ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 45/22117.11.10
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-7Я"
До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
Про:визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Суддя: Балац С.В.
Представники:
позивача: Коваленко Л.М.
відповідача: Зеленюх В.Р.
Суть спору: визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. від 18.03.2010 № 257 таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. на договорі лізингу № 457 від 11.09.2007 вчинено виконавчий напис нотаріуса від 18.03.2010 зареєстрованим № 257 про повернення шляхом вилучення ТЗ, напівпричіп-цистерна (масловіз) д.н. НОМЕР_1; автомобіль Land Cruiser 200 д.н. НОМЕР_2 у ТОВ "Агропрод-7Я" на користь ТОВ "Євро Лізинг" за невиплачену в строк за період 20.10.2009 по 18.03.2010 заборгованість.
Позивач стверджує, що відповідачем не було надано документів, які б свідчили про безспірність заборгованості. Крім того, позивач стверджує, що між сторонами існує спір про суму заборгованості. Тому, на думку позивача, спірний виконавчий напис має бути визнаний судом недійсним.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що спірний виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог діючого законодавства. Також відповідач вказав, що рішенням Господарського суду міста Києві від 22.07.2010 № 28/155 з позивача підлягає стягненню на користь відповідача заборгованість за договором лізингу в сумі 198.460,20 грн.
Ухвалою від 30.08.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.10.2010.
В судовому засіданні 04.10.2010 оголошено перерву до 06.10.2010, про що сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою від 06.10.2010 розгляд справи відкладався на 20.10.2010.
В судовому засіданні 20.10.2010 позивач звернувся до суду із клопотанням про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою від 20.10.2010 клопотання позивача задоволено, строк вирішення спору продовжено, а розгляд справи відкладено на 11.11.2010.
Судове засідання 11.11.2010 не відбулось, проте сторони повідомлені про те, що наступне судове засідання відбудеться 17.11.2010.
В судовому засіданні 17.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
11.09.2007 між відповідачем (лізингодавець) та позивачем (лізинговодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 457 (далі - Договір).
18.03.2010 за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено виконавчий напис від 18.03.2010 № 257 про повернення шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-7Я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" транспортних засобів: напівпричеп-цистерна (масловіз) д.н. НОМЕР_1, автомобіля Land Cruiser 200 д.н. НОМЕР_2 за невиплату а строк за період 20.10.2009 по 18.03.2010 заборгованість у розмірі, що становить 153.417,55 грн.
Спір у справі виник з причини того, що позивач вважає вчинення виконавчого напису таким, що суперечить чинному законодавству України, а відповідач проти цього заперечує.
Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 28/155 за позовом ТОВ "Євро Лізинг" до ТОВ "Агропрол-7Я" про стягнення 206.111,62 грн., з яких 185.196,59 грн. -суми боргу, 14755,58 грн. -пені, 1.212,79 -3% річних, 4.947,66 грн. -збитків від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 № 28/155 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Агропрол-7Я" на користь ТОВ "Євро Лізинг", окрім іншого, 184.067,67 грн. заборгованості яка виникла за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року за Договором фінансового лізингу.
Оскільки протягом строку встановленого в ст. 85 ГПК України вказане рішення не було оскаржене, то воно вступило в законну силу.
Згідно приписів ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 для повернення об'єкта лізингу нотаріусу для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Відповідач надав нотаріусу вищевказані документи, а нотаріус відповідно вчинив виконавчий напис.
Більш того, розмір безспірної заборгованості навіть в більшому розмір підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 № 28/155.
Отже, вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Крім того, нормами ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, наведений перелік способів захисту прав не є вичерпним, а суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивачем не вказано яким договором або законом передбачено такий спосіб захисту, застосування якого просить позивач.
З аналізу законодавства вбачається наступне.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження”частину 7 статті 50 Закону України "Про нотаріат" доповнено реченням такого змісту: "Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача".
Цим же законом частину 3 статті 15 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача".
Отже Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження”передбачено як матеріально-правову так і процесуально-правову норму щодо оскарження дій нотаріуса.
При цьому, перша визначає спосіб захисту права, а інша підсудність такого спору.
Таким чином, спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження (ч. 7 ст. 50 Закону України “Про нотаріат”(в редакції від 15.03.2006)), а спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Станом на час вирішення цієї справи, відповідно до ст. 50 Закону України “Про нотаріат” нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, ст. 50 Закону України “Про нотаріат” у редакції Закону України від 01.10.2008 вищевказаного способу захисту права вже не містить.
Позивач не вказав договору або закону (акту цивільного законодавства), в якому б було передбачено такий спосіб захисту цивільного права, застосування якого просить позивач.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.
Зазначене є самостійною підставою для відмови в позові.
При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до загального суду з відповідним позовом щодо оскарження дій приватного нотаріуса відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя: Балац С.В.
Дата підписання 22.11.2010