва представником Позивача подано клопотання про об'єднання в одному провадженні декількох позовних вимог, що містяться в різних позовах, а саме справи № 58/49, № 58/47, № 58/48, № 58/45, № 58/46 об'єднати в одну.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

У зв'язку з тим, що суд не вбачає підстав для об'єднання справ № 58/49, № 58/47, № 58/48, № 58/45, № 58/46 в одну, зазначене клопотання позивача не задовольняється.

29.10.2010 р. представник позивача подав заяву про виправлення найменування відповідача, а саме на Акціонерний банк «Київська Русь».

Судом зазначену заяву позивача задоволено.

29.10.2010 р. розгляд справи відкладався до 17.11.2010 р.

16.11.2010р. через канцелярію надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи (відповідно до ст. ст. 22, 33 ГПК України ) копію Рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010р. по справі № 45/232, про визнання недійсним договору доручення від 29.08.2007р. №Б/38 укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад»та відповідачем - Акціонерне товариство «Київська Русь».

У судове засідання призначене на 17.11.2010 р. з'явились представники сторін, які надали пояснення по справі. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2007 року між К. М. Ворушиліним, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснафта», Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000», Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Київська Русь», Товариством з обмеженою відповідальністю«Каскад», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум», Шарп Ерроу Холдінгз Лімітед та Акціонерним банком «Київська Русь»було укладено договір купівлі-продажу Б/39-1, відповідно до якого відповідач виступав в якості представника продавців відповідно до визначень сторін та п. 13.1 договору якості Компанії, цінні папери якої продавались відповідно до п. А. преамбули договору.

Відповідач уклав вказаний договір у якості повіреного позивача на підставі договору доручення № Б/38 від 29.08.2007 р. укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 2.1.1. та п. 2.1.2. вказаного договору доручення, відповідач зобов'язаний був укласти договір купівлі-продажу акцій (договір Б/39-1) та протягом 5 робочих днів після отримання коштів від продажу акцій перерахувати на поточний рахунок позивача.

Відповідач здійснив вказані дії щодо перерахування коштів від продажу акцій, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 260360408510 за 03.09.2007 р. та меморіальним валютним ордером № 35в від 03.09.2007 р. на суму 3 129 583,52 дол. США, що еквівалентно 15 804 396,78 грн. станом на 03.09.2007 р.

Позивач посилаючись на ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України стверджує, що спірний договір купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р. підлягає визнанню недійсним та просить застосувати наслідки недійсності такого договору-двосторонньої реституції.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких Господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу положень ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами-господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»професійна діяльність на фондовому ринку підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач на момент укладення спірного договору мав Ліцензію (Серія АБ № 113299 на період з 20 жовтня 2004 року до 2009 р.), виданою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.

Ліцензійна діяльність повинна здійснюватись з дотриманням «Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами»затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 346 від 26.05.2006 р.

Згідно з п. 14 гл. 2 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами ліцензіат повинен дотримуватись вимог, зокрема:

Цивільного та Господарського кодексів України;

Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також Законів України "Про акціонерні товариства" та "Про господарські товариства" у частині виконання вимог щодо формування резервного капіталу (фонду) товариства.;

нормативно-правових актів Комісії, що регулюють питання провадження професійної діяльності на фондовому ринку за кожним видом діяльності, на який ліцензіат отримав відповідну ліцензію;

оформлення та умов виконання договорів доручення, комісії, андеррайтингу або договору про управління цінними паперами, що встановлені законодавством України.

Укладаючи спірний договір, відповідач одночасно виступав і торговцем (брокером) і емітентом акцій.

Відповідно до п. и) ч. 10 розділу ХІІІ «Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами»затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1449 від 12.12.2006 р. торговці не мають права здійснювати купівлю-продаж цінних паперів, емітентом яких є торговець (крім первинного розміщення та викупу).

Згідно з ч. 3 ст. 358 Господарського кодексу України торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, відповідач, хоч і був наділений спеціальною правоздатністю в силу отриманої ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання спірного договору.

Крім того, матеріали справи містять докази розгляду Господарським судом міста Києва справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСКАД” до Акціонерного товариства “Київська Русь” про визнання договору доручення № Б/38 від 29.08.2007 р. недійсним, провадження за яким не завершено.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного Суду України постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р., укладений між К. М. Ворушиліним, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснафта», Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000», Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Київська Русь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум», Шарп Ерроу Холдінгз Лімітед та Акціонерним банком «Київська Русь».

3. Повернути в попередній стан право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад»на прості іменні акції Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006.

4. Визнати недійсними сертифікати права власності Шарп Ерроу Холдінгз Лімітед на 1136304 акцій Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006 та витребувати такі сертифікати з незаконного володіння.

5. Зобов'язати Акціонерний банк «Київська Русь»зарахувати на особовий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад»продані за договором купівлі-продажу акцій № Б/39-1 від 30.08.2007 р. прості іменні акції Акціонерного банку «Київська Русь»ISIN № UА 1022141006 та видати нові сертифікати права власності на такі акції.

6. Стягнути Акціонерного банку «Київська Русь»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А; код ЄДРПОУ 24214088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад»(03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, прим. 800, код ЄДРПОУ 30524873), а у випадку відсутності коштів -з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 25 500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) -державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Дата підписання рішення: 22.11.2010р.

Попередній документ
12406529
Наступний документ
12406531
Інформація про рішення:
№ рішення: 12406530
№ справи: 58/48
Дата рішення: 17.11.2010
Дата публікації: 25.11.2010
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший