Справа № 755/18209/24
Провадження №: 3/755/6501/24
"26" грудня 2024 р. м. Київ Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583138 від 02.10.2024 року, ОСОБА_1 , 02.10.2024 року близько 12:40, за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, що призвело до пошкодженню мобільного телефону малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншій дитині. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Зазначила, що раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, не ухиляється та добросовісно виконує свої батьківські обов'язки.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Лушкін М.Ю. заявив та подав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а саме: не конкретизовано від якого виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 ухилялась та в чому саме це виразилось, тобто протокол не містить посилання на конкретні норми і передбачені ними обов'язки, які порушила ОСОБА_1 . До протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили вину малолітнього ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у пошкодженні телефону у будь-який осіб 02.10.2024 року. Крім того, у матеріалах містяться пояснення малолітнього ОСОБА_2 отримані без присутності його законного представника, які не можуть бути належними та допустимими доказами. Натомість у письмових поясненнях, наданих малолітнім сином ОСОБА_1 у присутності законного представника (матері), ОСОБА_2 заперечує факт пошкодження ним 02.10.2024 року будь-якого телефону. Як вбачається із матеріалів справи, дії, які нібито були вчинені малолітнім ОСОБА_2 , відбувались під час перебування його під наглядом навчального закладу, таким чином ОСОБА_1 не є суб'єктом, який може нести відповідальність за дії малолітньої особи. Крім того, після інциденту 02.10.2024 року малолітній ОСОБА_2 зізнався батькам, що малолітній ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) неодноразово морально та фізично ображав малолітнього ОСОБА_2 , утім останній не повідомляв про це батькам, оскільки не хотів, щоб над ним насміхалися інші діти. За наслідками конфлікту дітей, який відбувся, малолітній ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим матір'ю ОСОБА_2 було подано заяву до правоохоронних органів. Тілесні ушкодження зафіксовані експертизою. Щодо події 02.10.2024 року наразі триває досудове розслідування у межах кримінального провадження. ОСОБА_1 дуже хвилюється за моральний та психологічний стан своєї дитини, спричинений шкільним булінгом. У зв'язку із подіями 02.10.2024 року батьки ОСОБА_2 були вимушені прийняти рішення про переведення дитини до іншої школи, що в свою чергу додатково свідчить про турботу та належне виконання батьками своїх батьківських обов'язків. Окрім того, батьками ОСОБА_2 ініційовано проведення уповноваженими органами службової перевірки щодо неналежного виконання обов'язків Ліцею № 141 «Освітні ресурси та технологічний тренінг». У судовому засіданні 27.11.2024 року мати малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просила повернути матеріали справи до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, оскільки за її заявою про побиття її сина були внесенні відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України. Крім того, надала суду додаткові матеріали щодо події. 16.12.2024 року на електрону адресу суду надійшли письмові пояснення класного керівника 7-Б класу, в якому навчається ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) - ОСОБА_7 , в яких зазначено, що 02.10.2024 року під час навчального дня на перерві до неї прибіг Комаренко-Студент ОСОБА_5 , який був схвильований, заплаканий та в його руках був розбитий телефон. Комаренко-Студент Давид розповів їй, що між ним та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) відбулась бійка, під час якої останній розбив йому телефон. Після чого, вона разом з ОСОБА_5 прийшли до спортивної роздягальні ліцею, де знаходився ОСОБА_8 . Вона відвела хлопців до чоловічої роздягальні, де дізналась від них, що ОСОБА_5 обізвав ОСОБА_3 «сосіською в тісті», у зв'язку з чим ОСОБА_3 вдарив ногою по сумці ОСОБА_5 . На її запитання у ОСОБА_9 , чому його так образило те, що ОСОБА_5 обізвав його, ОСОБА_2 відповів, що його часто булять за його вагу, однак не ОСОБА_4 . Після даної розмови ОСОБА_5 попросив вибачення у ОСОБА_3 та хлопці розійшлися. Потім приїхали батьки хлопців, які не знайшли порозуміння, у зв'язку з чим були викликані працівники поліції. Коли працівники поліції прибули, хлопці почали надавати пояснення. Пояснення ОСОБА_4 не відрізнялися від тих, що він їй надавав, однак пояснення ОСОБА_9 відрізнялися, він вказував, що ОСОБА_5 неодноразово знущається над ним та він не чіпав ОСОБА_5 .
23.12.2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про проведення судового засідання призначене на 26.12.2024 року у режимі відеоконференції, яке судом було задоволено. У судове засідання 26.12.2024 року ОСОБА_6 у режимі відеоконференції не з'явилася, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило, причини не явки суду не відомі. Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження, в тому числі і ті, що надійшли від учасників процесу, дійшов наступних висновків.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено ст. 254 КУпАП, уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, який повинен бути складений у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 02.10.2024 року близько 12:40, за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, що призвело до пошкодженню мобільного телефону малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншій дитині. Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені у ст. 150 СК України. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад). Ухилятись - це намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось; уникати. Ухилення від виконання батьківських обов'язків передбачає систематичне невиконання обов'язку турбуватись про дітей, в чому воно б не виражалось. У рішенні по справі «Karelin v. Russia» no. 926/08 ECHR від 20 вересня 2016 року зауважено, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є недопустимим уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке фактично судом підтримується. Наведене доводить, що саме з протоколу про адміністративне правопорушення суддя має встановити сукупність достатніх даних, які дозволяють зробити обґрунтований, коректний висновок про ухилення батьків, або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядається судом, не конкретизовано, від якого виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 ухилялась та в чому саме це виразилось. Протокол не містить посилання на конкретні норми права та передбачені ними обов'язки, які нібито порушила ОСОБА_1 .
Судом достовірно встановлено, що між малолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_4 мав місце конфлікт 02.10.2024 року, який був розпочатий з боку ОСОБА_4 , а саме останній образив ОСОБА_9 «сосиська в тісті», на що ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_5 , після чого відбулася між ними обопільна бійка.
Вказана обставина підтверджується письмовими поясненнями малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , письмовими поясненнями вчителя ОСОБА_7 , яка є класним керівником ОСОБА_4 , відеозаписом події та іншими матеріалами, які знаходяться в провадженні.
Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в матеріалах долучених до нього, не вдається за можливе встановити той факт, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зокрема щодо виховання малолітнього ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 184, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя І.М.Омельян