Справа № 369/12754/24
Провадження №2/369/6813/24
25.12.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Осіпова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загально позовного провадження заяву представника позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
15 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_3 . Свою заяву мотивував тим, що сторонами було укладено договір про поділ майна подружжя, за таких обставин ОСОБА_1 керуючись п.1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відмовилась від позову в повному обсязі. Просив суд закрити провадження у справі та повернути сплачений судовий збір.
У судове засідання сторони не з'явились.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, доводи заяви, приходить до висновку про задоволення заяви позивача частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Також, положеннями п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача та закриття провадження у справі, оскільки це не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та не порушує права третіх осіб, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову, а провадження у справі закрити.
Щодо судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» визначено підстави відповідно до яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 % сплаченого судового збору у розмірі 7 570 грн. з державного бюджету, відповідно до квитанції №5989-91Н4-ВЕ97 -16К0 від 26.06.2024 року.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 133, 142, 206, 255 ЦПК України, -
Заяву, - задовольнити частково.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду відповідно до квитанції №5989-91Н4-ВЕ97 -16К0 від 26.06.2024 року на суму 7 570 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят грн.).
В іншій частині відмовити
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 25 грудня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ