Справа № 369/7794/24
Провадження № 2-др/369/166/24
Іменем України
25.12.2024 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., за участі секретаря судових засідань Середенко Б.С. розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано виконавчий напис №25249, вчинений 14 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Ріальто» в сумі 18 712 грн., таким, що не підлягає примусовому виконанню.
03.12.2024 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. Просив суд поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Згідно з приписами ч.1ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Ч. 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд не вбачає необхідності у виклику учасників справи. Тому, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
У постанові ВП ВС у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 року, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як зазначається у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 12.03.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги №12-03/24, що підтверджується копією ордера, який міститься в матеріалах справи.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача не було надано доказів, які документально підтверджували понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу. Представник позивача звертаючись до суду з заявою про ухвалення додатково рішення, фактично обмежився лише письмовими поясненнями щодо надання правової допомоги.
В той же час, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 року, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
А Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справ № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового кассового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Оскільки представником позивача копію рішення у справі було отримано 29.11.2024 року, суд вважає, що стороні позивача слід поновити строку подачі доказів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.133, 137, 270 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ