83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.11.10 р. Справа № 16/212
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” м.Донецьк
про стягнення 311391,60грн.,
За участю представників сторін :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Роганов А.В. - за довіреністю
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” м.Донецьк про стягнення 311391,60грн., у тому числі заборгованості з лізингових платежів в розмірі 287565,82грн., пені в розмірі 20484,14грн., 3% річних в розмірі 3341,64грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 23.09.2010р. - 10 год. 00 хв. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 245 від 19.04.2007р., замовлення на ТЗ, акти приймання-передачі транспортних засобів, плани лізингу до договору, зміни до планів лізингу, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем були нараховані пеня та 3% річних.
Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Позивач надав до суду заяву за вих. № 2543 від 18.11.2010р., в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з лізингових платежів в розмірі 137247,68грн., пеню в розмірі 20484,14грн., 3% річних в розмірі 3341,64грн.
Відповідач у відзиві за вих. № 132/Ю-10 від 25.10.2010р. визнав первісні позовні вимоги частково, посилаючись на невірне визначення позивачем суми заборгованості з лізингових платежів на день звернення до суду.
У судовому засіданні 18.11.2010р. представник відповідача визнав позовні вимоги, викладені позивачем у заяві за вих. № 2543 від 18.11.2010р., в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
19.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (Лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 245 (далі за текстом - договір), згідно п.2 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі - ТЗ) у відповідності з Замовленням на ТЗ.
Договір вступає в дію з моменту його підписання (п.19.1. договору).
Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.19.2. договору).
Договір підписаний без заперечень та зауважень.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти приймання-передачі ТЗ за № 245/001 від 22.05.2007р., № 245/002 від 22.05.2007р., № 245/003 від 31.05.2007р., № 245/004 від 31.05.2007р., № 245/005 від 05.06.2007р., № 245/006 від 05.06.2007р., № 245/007 від 19.07.2007р., № 245/008 від 28.12.2007р., № 245/009 від 28.12.2007р., № 245/010 від 28.12.2007р., № 245/011 від 30.01.2008р., № 245/012 від 21.02.2008р., № 245/013 від 18.02.2008р., № 245/014 від 18.02.2008р., № 245/015 від 06.08.2008р. щодо передачі транспортних засобів в платне користування на умовах договору.
Згідно пункту 3 договору Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу та змінах до Планів лізингу.
За умовами договору Лізингоодержувач прийняв на себе зобов'язання вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів (п.7.16 договору).
За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках (п.5.1. договору).
Відповідно до узгоджених між сторонами змін до Плану лізингу оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем.
Сторонами було досягнуто згоди щодо розміру платежів за договором та дати лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ за планом лізингу (визначено 20 число кожного місяця).
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).
На підставі договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за період з 20.01.2010р. по 20.07.2010р.
Судом встановлено, що відповідачем під час розгляду справи здійснена часткова оплата заборгованості з лізингових платежів за договором на суму 150318,14грн.
Оскільки відповідач не сплачував своєчасно лізингові платежі у строк, встановлений умовами договору, за уточненим розрахунком позивача сума заборгованості з лізингових платежів становить 137247,68грн.
Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми заборгованості з лізингових платежів на суму 137247,68грн. в повному обсязі та визнання відповідачем суми позовних вимог, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 137247,68грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.
Щодо уточнених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 20484,14грн., суд виходить з наступного:
Згідно пункту 16.1. договору, при порушенні Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.
Крім того, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тому згідно наданого позивачем розрахунку, який визнаний обґрунтованим та арифметично вірним, розмір пені становить 20484,14грн. Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 20484,14грн.
Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 3341,64грн., суд виходить з наступного:
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом, три відсотки річних становлять 20484,14грн. та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.
На підставі п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” м.Донецьк про стягнення заборгованості з лізингових платежів в розмірі 137247,68грн., пені в розмірі 20484,14грн., 3% річних в розмірі 3341,64грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” м.Донецьк (вул.Куйбишева, 140г, м.Донецьк, 83060; ЄДРПОУ 32794595; п/р 26008033143601 в АКІБ „УкрСиббанк” відділення № 37, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (бул.І.Лепсе, 4, м.Київ, 03680; ЄДРПОУ 32774741; п/р 26003030836400 в АКІБ „УкКРСИББАНК” м.Харків, МФО 351005) заборгованість з лізингових платежів в розмірі 137247,68грн., пеню в розмірі 20484,14грн., 3% річних в розмірі 3341,64грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 3114,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 18.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2010р.