83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.10 р. Справа № 15/218
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (код ЄДРПОУ 00191678) в особі Єнакієвського регіонального виробничого управління (код ЄДРПОУ 35397806)
до відповідача обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” (код ЄДРПОУ 26502130)
про стягнення основного боргу за січень 2010 р. в сумі 9746,05 грн., 3% річних у розмірі 120,15 грн., пені в сумі 807,83 грн., інфляції в сумі 274,55 грн., витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла в сумі 74,62 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Тимощук Н.І. за довіреністю № 03-134 від 01.04.2010 р.
від відповідача: Куликов О.С. за довіреністю № юр/1926 від 13.07.2010 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.11.2010 р. до 22.11.2010 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Єнакієвського регіонального виробничого управління до обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” про стягнення основного боргу за січень 2010 р. в сумі 9746,05 грн., 3% річних у розмірі 120,15 грн., пені в сумі 807,83 грн., інфляції в сумі 274,55 грн., витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла в сумі 74,62 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/218, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
31.12.2009 р. сторони уклали договір на надання послуг по централізованому питному водопостачанню між Єнакіївським РВУ КП “Компанія “Вода Донбасу” та ВО “Жданівкатепломережа” ОКП “Донецьктеплокомуненерго”, згідно якого підприємство (позивач) зобов'язалося надавати споживачу послуги по централізованому питному водопостачанню в об'ємах згідно помісячного графіку в межах технічних можливостей підприємства, а споживач (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач оплачує підприємству послуги водопостачання по тарифам, які встановлені згідно діючого законодавства та не підлягають погодженню між сторонами. Тарифи на момент укладення даного договору складають: за 1 куб.м води питної для спеціалізованих підприємств по поставці теплової енергії 4,6095 грн. (без ПДВ).
Згідно п. 5.4 договору споживач згідно заявленого об'єму води на поточний місяць самостійно здійснює передоплату за послуги по поставці води по діючим тарифам до початку поточного місяця в розмірі заявленого місячного об'єму.
Відповідно до п. 5.5 договору остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта про отримання води платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в строк до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Спірний договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей та скріплений печатками. Завірені копії договору та протоколу розбіжностей до нього містяться в матеріалах справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору від 31.12.2009 р. ним в січні 2010 р. відповідачу були надані послуги по централізованому питному водопостачанню, що підтверджується актом № 17 від 31.01.2010 р. на поставлену воду, підписаним представниками споживача та підприємства. Згідно рахунку-фактури № 20 від 31.01.2010 р. вартість послуг склала 60845,40 грн. Завірені копії акту та рахунку-фактури містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься завірена копія акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого станом на 01.02.2010 р. сальдо на користь позивача складало 60845,40 грн.
Споживач частково оплатив отримані послуги на суму 51099,35 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 9746,05 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість споживача станом на 01.09.2010 р. складала 9746,05 грн.
Акти звірки станом на 01.02.2010 р. та станом на 01.09.2010 р. підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.
Крім того, позивач у позовній заяві посилається на те, що в грудні 2009 р. та в квітні 2010 р. підприємством було проведено опломбування (розпломбування) госпрозрахункового вузла обліку води споживача на загальну суму 74,62 грн., що підтверджується актами опломбування (розпломбування) від 01.12.2009 р. та від 16.04.2010 р., рахунками на оплату № 184 від 01.12.2009 р. на суму 39,92 грн., № 37 від 16.04.2010 р. на суму 34,70 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позову. Споживач станом на день подачі позову до суду надані позивачем йому послуги в цій частині не оплатив.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги по централізованому питному водопостачанню), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору від 31.12.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на надання послуг по централізованому питному водопостачанню.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі від 31.12.2009 р. передбачили, що остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює в строк до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Виходячи з того, що спірним місяцем є січень 2010 р., строк оплати отриманих послуг для споживача наступив у період до 01.02.2010 р., а вже з 01.02.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання в цьому місяці.
Відповідач надав до суду відзив № юр/3636 від 17.11.2010 р. на позовну заяву, в якому вказує на той факт, що 29.09.2010 р. між сторонами був підписаний акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за послуги по водопостачанню та водовідведенню в сумі 9746,05 грн. були погашені. Крім того, відповідачем була оплачена вартість витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла в сумі 74,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 06.10.2010 р. на суму 74,64 грн. з відміткою банку про проведення платежу. Завірена копія акту та оригінал платіжного доручення додані до відзиву. Вказані акт та платіжне доручення свідчать про повне погашення відповідачем суми основного боргу та вартості витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла після подачі позову до суду (позовна заява зареєстрована в суді 21.09.2010 р.).
За вищевказаних обставин провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 9746,05 грн., витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла в сумі 74,62 грн., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п.п. 7.3, 7.4 договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 05.02.2010 р. по 05.07.2010 р. пеню в сумі 807,83 грн., 3% річних у розмірі 120,15 грн., інфляцію в сумі 274,55 грн. (розрахунок доданий до позову).
07.10.2010 р. позивач надав до суду уточнення № 1980 від 07.10.2010 р. до позовної заяви. В розрахунках ціни позову та в описовій частині уточнень суми позову позивач зазначає суму пені 808,14 грн., а в резолютивній частині позовної заяви та уточнень № 1980 від 07.10.2010 р. позивач просить стягнути пеню в сумі 807,83 грн.
17.11.2010 р. позивач надав до суду письмові пояснення № 2304 від 16.11.2010 р., в яких остаточно уточнив суму пені в розмірі 808,14 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав позовні вимоги про стягнення пені на збільшену суму 808,14 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти стягнення пені, інфляції та 3% річних заперечував тим, що нарахування інфляції та 3% річних позивачем здійснюється на підставі ст. 625 ЦК України, але в спірному договорі такий вид цивільно-правової відповідальності нібито не передбачений. Також відповідач звертав увагу суду на те, що станом на теперішній час він знаходиться в скрутному фінансовому становищі та стягнення вказаних сум дуже негативно позначиться на його економічному стані.
Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання споживач зобов'язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 7.4 договору споживач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А також з урахуванням обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Позивач при розрахунку інфляції за період з 05.02.2010 р. по 05.07.2010 р. застосовував середній індекс 102,8%, який визначив на підставі індексів інфляції за лютий та березень 2010 р., в інших місяцях в спірному періоді відбувався процес дефляції, у зв'язку з чим індекси склали менше 100%.
Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.
Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан не підтверджено відповідними доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, згідно ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від господарсько-правової відповідальності.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 808,14 грн., 3% річних в сумі 120,15 грн., інфляції в сумі 274,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1-1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38; код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” (юридична адреса: 86391, Донецька область, м. Жданівка, вул. Кравченко, 5; код ЄДРПОУ 26502130; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85; код ЄДРПОУ 00191678) в особі Єнакієвського регіонального виробничого управління (юридична адреса: 86427, Донецька область, м. Єнакієве, Луганське шосе, 22; код ЄДРПОУ 35397806; рахунок 26008301638127 в філії „Єнакіївського відділення Промінвестбанка”, МФО 334215) суму 1202,84 грн. (а саме: пеню в розмірі 808,14 грн., 3% річних у розмірі 120,15 грн., інфляцію в сумі 274,55 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 110,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 9746,05 грн., витрат, пов'язаних з опломбуванням (розпломбуванням) водомірного вузла в сумі 74,62 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
У судовому засіданні 22.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 23.11.2010 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя