іменем України
25 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/7430/23
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1466/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
У листопаді 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 0681019691 в сумі 23 714,02 грн, з яких 5 229 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 18 485,02 грн - заборгованість за відсотками.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Умови, які визначають порядок надання товариством грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов'язки сторін, інша інформація, необхідна для укладення та належного виконання договору, викладені у правилах, з якими ознайомився позичальник до укладення договору та які є невід'ємною частиною договору (оферти та акцепту).
Позивач указував, що 24 листопада 2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором. Відповідач порушив умови укладеної угоди щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 30 вересня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 23 714,02 грн, яку в добровільному порядку боржником не сплачено.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 серпня 2024 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 23 714,02 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наявності розбіжностей в наданих позивачем письмових доказах, оскільки договір позики від 14 лютого 2022 року № 0681019691/3 та договір позики, за яким позивач набув право вимоги (№ 0681019691), мають різні номери, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначає, що предметом цього позову є заборгованість за договором позики № 0681019691, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , що позивач належними доказами не підтвердив, оскільки до позовної заяви додано копію договору № 0681019691/3 та не надано доказів щодо підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача саме за договором позики № 0681019691/3 від 14 лютого 2022 року.
Сторона відповідача вважає недоведеним факт перерахування первісним кредитором грошових коштів ОСОБА_1 з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитних коштів за укладеним договором за указаними в заяві-анкеті реквізитами. Позивач на підтвердження факту отримання відповідачем коштів надав квитанцію про сплату № 137793930 від 14 лютого 2022 року, в якій одержувачем коштів указано ТОВ «Інфінанс», картка платника НОМЕР_1 , отже ця квитанція, на думку ОСОБА_1 , не є належним доказом отримання ним кредитних коштів, а підтверджує лише проведення платежу на суму 5 229 грн. Доказів того, що банківська картка з номером НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , позивачем не надано. Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, які свідчать про необхідність відмови у задоволенні позову у разі ненадання кредитором документів, які підтверджують факт видачі кредиту.
Указує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки являється лише внутрішнім документом фінансової установи та не містить достовірних відомостей щодо фактичної передачі коштів позичальнику. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами спірного кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність ОСОБА_1 платіжної картки, районний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Вважає. що у разі доведення факту укладення кредитного договору та отримання позичальником коштів, відсотки за користування кредитом з урахуванням п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та Перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» повинні нараховуватися протягом строку кредитування, визначеному в договорі. Зважаючи на суму кредиту за договором у 5 229 грн, щоденні відсотки за користування кредитом у розмірі 1,75 % становлять 91,50 грн, тобто, за 25 днів користування кредитом відповідач повинен сплатити 2 287,69 грн, у зв'язку з чим загальна сума до стягнення має становити 7 516,69 грн. Наголошує на тому, що після спливу пільгового періоду користування кредитом (25 днів) проценти починають нараховуватися у разі несплати тіла кредиту та процентів до 11 березня 2022 року.
Зазначає, що нарахування відсотків у розмірі 18 485,02 грн, є неправомірним, оскільки ця сума є неспівмірною з сумою заборгованості за кредитом та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості кредиту) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Посилається на недотримання порядку підписання електронного договору, оскільки пропозиція укласти договір (оферта) підписана лише директором ТОВ «Інфінанс», а в акцепті оферти взагалі не зазначено прізвище, ім'я та по батькові особи, яка здійснила підписання за допомогою електронного підпису. Крім цього, одноразовий ідентифікатор, в якому наявні літери та цифри, у паспорті споживчого кредиту містить однакові літери і цифри як у кредитодавця, так і у споживача.
У наданому відзиві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача зазначає про те, що підписання кредитного договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, зазначений самим позичальником при укладенні договору. Укладення правочину в електронній формі відбувалося у встановленому законом порядку, відповідач правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.
Указує, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, яке не проводить операцій з готівковими грошима, перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. З метою забезпечення найвищого рівня безпеки проведення платежів PCI DSS, технологія карткових рахунків побудована таким чином, що в платіжних системах міститься лише перші шість та останні чотири цифри номеру карти. Інформацію про повний номер платіжної карти мають банки-емітенти платіжних карток. Відповідач, як тримач картки банку, мав та має можливість самостійно власноруч отримати виписку по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів на підставі укладеного договору.
Звертає увагу, що відсотки за користування кредитом нараховувалися виключно первісним кредитором на загальну суму кредиту у 5 229 грн з відсотковою ставкою у 1,75 % за день користування кредитом та максимальною відсотковою ставкою у 3,5 % за один день користування кредитом за умови неналежного виконання умов договору. Всі інші умови викладені у Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення договору та які є невід'ємною частиною договору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи. Суд указав, що, підписуючи кредитний договір, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі з розміром відсотків за користування кредитними коштами, а також строком дії договору, а тому його доводи про незаконність нарахування процентів є безпідставними.
Районний суд зазначив, що стороною відповідача не надано як платіжних документів на спростування розрахунку заборгованості, так і належних доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, зазначений у договорі, або доказів того, що цей картковий рахунок йому не належить. Суд наголосив, що без проходження реєстрації, отримання одноразового ідентифікатора та без здійснення входу відповідача на веб-сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету укладення кредитного договору між сторонами є технічно неможливим. Належними доказами відповідачем не спростовано наявності на договорі його електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав перешкод для реалізації свого зобов'язання зі сплати кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. На час вирішення спору відповідач продовжував ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашена.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Інфінанс» з заявкою-анкетою на отримання кредиту, яку підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7). Підписавши заявку-анкету, відповідач підтвердив, що ТОВ «Інфінанс» у чіткій та зрозумілій формі ознайомило його з інформацією, наведеною в ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та іншою інформацією, необхідною для свідомого та добровільного вибору фінансових послуг.
14 лютого 2022 року відповідачу направлено пропозицію на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0681019691/3 (оферта) та надання кредиту згідно із заявкою-анкетою № 4038478 від 14 лютого 2022 року, яку підписано директором ТОВ «Інфінанс» ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2L3Z8W (а.с. 9).
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором 3w9q7z, підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 10) та акцепт оферти від 14 лютого 2022 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0681019691/3 від 14 лютого 2022 року (а.с. 6), підтвердивши таким чином, що самостійно перед укладенням договору повністю ознайомився та погодився з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal+», викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору, а також паспортом споживчого кредиту та графіком платежів. Акцептуючи оферту, відповідач підтвердив, що уклав договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від товариства, достатньої та необхідної для прийняття ним рішення щодо укладення договору про надання позики, що відповідає його внутрішній волі.
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір 0681019691 від 14 лютого 2022 року, ідентифікований ТОВ «Інфінанс» шляхом надсилання на номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора 3w9q7z (а.с. 8).
Відповідно до умов укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 229 грн зі строком користування кредитом 12 місяців, дата першого платежу - 11 березня 2022 року. За один день користування кредитом застосовується номінальна відсоткова ставка 1,75 % за умови дії програми лояльності, річна номінальна відсоткова ставка становить 638,75 % за умови дії програми лояльності. За один день користування кредитом застосовується пільгова відсоткова ставка 1,75 % за умови дії програми лояльності, річна пільгова відсоткова ставка становить 638,75 % за умови дії програми лояльності. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні, виходячи з розміру застосування номінальної та пільгової відсоткової ставки, становить 38 263,22 грн. Реальна річна номінальна та пільгова відсоткова ставка за кредитом становить 17 452,07 %.
Згідно з графіком погашення у випадку закриття кредиту в дату першого платежу загальна вартість кредиту з врахуванням відсотків за користування кредитом становить 7 516,69 грн (а.с. 11). Додатком № 1 до договору надання позики визначена загальна вартість кредиту у період з 11 березня 2022 року по 11 лютого 2023 року (а.с. 11 зворот).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 14 лютого 2022 року виконала та цього ж дня перерахувала на картку з номером НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 229 грн, що підтверджується копією квитанції платіжного сервісу «iPay.ua» № 137793930 від 14 лютого 2022 року (а.с. 12).
24 листопада 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Інфінанс» укладено договір факторингу № 24/11-22, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Інфінанс» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 13-15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до договору факторингу № 24/11-22 від 24 листопада 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 0681019691 щодо заборгованості у загальній сумі 23 714,02 грн, з яких: 5 229 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 18 485,02 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 17).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 30 вересня 2023 року за кредитним договором № 0681019691 від 14 лютого 2022 року наявна заборгованість у розмірі 23 714,02 грн, з яких: 5 229 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 18 485,02 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до фінансової установи із заявою про розірвання кредитного договору не звертався.
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів, указуючи, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за грошовими зобов'язаннями.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, здійснив перехід до ІТС ТОВ «Інфінанс» та пройшов реєстрацію на веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі свої особисті дані (ПІБ, дату та рік народження, РНОКПП, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, місце проживання, інформацію про сімейний стан тощо), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування та самостійно вніс номер банківської картки.
Після ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування (паспортом споживчого кредиту) та прийняття позичальником умов договору надання позики 14 лютого 2022 року ТОВ «Інфінанс» уклало з відповідачем кредитний договір (акцепт оферти), який підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача. На спростування вказаних обставин стороною відповідача доказів не подано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору, на який посилається позивач, як на такий, що був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами кредитування в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що відповідач був повністю ознайомлений з порядком укладення та підписання кредитного договору, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Апеляційний суд виходить з того, що, стверджуючи про відсутність належних доказів укладення кредитного договору, ОСОБА_1 в межах цієї цивільної справи із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним не звертався, отже указані твердження підставами позову не були. Суд першої інстанції, виходячи з принципу змагальності сторін, що діє в цивільному судочинстві, розглядав справу в межах заявлених позовних вимог та перевіряв доводи сторін на предмет наявності або відсутності у відповідача заборгованості за кредитом.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на відсутність доказів перерахування на його банківську картку грошових коштів.
У своїй заявці-анкеті на отримання кредиту ОСОБА_1 указав реквізити банківської платіжної картки - НОМЕР_2 . Згідно з квитанцією за сплату № 137793930 14 лютого 2022 року об 11:48 на картку НОМЕР_1 зараховано 5 229 грн.
Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів на його банківську картку, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.
Суд погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу щодо концепції «негативного доказу», яку застосувала сторона відповідача при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), заперечуючи укладення договору та отримання кредитних коштів, оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на відповідача обов'язок їх доведення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 саме за договором позики № 0681019691/3 від 14 лютого 2022 року, зважаючи на те, що за умовами договору факторингу товариство набуло право вимоги за договором позики з № 0681019691.
За матеріалами справи 14 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики за № 0681019691/3, а за даними витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 24 листопада 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за договором позики з № 0681019691, і саме за кредитним договором з № 0681019691 позивач просить стягнути заборгованість.
Апеляційний суд виходить з того, що помилки в договорах з контрагентами можна розділити на дві категорії: технічні та правові. Технічними помилками є: описки, помилки в назвах підприємств, ідентифікаційних кодах, адресах, банківських реквізитах, місцях укладення правочину, номерах договорів, обсягах величин тощо. Зазвичай допущення технічної помилки, описки у договорі або в будь-яких додаткових угодах, додатках до нього не є підставою для невиконання контрагентом своїх зобов'язань за договором. На практиці такі ситуації вирішуються шляхом виправлень та внесення змін за взаємною згодою контрагентів.
Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 747/839/18 зроблено висновок про те, що порушення, які допущені в оформленні квитанцій та договорів, не можуть бути підставою для відмови у стягненні, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, при цьому такі недоліки є формальними.
Зважаючи на наведене, існуючі розбіжності в номері кредитного договору, укладеного 14 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , є технічною помилкою і жодним чином не впливають на наявність у позивача права вимоги до відповідача за вказаним договором.
Позивач, пред'явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути заборгованість за відсотками.
В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом є непропорційно великим, що є очевидно несправедливим для нього, як споживача, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Апеляційний суд виходить з того, що в пропозиції укласти договір позики (оферті) ТОВ «Інфінанс» зазначило, що всі інші умови кредитування, зокрема, й порядок нарахування відсотків (п. 7 Правил), викладені у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Money BOOM Loyal+», які опубліковані на веб-сайті товариства, для ознайомлення з якими необхідно перейти за гіперпосиланням. Підписавши своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором акцепт оферти від 14 лютого 2022 року, ОСОБА_1 погодився з Правилами надання грошових коштів у позику.
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. За змістом ч. 5 даної норми пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Таким чином, наведене дає апеляційному суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 , уклавши з кредитодавцем договір позики від 14 лютого 2022 року, був належним чином ознайомлений з усіма істотними умовами договору, зокрема, й щодо розміру відсоткової ставки та порядком нарахування відсотків за користування кредитом.
З наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2022 року за період з 24 листопада 2022 року по 30 вересня 2023 року, наданого позивачем (а.с. 18), вбачається, що станом на 24 листопада 2022 року (дату укладення договору факторингу) у відповідача існувала заборгованість за відсотками перед первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» у розмірі 18 485,02 грн.
Інший розрахунок, складений ТОВ «Інфінанс» (а.с. 71-72), свідчить про те, що розрахунок суми боргу за кредитом кредитодавцем ТОВ «Інфінанс» проводився відповідно до умов укладеного договору, зокрема, застосовувалася процентна ставка у 1,75 % від суми кредиту (91,51 грн щоденно). Нарахування відсотків проводилося з 14 лютого по 03 листопада 2022 року, тобто, у період дії договору. Процентна ставка, за якою ТОВ «Інфінанс» здійснювалось нарахування коштів (1,75 %), в період дії договору, не підвищувалась.
Є хибним твердження відповідача про нарахування відсотків за кредитом понад встановлений договором строк, оскільки акцепт оферти від 14 лютого 2022 року, підписаний ОСОБА_1 (а.с. 6), встановлює строк користування кредитом 12 місяців, а не 25 днів, як помилково зазначає скаржник. Проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались по 03 листопада 2022 року (а.с. 71-72), тобто в межах строку дії укладеного між сторонами правочину.
Жодних внесків на сплату заборгованості за кредитом та відсотків ОСОБА_1 не здійснював.
Після укладення договору факторингу (24 листопада 2022 року) ані первісним кредитором, ані ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» нарахування відсотків за користування кредитом не проводилося.
Відповідно до п. 8, 9, 10 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, в тому числі, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Умови укладеного з відповідачем кредитного договору таким вимогам відповідають. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є відповідальністю особи за порушення виконання зобов'язань, отже не підпадає під дію ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування». Нарахування відсотків за кредитом обумовлено умовами кредитного договору і не являється штрафними санкціями за невиконання зобов'язань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором від 14 лютого 2022 року та необхідність стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 23 714,02 грн.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко