Провадження № 11-сс/4823/533/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24 грудня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Чернігівської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий суддя вказав, що викладені у заяві ОСОБА_7 відомості не містять достатніх об'єктивних даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді місцевого суду скасувати як незаконну та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не повинні були розглядати його скаргу та вирішувати питання про самовідвід, оскільки вони є підозрюваними та вказані у його заяві про вчинення кримінального правопорушення від 11.11.2024. Також слідчий суддя не повідомив його про день та час розгляду скарги у строк, передбачений ст.135 КПК України. Зазначає, що викладені в його заяві обставини свідчать про вчинення суддями ОСОБА_10 та ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Крім того, посилання слідчого судді на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, є безпідставними, так як фактичні обставини у цьому провадженні та у названій постанові Верховного Суду не є подібними, оскільки у цьому рішення мова йде про злочин по придбанню наркотичних речовин, а в його заяві зазначається про вчинення кримінального проступку.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_7 не з'явився, про час і місце судового розгляду був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, в тому числі, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати розслідування.
Повноваженнями щодо оцінки відомостей, повідомлених потерпілим чи наведених у заяві, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 11.11.2024 ОСОБА_7 звернувся до Чернігівської окружної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, яке, на його думку, полягає у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи розподілу справ в Деснянському районному суді м. Чернігова, так як вже третій місяць підряд всі його звернення потрапляють на розгляд судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_10 , який є його ворогом, а після задоволення відводу, систематично потрапляють на розгляд іншого його ворога, а саме судді ОСОБА_1 (а.п.3).
Як слідує з висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Згідно з ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не зобов'язує слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пп.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПКУ).
Кримінальний процесуальний закон не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових кримінального правопорушення. Разом з тим, відомості не за будь-якою заявою про вчинене кримінальне правопорушення тягнуть за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР уповноваженою на те особою. Вносяться ж відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, яких ОСОБА_7 наведено не було, а відтак не було і бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Отже, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_7 не містить у собі відомостей, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, та слугували б підставою для їх внесення до ЄРДР, відповідно до ст.214 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Також колегія суддів погоджується з мотивами слідчого судді місцевого суду щодо посиланням на правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Наведені апелянтом мотиви, які виключають участь суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні, або які можуть викликати сумнів у їх неупередженості, відсутні.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Чернігівської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4