Справа №454/1044/23
"18" грудня 2024 р. Сокальський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Дрогобич, Львівської області, зареєстрованому та проживаючому по АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, не
працюючому, з середньою-спеціальною освітою, раніше судимому, за ст. 186 ч.4 КК України,-
ОСОБА_7 , 27 січня 2023 року близько 20 години 30 хвилин, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року (з подальшими змінами та доповненнями), перебуваючи у квартирі по АДРЕСА_2 та діючи повторно шляхом застосування насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого з метою заволодіння його майном, переслідуючи корисливі мотиви, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вихопив з рук ОСОБА_10 його мобільний телефон Хіаомі Редмі М1901F7G, після чого з метою утримання викраденого телефону штовхнув ОСОБА_10 , та швидким темпом вийшов на вулицю, де ще раз з метою утримання викраденого майна вдарив ОСОБА_10 який хотів повернути свій мобільний телефон, після чого з місця події втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив
потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3500 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним у скоєні даного кримінального правопорушення повністю та надав аналогічні покази, щиро розкаявся, просив вибачення в потерпілого за скоєне та додатково показав, що таке більше не повториться, просить суд суворо не карати .
Обвинувачений та потерпілий не заперечують проти скороченої форми ведення процесу та рахують недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактів, які ніким не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено,що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позицій , суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК , провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин справи із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам розгляду провадження роз'яснено , що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним в апеляційному порядку.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.4 КК України, тобто у у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, посередньо характеризується по місцю проживання, не одружений, не працючого, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває .
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_7 та наведені обставини справи суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції статті за якою він судиться та призначити остаточне покарання шляхом поглинення більш суворим менш суворого покаранням призначеного вироком Іваничівського районного суду Волинської області 02.03.2023 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України та виправлення засудженого можливе за умови відбування покарання у вигляді позбавлення волі лише в умовах ізоляції від суспільства.
Речові докази слід повернути власникам.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним за ст. 186 ч.4 КК України та призначити покарання за ст.186 ч.4 КК України у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення більш суворим менш суворого покаранням призначеного вироком Іваничівського районного суду Волинської області 02.03.2023 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з часу приведення для виконання попереднього вироку суду з 02.03.2023 року.
Речові докази - .мобільний телефон Х іаомі Редмі М1901F7G
переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області , повернути власнику ОСОБА_10 .
На вирок суду може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий:ОСОБА_1